Людмила
НЕКРАСОВСКАЯ
 

Письмо Горацию. 2006
 
Неизменно, Гораций, в почёте лишь деньги и власть,
Человечности суть до нуля обесценило время,

И удачлив лишь тот, кто сумел незаметно украсть,

И кого на престол посадило бездумное племя.

Правду можно купить. И Фемида, увы, не строга.

И любовь – лишь товар. И не знают величия духа.

Мог ли это не видеть теряющий зренье Дега?

Мог ли это не слышать Ван Гог, отрезающий ухо?

Эта странная жизнь, где вещичек накопленных воз

Называют «добром», не изведав душевных сомнений.

Ах, Гораций, ответь: неужели мы только навоз

Для расцвета иных, приходящих сюда поколений?

_______________________
© Людмила Некрасовская

Лист до Горація. 2006
 
 Як і завше, Горацію, в шані лиш влада й грошва,

Сутність людськості час вже давно обнулив і знецінив,

І щасливий лиш той, в кого пристрасть щось вкрасти жива

І кого на престол люд бездумний розпачливо кинув.

Правду можна купити. В Феміди з баригами мир.

І кохання – товар. І не знають величності духа.

Чи Дега міг цього не вбачати, втрачаючи зір?

Чи цього міг не чути Ван Гог, відрізаючи вухо?

Чудернацьке життя, де речей накопичений хлам

Всяк, не знаючи сумнівів жодних, «добром» називає…

Чи, Горацію, справді судилося добривом нам

Стати в розквіті інших, хто прийде тут жити в розмаї?

______________________________________
© Переклад із російської Михайла Лєцкіна