ЮРІЙ КИРИЧЕНКО, лауреат Міжнародної літературної премії

 імені Тараса Шевченка (2009)

                        БАЛАДА

      ВИЗВОЛЬНОГО ПОСТУПУ

…Двісті років з Тарасом Шевченком

На сім світі і ми живемо…

Із Пророком, а не з недовченком

Правдочолу надію п’ємо…

Двісті років… Неначе й немало,

Двісті років… А ніби доба…

Скільки цвіту й людей вигибало,

Без Шевченка – не наша судьба…

Двісті років громів і гризоти,

Двісті років пітьми і борні…

Все було: бездержавність і дзоти,

І розіп’яті в розпачі дні…

Нас учили ходити поротно,

В батальйонах рівняли лоби…

Та минуло се безповоротно:

Вийшли з льоху ми, діти журби…

Ідемо на круті верховини,

У руках – молоді прапори…

Зійде сонце з німої провини,

А біда… вона що ж… до пори…

Об’єднаєм зусилля з громами,

Полинових надпивши медів…

З бруку викришем іскру ломами,

Аби в пíтьмі хробак не смердів…

Двісті років з прозрілим Пророком

На сім світі і ми живемо…

В царство правди ідем крок за кроком,

Келих волі, дастьбі, доп’ємо…

23.03.2014р.

           ВІТЧИЗНА І МЕЧ

                                      Т. Шевченку

…У слова – вкраїнське чоло,

У слова – вкраїнська душа…

У слова – незгасне тепло:

Куди воно в ніч поспіша?

У слова – немало турбот,

У слова – немало потреб…

Напите з всечасних скорбот,

Воно – понад смутками треб…

У слова – вкраїнські степи,

У слова – вкраїнські річки…

Наругу його – не стерпи:

Слова – не пусті балачки…

У слова – і кріс, і шаблі,

У слова – гармати в ярах…

У слова – безсмертя в імлі,

У слова – вогні на вітрах…

При слові – жалі і журба,

При слові – Вітчизна і меч…

…Душа віщих слів не раба – 

Звитяга грядущих предтеч…

08.03.2014р.

                  ВОВКУЛАКИ

           Балада мертвих злаків

…Чекісти зрадять і підуть далі –

Туди, де ждуть їх харчі й медалі…

Чекісти вип’ють народну крівцю,

Занапастивши люд, що ту вíвцю…

Чекісти вирвуть з грудей сердéнько,

Вигризши сонце з Вас, люба ненько…

Чекісти виб’ють з мерця зізнання

І заспівають про цвіт єднання…

Чекісти зрадять і засміються,

Їх чорні руки – псам продаються…

…Чекісти – ті ще в нас вовкулаки,

В долонях їхніх мертвіють злаки…

17.04.2014р.

                    БАЛАДА 

                          З 

ПОВСТАНСЬКОГО СХРОНУ

…Гасова лампа не світить,

Гасова лампа – чадить…

Хто мене в слові привітить,

Візьме в розвідку ходить?

Знов трьохлінійка нездужа,

Моці – на самому дні…

А за ярком чемна ружа

Жде козака на коні…

Гасова лампа – „з колишніх“,

Знаджує слово до сну…

Поруч – ні дальніх, ні ближніх,

З ким перейшов би весну…

Тихо у схроні й надворі,

Де ті ще дохлі дощі?

Лиску і вовчика в зворі

Тішать старі радощí…

Гасовій лампі байдужить,

Хто вкрав з балади обріз…

…Юна калина не тужить,

Хоч у вічу – море сліз…

…Ти не гнівись, моя люба,

Що ми до шлюбу – сім’я…

…Горличка, спурхнувши з дуба,

Шле нам чубате ім’я…

Ми відтепера єдині,

Не розділить нас нічим…

По автомату в родині,

Ліс – наш, упівський, вітчиúм…

Батька немає ні в кого,

Матері – також, але

Щастя не прагнем глевкого,

Най воно буде незле…

…Гасова лампа не світить,

Гасова лампа – чадить…

…Хто мені в пісні примітить

Вивчить по мінах ходить?..

03.01.2014р.

                  БАЛАДА 

             В ПОШУКАХ 

 ЗАГУБЛЕНОГО ГОЛОСУ

…Мамо, згубивсь Ваш голос,

Мамо, як жить мені?

Чорний у жита колос,

Чорні у людства дні…

Мамо, де Вас шукати?

Мамо, де – виглядать?

Всіх нас може спіткати

День, що – не відридать…

Мамо, довкіл – пожежі,

Мамо, довкіл – вогні…

Мій кулемет – на вежі,

Відданість – цвях в мені…

Люта настала днина,

Люта, немов орда…

Навпіл – душа, родина,

Цілісна – лиш біда…

Я вмирать не бажаю,

Просто скажу: не час…

…З Божого хай врожаю

Правда утвердить нас!..

06.05.2014р.

