Никола Вапцаров РОМАНТИКА

 Переклад з болгарської Любові Цай

Поему нині
             написати
                          хочу,
нове у ній
в кожнім рядку
                  пробивається хай.
Хай гордого демона
                   крила
                   в ній стрімко
                   тріпочуть,
що світом його б пронесли
                              з краю в край.

Геть хлипання.
Ще сумували вчора ми –
якоїсь там романтики
                         нам треба?
Я впевнений – романтика з моторами,
                                 які співають
                                            нам під синім небом.
Цієї пісні вчути хто не в силах, –
не морщте
             марно
                     чіл своїх.
Вона на юних,
                 вічно юних крилах
підносить
            до вершин
                         стрімких.
В майбутньому я бачу, як
                             ці зграї
дощем
         проллють
                     зерно своє
і у піснях,
             що зверху
                          залунають
труду
         і волі
                 місце є.
Я бачу:
          над морями
                         над містами,
й над спекою палкою майорять,
то линуть над зеленими полями
й над Арктикою білою летять.
Це є нова романтика,
                          що знову
нової сили набува.
То ж хай,
утілена у силу
                 літакову,
обходить
світ
      сьогодні
                 з краю
                          в край.


***

Оригінал

Никола Вапцаров РОМАНТИКА



Аз искам да напиша
                      днес
                            поема,
в която да диша
на новото време
                  стихът.
Да тръпнат във нея
                  крилата
                  на гордия
                  демон,
обходил от полюс до полюс
                              светът.

Защо е този хленч?
Защо въздишат хората
по някаква романтика
                         изстинала?
Романтиката е сега в моторите,
                    които пеят
                              под небето синьо.
И неразбрали тази песен горда,
напразно
            мръщите
                       чела.
Тя носи вечната
                    човешка бодрост
на яките
           стоманени
                         крила.
Аз виждам в бъдещето тез
                              орляци
да пръскат
              дъжд
                     от семена.
И в песните им,
                  рукнали
                           отгоре,
да блика
           труд
                  и свобода.
Аз виждам как
                прелитат
                           над моретата,
високо над екваторния пек,
прелитат над зелените полета
и над арктическия снег.
Това е новата романтика,
                              която
се ражда
и добива своя плът.
И въплотена в самолетно
                             ято,
обхожда днес
от край
          до
               край
                    светът.