ЮРІЙ КИРИЧЕНКО (1954-2015)



Поету Володимиру Спектору
в час громів і блискавиць

…І в час, як в тебе кидають каміння,
І кров образ дійма твоє чоло,
Запам’ятай: це все – з нерозуміння,
І це уже було…
Не переймайся, не ганьби ганебу,
Вона прийшла і піде за вали…
Служи, як перш, Вітчизні, Слову, Небу,
Хулу на тебе за Любов звели…
Стій правдочоло, а, відтак, несхитно,
І, як плювки засохнуть на журбі,
Всміхнись до всіх і мудро, й самоцвітно:
Ти – переміг у відчаї й ганьбі…
А хто вони? Даруй, всього лиш люди,
Яким не вистача похвал, посад…
І, якщо в злості підлі замаруди,
То це – лиш їх фасад…
Убрід – не перейти олжу й неславу,
Але Господь творящих не лиша…
Ніч не для тебе мостить чорну лаву,
Кривавить слід, але ж співа душа…
Твої книжки? Їх знають і читають,
Твої діла? Вони – на видноті…
І, де негідники києм вітають,
Там за твій успіх моляться святі…
Непоказна на вигляд ця молитва,
Як хліб, як сіль, як на лугах трава…
Її не вирве з горла чорна бритва,
Що в ницих за челядницю бува…
Не смій ховать ясне чоло в долоні
І сліпо віддаватись гіркоті…
Твій шлях – з вогню… Він ось, на оболоні,
Поглянь, як сяють брами золоті…
Втішать тебе? В ім’я якого лиха?
Корить за шалапутство ворогів?
…В державі честі піє пташка стиха,
Сповідує мораль чистоснігів…

08.09.2013р.