БАЛАДА 

     ПРАВДОЧОЛОГО СУМЛІННЯ

                           Поету Володимиру Спектору

                                в час громів і блискавиць

…І в час, як в тебе кидають каміння,

І кров образ дійма твоє чоло,

Запам’ятай: це все – з нерозуміння,

І це уже було…

Не переймайся, не ганьби ганебу,

Вона прийшла і піде за вали…

Служи, як перш, Вітчизні, Слову, Небу,

Хулу на тебе за Любов звели…

Стій правдочоло, а, відтак, несхитно,

І, як плювки засохнуть на журбі,

Всміхнись до всіх і мудро, й самоцвітно:

Ти – переміг у відчаї й ганьбі…

А хто вони? Даруй, всього лиш люди,

Яким не вистача похвал, посад…

І, якщо в злості підлі замаруди,

То це – лиш їх фасад…

Убрід – не перейти олжу й неславу,

Але Господь творящих не лиша…

Ніч не для тебе мостить чорну лаву,

Кривавить слід, але ж співа душа…

Твої книжки? Їх знають і читають,

Твої діла? Вони – на видноті…

І, де негідники києм вітають,

Там за твій успіх моляться святі…

Непоказна на вигляд ця молитва,

Як хліб, як сіль, як на лугах трава…

Її не вирве з горла чорна бритва,

Що в ницих за челядницю бува…

Не смій ховать ясне чоло в долоні

І сліпо віддаватись гіркоті…

Твій шлях – з вогню… Він ось, на оболоні,

Поглянь, як сяють брами золоті…

Втішать тебе? В ім’я якого лиха?

Корить за шалапутство ворогів?

…В державі честі піє пташка стиха,

Сповідує мораль чистоснігів…

08.09.2013р.