ЮРІЙ КИРИЧЕНКО, лауреат Міжнародної літературної премії

 імені Бориса Пастернака (2015)

З книги „ДОЩ НАД ПУСТЕЛЕЮ“

                ВІТЧИЗНА МОЇХ СЛІВ

              Балада з Україною в очах

                                                                              Галі

…Вітчизна моїх слів – полинна Україна,

Вітчизна моїх слів – калинова зоря…

Душа все осяга: ось – храм, а ось руїна,

А ось – сторінка слави з „Кобзаря“…

Вітчизна моїх слів – шаблі і самопали,

Вітчизна моїх слів – світанок з-за Десни…

Найкращі з кращих за Вкраїну впали,

Хто виглядає їх з-за сивої весни?

Вітчизна моїх слів – сумна, мов наречена,

В якої відтята і стоптана коса…

Душа її розпук – з Дніпра вода свячена,

В якій відбилися стодзвонні небеса…

Нема Вітчизни більш і, заки світ, не буде,

Бо так велить Господь, бо так бажа душа…

Вона дана нам всім на свято і на будень – 

І хай там як і хто не спокуша…

26.04.2011р.

                       БАЛАДА

                           ПРО 

             НАЙКРАЩІ ЛІКИ

   Цок-цок та в лобок, та в колючу торбу…

                        Українська народна казка

…Нечестивці – як нечестивці,

На корчах скажені злостивці…

Зупинить їх можна лиш ломиком,

В сіни внесеним зранку гномиком…

Але це – винятковий захід,

Злу – в пітьму, а мені – на Захід,

Де сади стоять яблуневі,

Де привілля в травах коневі,

Де душа співоча й всезряча,

А не зла сутінкова кляча,

Запрягать яку небезпечно…

І байдуже: сніги чи спечно

На причілку в блазня й шуліки…

…Ломик в лобик – найкращі ліки…

01.04.2011р.

             БУДИТЕЛЬ

                                    П. Засенку

…Аби зовсім не охляв,

Взуюсь в слово без халяв

Та й піду будити світ,

Натрусивши яблук з віт…

Сторож на ім’я Барб’є

Із ружжа мене не вб’є,

Може лише налякать,

Та на це мені начхать…

…Переляки виливать –

Що безсмертям торгувать…

02.04.2011р.

БЕЗ ПРАВА НА ПОРАЗКУ

  Балада вроди та відваги

                                                 Г. К.

…Не розхлюпуючи воду,

Неси, Галю, красну вроду – 

Де вітри зеленочубі,

Де знамена, серцю любі,

Де гуляють гайдамаки,

Де не стоптані ще маки,

Де роса на мальвах чиста,

Де молитва урочиста,

Де село, мов рай, в долині,

Де мій вірш при вічній глині,

Де слова з балади княжать,

Де нікчемним не обтяжать,

А поділяться з тобою

І леґендою, й – судьбою…

…Не розхлюпуючи казку,

Йди – без права на поразку…

08.04.2011р.

          В ІМ’Я ЖИТТЯ І ВІРИ…

                                                     О. Зінкевичу

…У спогадів Данила Шумука

Струна дітклива, зболена, тонка:

Розповідаючи про звагу й втрати,

Як до уваги суть її не брати?

Вона бринить – як серце гомонить,

Дзьобатий крук святе перепинить

Не зміг, не зможе, і у цьому сила

Звитяг, які олжа не підкосила…

У спогадах лицем до людства стали

Літа і дні, що з бою виростали:

З високої посвяти і офіри

Постав їх чин – в ім’я Життя і Віри…

…Читаю спогади… Струни торкаюсь,

Мов з правдочолістю перекликаюсь…

27.03.2011р.

                             СПОВІДЬ 

                                ПЕРЕД

          УКРАЇНСЬКОЮ РОДИНОЮ

                                                                             Богдані

…Я – в глибокій розробці: чекісти, мов мухи,

Упиваються хижо з моїх горя-скрухи…

Я їх бачу й не бачу, а вони – мов шуліки,

Для яких сатана із пітьми везе ліки…

Але їх, що лікуй, а що ні, все – єдино:

Поступ творчий їх тíпа, вкраїнська родино…

Мова рідна для них – що чужинська держава,

Суть Тарасових слів – ірреальна, іржава…

Вони ходять за мною, мов миші чи хряки

В теплі дні і в години холодної мряки…

Я їх бачу й не бачу, та шерех їх – чую,

Як у травах некошених в слові кочую…

Під ногами – злі змії, вужі з їжаками:

Всі запали, що сил, на меди з шуликами…

Я про кожного з них написав би хоч повість,

Та блакить у душі поверта на грозовість…

24.04.2011р.

