Людмила
НЕКРАСОВСКАЯ

ПИСЬМА ГОРАЦИЮ
 
1.
 
 Неизменно, Гораций, в почёте лишь деньги и власть,
 Человечности суть до нуля обесценило время,
 И удачлив лишь тот, кто сумел незаметно украсть,
 И кого на престол посадило бездумное племя.
 Правду можно купить. И Фемида, увы, не строга.
 И любовь – лишь товар. И не знают величия духа.
 Мог ли это не видеть теряющий зренье Дега?
 Мог ли это не слышать Ван Гог, отрезающий ухо?
 Эта странная жизнь, где вещичек накопленных воз
 Называют «добром», не изведав душевных сомнений.
 Ах, Гораций, ответь: неужели мы только навоз
 Для расцвета иных, приходящих сюда поколений?

2006
 

2.
 
 На первое письмо ко мне не долетел,
 Гораций, твой ответ. Но я не злюсь на это.
 Ты, видно, утруждать себя не захотел,
 А, может быть, решил, что я не жду ответа.
 Прошёл десяток лет от прежнего письма.
 Как изменился мир? Чем мы живём сегодня?
 Гораций, всё как встарь: вокруг обмана тьма,
 Продажность, воровство... Хотя народ свободней.
 Гораций, помнишь день, когда явился Брут
 И соблазнил тебя военною стезёю?
 Вот и у нас война. Противник внешне крут,
 А пристальней взгляни, так он – свинья свиньёю.
 Но глупости у нас достаточно своей.
 Ты мог бы написать «Сатиры» нашей власти
 И высмеять её. Хотя всего смешней
 Желанье нищеты искать в Европе счастье.
 Гораций, ты был прав, когда оставил Рим,
 Для Августа писал поэзию иную.
 А мы найдём покой, как только победим
 И «братскую любовь», и дурь свою родную.
 Я знаю: ты опять не станешь отвечать.
 А может быть, черкнёшь мне для разнообразья?
 Похожести времён нельзя не замечать.
 Не правда ли, мой друг?.. Молчанье – знак согласья!

2017
 

3.
 
 Гораций, я давно хочу задать вопрос:
 Как в Риме с воровством? Считают ли преступным?
 А вот у нас, мой друг, лишь тот во власть пророс,
 Чей краденый кусок явился самым крупным.
 Я знаю, что у вас таскали кошельки.
 Мы по масштабу вас давно опережаем.
 У нас есть новый спорт: красть наперегонки.
 И кто стащил быстрей, тот больше уважаем.
 Гораций, а у вас с размахом воровать
 Имел возможность тот, кто был поближе к трону?
 У нас, чем выше пост, тем проще надувать,
 И можно под себя переписать законы.
 А правда, что у вас ждала злодея казнь,
 И жадное ворьё боялось красть открыто?
 У нынешних – сильна особая боязнь:
 Страшатся потерять местечко у корыта.
 Ну как тебе прогресс? Смотри, не занедужь
 От этого письма. А я пишу – и плачу.
 Гораций, ясно мне, что нужно гнать чинуш!
 Чем меньше их в стране, тем наша жизнь богаче.

2018
 

4.
 
 Гораций, я опять тебе пишу,
 Хотя на письма ты не отвечаешь.
 Мне кажется, что ты так много знаешь,
 Что у тебя я мудрости прошу.
 Ты сочинял и не жалел чернил.
 Но быть секретарем не согласился.
 На вежливый отказ твой Август злился,
 Но ты самостоятельность ценил.
 Гораций, мне б хотелось, чтоб и мы
 Под сильных никогда не прогибались,
 Подачками властей не утешались,
 У МВФ не брали бы взаймы.
 Чтоб не порвать от напряженья жил,
 Дружить бы нам с Европою и с НАТО.
 Я помню, так дружил ты с Меценатом.
 И ключевое слово здесь – дружил.
 Служа Октавиану, ты не льстил,
 И жить в деревне почитал за счастье.
 Гораций, хорошо б и наши власти
 Ты мудростью такой обогатил.
 Но наш правитель, видно, не дорос
 До разделенья истины и фальши.
 И я б спросила, что нам делать дальше,
 Но это – риторический вопрос.

2021
 
_______________________
 © Людмила Некрасовская

ЛИСТИ ГОРАЦІЮ
 
1.
 
