Перлини світової класики
НАЗИМ ХІКМЕТ
 

* * *

Сто літ не бачив я твого лиця,
не обіймав тебе,
в очах твоїх не повторявся,
не задавав запитань сніжності ума,
до сонячності кіс не доторкався…
Сто літ мене жде жінка десь одна,
ми з нею як два яблука зріднились
на гілці яблуневій,
а затим
упали з дерева
і розкотились…
І поміж нами
час –
у сотню літ,
дорога –
в сотню літ,
в півмороці
тієї жінки
слід
шукаю я повсюдно,
сто літ шукаю,
і сто літ біжу за нею…

1969р., липень.

* * *

Дивлюсь в очі твої,
і запахи землі нагрітої
хвилюють до нестями голову,
я падаю
у достиглу пшеницю…
Твої очі
зелені, неначе безодня,
як правічно мінлива матерія,
вони мені щодень приносять
дрібку таємниці…
Але ніколи
її мені до кінця не відкриють.

1940р.

* * *

Я чайок не зустрів,
і в погоні за мною
зграйки риб не мчались
у хвилі за кормою,
і три дні, і три ночі,
немов найтяжче горе,
все текло через хмари
Балтійське море….
Я боюсь тебе втратить,
ніби чую біду,
що вернусь – і ні міста,
ні тебе не знайду…

1962р.

* * *

Тобі, Анюто, нині дев’ять літ.
Коли ж у гості завітає дев’яносто,
то очі переміняться твої,
їх блиск і цвіт,
і будеш ти
вже іншою на зріст.
Тобі сьогодні рівно дев’ять літ,
і в день народження тобі бажаю,
щоб дев’ять літ,
помноживши у десять раз,
в тобі змінить не зміг одного час:
твій,
в серці схований,
алмаз.

12.11.1961р.

* * *

Займаються зорі.
Я вас люблю.
Тьма нічна все густішає.
Я вас люблю.
Два наших серця,
ніби дві людини,
які мешкають нарізно…
Я вас люблю.
Як схожі вони на вас,
на нас,
кращі нас,
дитинніші,
хоробріші,
ми, либонь, розумніші наших сердець,
розважливіші,
погрішливіші.
Сумніваємось ми,
і віримо ми,
радість, острах – для нас,
нудьга – для нас.
Ми ті, хто сміється і смуткує.
Та не будем чорнить наші серця –
нічого вони,
крім любові,
не знають.
Будь сяйвом моїм,
султаном моїм…
Я люблю вас,
Пірайз-ханим.

1943р.

 Переклав з турецької ЮРІЙ КИРИЧЕНКО