          ПЕС НА ЦИРЛАХ

                                     В. Омельченку

…Нова доба – з груші верба,

А ти не знав про це хіба?

Не чув, не відав ще й забув:

В охранки псом на цирлах був…

Та чому ж був, коли й тепер

Безликість ницістю підпер…

28.04.2011р.

                  КРАСА Й ОПОРА

                            Балада

                                 в 

                 полемічних шатах

…Постать, що говорить „замість Бога“,

Стає, в суті, калічна й убога,

Як і Штонь, який одвійки пόра,

Вірячи: лиш він – краса й опора…

Але, щоб до суті докопатись,

Не в Грицькові варто колупатись,

Бо, коли іти за ним по сліду,

Стільки наковтаємось посліду…

Штонь – пан анекдот, поручик Ржевський,

Порученцем в нього – Сидоржевський…

Міражі, в слова олжі сповиті:

Їх черешні – блазні соковиті,

Гарбузи їх, мічені злобою,

Не нахваляться самі собою…

Похваляння – справа небуденна,

Коли витримана норма денна…

…Як у діалог цих двох в’їжджаю,

Бачу всю мізерність їх врожаю…

03.04.2011р.

     ЛІЗЕ ДУРНЯ В ГОЛОВУ…

                                        Лесі Степовичці

…Світ свавільний, світ спесивий – 

Як не лисий, то – геть сивий…

Уві сні лиш кучерявий,

Та і то – хробак хирлявий…

…А бажалось… А хотілось…

І куди воно все ділось?

05.04.2011р.

                 ПОЛИНОВЕ

            ЗАСТЕРЕЖЕННЯ 

                 У босоногому дитинстві чуте,

                 а в зрілості на вус намотане…

…Нехай тому щастя не буде,

Хто в безхліб’ї матір забуде…

Щоб йому ні дна, ні покришки,

А жилось – з чужої одрижки…

Аби мав на кутні радіти,

Хробаком – в біді молодіти…

Ні роси йому, ні земельки,

Стережіться, Христі й Омельки…

Р.S.

…Імена у тексті – довільні,

Бог суддя вам, черви похмільні…

05.04.2011р.

    ОБЕРНЕНИМ В ЩУРІВ

…Колись вам все повернеться,

Зрадливці з рідних піль:

У камінь хліб обернеться,

В мазутну слизь – купіль…

І підете, збещещені,

Обернені в щурів…

…Сахнуться на Троєщині:

Це ж хто таких пригрів?..

30.03.2011р.

              КОСМІЧНА БАЛАДА

                                                  Леоніду Каденюку

До космічних широт не в ім’я нагород

Делегують Вітчизна, Держава, Народ…

Піснетворчо вдивляється вслід Чураївна,

Як в блакить понадхмарну тополя-раїна…

Там, далеко-далеко, де босим не йти,

Пролягають космічної ночі світи…

Чи росте там калина, бузок, деревá,

Чи колоситься жито, казкує трава,

Чи, як в нас, на землі, плодоносять сади,

Чи джерельної можна напитись води

Із криниці чи з їхніх Дунаю-Дніпра,

Чи сповідують принципи волі-добра

Їхні люди космічні, статечні, стрункі,

А чи монстри там водяться бозна-які? – 

Все належить узнать патріоту Землі,

Все розгледіть в далекій космічній імлі:

Дослідить, докопатись до суті, до дна,

А затим – звітувати Вітчизні сповна…

До космічних широт не в ім’я нагород

Посилає найкращого з кращих Народ…

На дорогах вселенських, на трасах крутих

Нині порає працю один саме з тих…

Жде Вітчизна Героя свого на землі,

Як йому там, клопочеться, в дальній імлі?

11.04.2011р.

                      * * *

                                            В. Герасим’юку

…Україна, яку ми обрали,

Самі з серця, по часі, й прибрали,

Як помітили: в лахи вирядження – 

Доконечна стежка до виродження…

Україну, в яку ми безтямно вірили,

Злі вітри з мапи серця звітрили:

Залишúлась лиш територія,

Ось така невтішна історія…

07.04.2011р.

                  * * *

                                  С. Архипчуку

…В колі муз і суєтно, і сіро,

І безлико – ніде правди діть…

І якби не ви, бандуро й ліро,

З чого б серцю і душі радіть?..

10.04.2011р.