 Як і завше, Горацію, в шані лиш влада й грошва,
 Сутність людськості час вже давно обнулив і знецінив,
 І щасливий лиш той, в кого пристрасть щось вкрасти жива
 І кого на престол люд бездумний розпачливо кинув.
 Правду можна купити. В Феміди з баригами мир.
 І кохання – товар. І не знають величності духа.
 Чи Дега міг цього не вбачати, втрачаючи зір?
 Чи цього міг не чути Ван Гог, відрізаючи вухо?
 Чудернацьке життя, де речей накопичений хлам
 Всяк, не знаючи сумнівів жодних, «добром» називає…
 Чи, Горацію, справді судилося добривом нам
 Стати в розквіті інших, хто прийде тут жити в розмаї?
 
2006
 

2.
 
 Гораіцію, на жаль, мені не долетів
 На першого листа твій відкук, милий друже
 Обтяжувать себе ти, мабуть, не схотів
 Чи вирішив, що я жду відповідь не дуже.
 Пройшов десяток літ від першого листа.
 Як світ змінився? Як і чим себе ми тішим?
 Горацію, обман все той же скрізь літа,
 Продажність, крадії… Хоч став народ вільнішим…
 Горацію, згадай, коли з’явився Брут
 І спокусив тебе, воєнну дав ідею.
 Ось і у нас війна, постійно гине люд,
 А ворог, придивись, іще й свиня свинею.
 Та глупство в нас, на жаль, ми плодимо й самì ж.
 Ти б нашим владцям міг «Сатири» присвятити
 І висміяти їх. Хоча за все смішніш
 Шукати жебракам в Європі щастя квіти.
 Облишити свій Рим мав всі підстави ти,
 Для Августа писав ти зовсім інші вірші.
 А в нас тепер мета – скоріш перемогти
«Любов братів», відтак і власне зло найгірше.
 На відповідь твою не маю знов надій.
 А може, пару слів черкнув би за бажання?
 А схожі все ж таки часи – і твій, і мій.
 Мовчиш ти, друже мій?.. Так, згоди знак – мовчання!
 
2017
 

3.
 
 Горацію, мене хвилює аж до сліз
 Питання: чи у вас каралися крадіжки?
 Бо в нас, мій друже, той у владу більше вріс,
 Чий вкрадений шматок найбільший – в цьому фішка.
 У Римі гаманці тягли з кишень? Напасть…
 А наші крадії з вагомішим врожаєм.
 У нас це спорт новий: хто швидше зможе вкрасть,
 Того умільця ми найбільше й поважаєм.
 Горацію, а в вас чи був такий престиж –
 Тим більше красти, чим ти ближче став до трону?
 В нас ти крадеш тим більш, чим вище ти стоїш,
 Й під себе можеш ти переписать закони.
 Страчали злодіїв ви в люду на очах,
 Щоб красти посякдень бажання геть відбити?
 У наших злодіїв є особливий страх:
 Вони бояться, щоб не втратити корито.
 Ну, як тобі прогрес? Дивись, не занедуж
 З цього мого листа. А я пишу – і плачу.
 Мій друже, гнати нам слід чимскоріш чинуш!
 Чим їх в країні менш, тим в нас життя багатше.

2018
 

4.
 
 Горацію, тобі я знов пишу,
 Хоч на листи ти час навряд чи маєш.
 Здається, що ти так багато знаєш,
 Що я у тебе мудрості прошу.
 На творчість ти чорнил не шкодував.
 На секретарство не піддавсь, одначе.
 Роздратування Августа ти бачив,
 Та самостійність більше шанував.
 Горацію, я хочу, щоб за торг
 Під сильних ми також не прогинались,
 Подачками властей щоб не втішались,
 У МВФ не клянчили б у борг.
 Щоб від напруги в жил не був надрив,
 Дружити б нам з Європою та з НАТО.
 Я знаю, так дружив ти з Меценатом.
 І ключовим тут словом є – дружив.
 У службі Августу єлею ти не лив
 І на селі життя вважав за щастя.
 Горацію, якби ж і наші власті
 Ти мудрістю такою збагатив.
 Та наш гарант не має ще надбань
 В розділенні чіткому фальші й правди.
 І що робити далі, хтось спитав би,
 Але це – з риторичних вже питань.

2021
 
______________________________________
© Переклад із російської Михайла Лєцкіна