ЮРІЙ КИРИЧЕНКО, лауреат Міжнародної літературної премії імені Володимира Свідзінського (2014)

З книги „ПАРИЖ НА УКРАЇНСЬКИЙ ЛАД“

                          ОНОВЛЕННЯ

               ЧЕКІСТСЬКОЇ ЕСКАДРИ

                                       З

                                   циклу

                ,,Фарватери та лабіринти“

...Зухвальці в творчості, два Жори,

З стажорів перейшли в мажори…

А той, хто їх ,,в наш світ“ інплантував,

Секретним управлінням керував…

. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

…Коли ж куратору пенсійні лижі намастили,

Двох Жор з небес на грішну землю опустили…

Р.S.

…Тепер вони при СБУ резерву творчі кадри:

Назрів момент оновлення чекістської ескадри…

                     * * *

                                                              В.С.

...,,Дисиденти“ радянських часів

Не втяли гомінких голосів:

Їхні спогади рясно друкують – 

Побрехеньки давно не шокують…

Загримовані ,,волі підранки“

Вийшли босами з схронів охранки:

Оквартирились, взулись-вдяглись

І – в безсмертя доби подались…

Р.S.

…А з тавром корифеїв доби

Стукачам не добігти ганьби…

                      РЕЦЕПТ 

      ЛІКУВАННЯ ГЕМОРОЮ

                 ВИКЛЮЧНО

                        ДЛЯ

     ЗАЇЖДЖОГО КЛАСИКА

                            З

                       циклу

         ,,Рукописи і німби“

…Гриць, горілкою заливши очі,

Впав, заледь діставшись до обочі…

Проте, встиг, дарма, що осінь тепла,

Підстелить рукописи під ребра…

Три доби тремтіла Теребовля

Щодо класикового здоровля…

Та, на щастя, обійшлося, ніби:

Віднайшлись рукописи і німби…

Повезло і в іншому герою:

Стресом врятувавсь од геморою…

…І хоч в Теребовлі ще пліткують,

Та не всі хвороби так лікують… 

                      ОСОБЛИВОСТІ 

                  ТВОРЧОГО ҐАНЖУ

                               З 

                           циклу  

,,Скловежі сконфужених склеротиків“

                                1

…Із одкровення Старченка Віталія

Світ зна: його найбільше вабить талія…

На другім плані – стегна й груденята,

На закусь – забугорні грошенята…

                                2

 …Цинізму в творчості митця нема й на гріш,

 Присутнє цяцькуваннячко скоріш…

 Але за нього, звісно, не катують,

 Бо земляки ,,своїх“ не кагатують…

                            * * *

…Грудаста Груня – кралечка  не ложна:

І млосна, і манірна, і набожна…

У пристрастях – тигриця незборима,

А тигролов – не під її дверима…

                          * * *

…Графоман графоману потиснув руку:

,,Дякую щиро Вам за науку“…

А мить опісля, вже позаочі:

,,Які завидющі у нього очі“…

                       * * *

                                                            Л.Томі

…Облаштовувать сталкерську зону,

Скажем прямо, немає резону…

Чому ж досі у ній нас тримають

Ті, хто неню за наймичку мають?..

Ми ж, хоч як заскорузли в навтомі,

Аплодуєм державнику Томі,

Котрий, в тексті шельмуючи спрута,

У підтексті нагадує Брута…

Клично стверджує: перекувався,

Хоча вчора ще ленінцем звався…

                       * * *

                                                    С.Ковалю

…Пародії та епіграми

Багетової прагли рами…

А їм чуприни намастили  

І з крісел красномовств змістили…

                   ТАЛАНТ

                          У

     ТВОРЧОМУ ФОРМАТІ

                           З

                       циклу

   ,,Залежність незалежників“

                                             Д.Шурхалу

…Шурхоче шурхало у слові: 

Зарано – хрест на ремеслові…

Не так іще він зашурхоче,

Як хліба й ковбаси захоче:

Поки не їв куліш із салом,

Був неприкормленим васалом…

Р.S.

…Талант у творчому форматі

Чи ж мусить гибіти на шматі?..

                 * * *

                                       Т.Федюку

…Пером по перлах Федюка

Не втомлюється бить рука…

Як тільки вона втомиться,

Промінь світла заломиться…

                       * * *

                                                         Т.Федюку

…Тарантули в норах чекають ночі,

До гіпсових віршів Т.Ф. охочі…

А в час, як зірки хороводи водять,

Тарантули вічність читать виходять…

…У ці хвилини, для когось летальні,

Вони – леґітимні владці читальні…

                              * * *

                                                                         Т.Федюку

…Упавши навзнак в суху і шерхлу траву,

Класик навик гойдати пісеньку неживу…

Йому помагати – годі, йому заважать – ні-ні…

…Завісимо за ним штори в небеснім вікні…

                           * * *

                                                           П.Щириці

…Поет узявся степ реставрувати,

А він – не хоче творчо позувати…

Зів’яли квіти, та жива щириця…

…Як з цього приводу не бадьориться?.. 

                           * * *

                                                   Г.Шмицькому

…Натхненне тривіальними трудами,

Осіннє літо визріло плодами,

Що мають дотик до літератури

Божественним наповненням халтури…

                   * * *

                                  В.Криворучку

…Самотність, тоталітаризм – 

Доповнення до злих харизм…

А де ж харизма доброти?..

Гризуть на узбічі хорти…

               * * *

                             М.Шевченку

…Сполохавши слів завісу,

Хто сірому кличе з лісу?

Мудрак його не гука – 

Спрокволенька матюка…

                     * * *

                                                    В.Мицику

…За законом будь-якого ладу,

Мов у жінку, проникай у владу…

Бо, як випустиш її із рук,

Хто зашле блідий рукопис в друк?..

                  * * *

                                      С.Процюку

...Есеї ходять по канату,

В зубах тримаючи гранату – 

Не бойову, а лиш навчальну,

І в цьому сенсі визначальну…

                    * * *

…Пан мегаполіс Січеслав

На місто Лева щось поклав…

Гривастому б тут хвіст піднять,

Та як зробить це без понять?..

                                * * *

                                                                            І.Гургулі

…Стан душі отакий, наче церква в снігах,

На доважок – ще й пес безпритульний в ногах: 

Прихиливсь до колін, вуха в космос вмочив

І питає: ,,Чи пустиш в слова на спочив?“…

                             * * *

                                                            О.Гончаренку

…Козацькі прикмети – в баладах Олега,

Несхитна, незламна їх творча шерега…

Примітні вони при свічі і в імлі,

Несмерклі – мов шабельний шрам на чолі…

І все ж дотикайся до них не навмисне,

Бо часом котрáсь лезом в душу провисне…

І зойкне душа, схожа чимсь на манок,

Що вість подає крізь росу й туманок…

                   * * *

                Б. Антоненку-Давидовичу

...В зоні культурного лиха – 

Мова, лебідонька тиха…

Крила б Вам висріблив, ненько,

Та западає сердéнько…

Чому ж воно не голосить?..

Духом святим плодоносить…