Михайло ЛЄЦКІН

На розвороті двох тисячоліть

Вже друге відійшло тисячоліття.

Переступив я третього межу…

Як подивлюсь я Господеві в вічі?

І що я, грішний, Богові скажу?

Що, виплеканий в сонмі атеїстів,

Я животів, сліпець серед сліпців,

Диявольський «закон» латав і чистив,

Аж поки Бог Себе мені відкрив.

З моїх очей ота полуда впала,

Христова сила підняла мене, –

І так, як Савл, щò перейшов у Пàвла,

Я йду туди, де світло осяйне.

Це світло не згасити, не задути.

Воно – й першопричина, і мета,

Хоч пнулися духовні ліліпути

Затьмарити Спасителя Христа.

Його щодня безбоги розпинали

І вірних заганяли в Соловки, –

А еру все ж від Нього починали

І рахували від Різдва віки.

Приходили й відходили доктрини,

Здіймалися і падали царі, –

Ісус стоїть, одвічний і єдиний,

І зміцнює церковні вівтарі.

Воно, я певен, так назавше й буде.

Лиш віри не втрачати ні на мить –

Й радітимуть спасенні Божі люди

На розвороті двох тисячоліть!

***

Михаил Лецкин

На стыке двух тысячилетий

Уже ушло ещё тысячелетье.

Переступил я третьего межу…

Как Господу взгляну в глаза при встрече?

И что я, грешный, Богу расскажу?

Что, взлелеянный в сонме атеистов,

Я прозябал слепцом среди слепцов,

И дьявольский «закон» латал и чистил,

Пока Господь не стал моим Отцом.

С моих очей та пелена упала,

Христос поднял из прошлого меня, - 

И так, как Савл переродился в Павла,

Иду на свет блаженного огня.

Тот свет нельзя ни потушить, ни спутать.

Он – есть и цель, и высшая мечта,

Хоть и пытались злые лилипуты

Затмить собой Спасителя Христа.

Его безбожно часто распинали

И заганяли верных в Соловки, - 

А всё же эру от него считали,

От Рождества отсчитывая дни.

Приходят и меняются доктрины,

Являются и падают цари, - 

А Иисус извечен и единый,

И в церкви не стареют алтари.

И дальше, я уверен, так и будет

Лишь веры не терять нам ни на миг

И радоваться будут Божьи люди

на стыке тысячилетий других.

***

Михайло ЛЄЦКІН

***

Як нині шаленіють солов'ї –

Усе навкруг перевернулось круто,

Хоч їх тривожить обстрілів отрута

І наслідки тривожливі її…

Нема мети в них вищої, аніж

В мистецтві позмагатися строкато...

Капріччіо, і скерцо, і стоккато –

Як тут заснеш, коли чарує ніч?!

***

Михаил Лецкин

***

Как нынче распевают соловьи - 

В округе всё перевернулось круто,

Хоть и мешают выстрелы кому-то,

Тревожно запоют потом они…

Нет цели высшей, и они не прочь

Соревноваться в полночь непредвзято…

Каприччио, и скерцо, и стаккато - 

Как тут уснешь, когда чарует ночь?!

***