БАЛАДА ЖИТТЯ І СМЕРТІ

…Ми ходили копать криниці,

Ми училися їх любить…

Та прийшли вітри чорнолиці

І давай криниці ганьбить…

Ми тепер без води, без тої,

Що джерелилась на вустах…

А бувало миті святої,

Що до неї летів і птах,

І вужі повзли, й черепаха

Уповільнено так брела…

І схилялась з смушку папаха

До відра, і душа цвіла…

А тепер? А тепер водиці

За чотириста верст шукать…

І ні праведним, ні блудниці

Вільглих виквітів не спіткать…

Ми з криницями подружили,

Ми їм вірили, як собі…

…Як ми гірко тоді тужили,

Як вода вмирала в ганьбі…

09.01.2014р.

    БАЛАДА ПРО НІЩАК

              Вправляння 

      в сатиричній варіації

                                      М. Сіренку

…В Михайла – все ніщак?

Даруй, не те, щоб все:

Езопівський п’ятак

Не вперше бевзь сосе

За щелепою днів,

За хронікою дат…

…О ні, не запанів

Незримих зваг солдат…

В Михайла все – пучком?

Як мусить, – так і є…

Травмований бичком,

Достойника вдає…

Книжки? То – камуфляж,

Побив би їх пан шляк…

Вся творчість – псів муляж – 

Далась йому за так?

Немало зваг-падлюцтв

За тотим зухом знать…

З прихованих марноцтв

Час копію відзнять?

Завчасно чи – пора

Душі смалить щеня?..

…На кінчику пера

Кигиче комарня…

26.07.2014р.

                ВІРШ З ЕПІГРАФОМ

                                   У синьому небі я висіяв ліс…

                                                М. Вінграновському

…У синьому небі – орли й ластівки,

У синьому небі – лелеки, лелеки…

Кохана, торкаюсь твоєї руки,

А просинь тече крізь полив’яні глеки…

У синьому небі – смерековий ліс,

У синьому небі – смерекові зорі…

Далеко, як бачиш, сей вірш мій заліз,

Що там йому треба в черленім узорі?

У синьому небі – поета чоло,

У синьому небі – любисткова мати…

Літа повертають птахів на тепло,

Навстріч їм плуганять дні скіфо-сармати…

Кохана, побач і мене серед них,

Я, з книжкою віршів, – до тебе, до тебе…

Так хочеться спраг незникомо-земних,

Так хочеться ластівки побіля себе…

У синьому небі – баскі тарпани,

У синьому небі – у яблуках коні…

Кохана, не май в цій любові вини,

Вона, ніби яблуко, в снах на долоні…

29.05.2014р.,

м. Січеслав.

   БАЛАДА ВУСТ І МЕДІВ

…Твої вуста прийшли не з мороку,

Із щебетань – твої вуста…

Нема для них страшніше вироку,

Як ніч, що з марень вироста…

Твої вуста – журою люблені,

Розіп’яті на ноті мі:

Не те, щоби аж геть розгублені,

Та – ледь окреслені в пітьмі…

Твої вуста – напиті чарами

І нагодовані чуттям…

Не знались зроду з яничарами,

Такі бридливі до нестям…

Твої вуста – мої володарі

Вночі і вдень, вночі і вдень…

Звідкíль вони? Чи не з Аму-Дар’ї?

Про них – балада і рондель…

Твої вуста – душі намісники,

Непогамовні ні на мить…

В околах їх не знайдеш містики,

То чому ж серце так щемить?

В тривогах днів – нема пояснення,

Звідкіль між нами холоди…

Ще вчора йшли ми до прояснення,

А нині – в мороці сади…

Голубка з голубом паруються,

Їм не ввійти в чужу біду…

…Вуста з вустами толеруються

При полиновому меду…

01.05.2014р.

                     БАЛАДА 

   ПРО ОСТАННІЙ АПЕРКОТ

…Моя любов не хоче пить води,

Моя любов не хоче пить медів…

Моя любов не знає ворожди

В розгіллі пещених для двох садів…

Моя любов хмільна не від вина,

Моя любов хмільна не від гіркот…

Моя любов – терпка самотина,

Моя любов – останній аперкот…

Моя любов – від болю не вмира,

Моя любов – від болю не зітха…

Живе вона на берегах Дніпра,

До серця правди – щира, не глуха…

Мою любов не занапáстять пси,

Мою любов у шинку не проп’ють…

У неї – дивоцвітні голоси,

На писк щенят їх не перекують…

Моя любов – не пасербка біди,

Моя любов – не мрія без мети…

Це з нею гомонять нічні сади,

Схмелівши від святої чистоти…

17.04.2014р.

               ВІТЧИЗНА

    КРАСИ І КРЕВНОСТІ

…Вітчизна дерев і квітів,

Вітчизна віршів, криниць…

В світлиці слів-дивоцвітів

Бійці не хиляться ниць…

Вітчизна мальви й любистку,

Кануперу й нагідок…

Роса на зеленолистку

Доповнить чуттів рядок…

Вітчизна орла й лелеки,

Ластівки й горобця…

Полив’яні сняться глеки,

Вчаровуючи серця…

Вітчизна бандур і болю,

І нені, в хрестик, шиття…

…Звеличу в небі тополю – 

Святу, як саме життя…

20.07.2014р.