ЮРІЙ КИРИЧЕНКО, лауреат Міжнародної літературної премії імені Григорія Сковороди
З ВАРЯГІВ І ДО ГРЕКІВ


* * *

Товаришко моя, бібліотеко,
В тобі – світ інків, письмена ацтеків,
Каменяра і Гойї гордий дух,
Ти – шлях творців: з варягів і до греків…


БАЛАДА
ПИСЬМЕННИЦЬКОЇ
БІБЛІОТЕКИ

…Протирати стелажі з книжками –
Обіймати вічність над віками,
Навперейми йти собі навстріч,
Ось у чому, ось у чому річ…
Погортавши, ставити на полку
Том, немов душі живу підпорку…
А по часі – знов узять до рук
Цей, просяклий змістом, стародрук…
Вглиблюватись в літери, в абзаци,
Роздивлятись рідкісні форзаци…
Подих зупинивши, пил здмухнуть –
Все одно, що в душу зазирнуть…
Стелажі – приватної роботи,
На них – вічне: радощі, скорботи,
На них – віще: живоцвіт, жага,
Дух, що плісняву перемага…
Про навтому – в тексті ні чичирку:
Передай зволожену ганчірку
Лиш тому, для кого хліб душі –
Книга… Де тут в біса бариші?
А коли завершено роботу,
Найчастіше це бува в суботу,
Простягни долоні до томів
І скажи: „Поміг вам, як умів"…

21.07.2011р.


БАЛАДА
ПРО
КНИЖКИ З АВТОГРАФАМИ

…Книжки з автографами – трударі великі,
Їм сняться автори, їм сняться читачі…
Їх брав до рук юнак в світанки вогнеликі,
Їх юночка читала уночі…
А нині вони сплять, їх вколисали змроки,
Їх, зморених, покрило забуття…
Писали їх ніякі не пророки –
Хто знав на смак смородину життя…
Але смаки мінливі і зрадливі,
І їм ніхто нічим не сміє докорять…
Що важить дощовик, який вдягли по зливі?
Що варті речення, що в серці не горять?
Книжки з автографами – давні мої друзі,
Їх помисли святі, хоч коленкор потерсь…
Не запродам довіру їх нарузі:
Вона – з сердець колег, навиклих до братерств…

21.09.2010р.


* * *

Богдані

…Стоять у шафах книги, мов солдати:
За кожну я півцарства міг віддати,
Коб мав під юною тоді рукою,
Святкуючи поразку за рікою…
Тепер, коли з-під пилу їх звільняю,
Рух рук на тій же думці зупиняю…
Стоять у шафах бранці зваг свідомі:
Славетні, знані і заледь відомі…
Беру до рук, голублячи корінчики:
Давно душа не чистила корівники…
Здається, вчора клав закладку в Фета,
А інша вже читацька естафета…
Там, де шукав розради-порадоньки,
Надибую листівку: почерк – доньки…
Читала чи всього лише гортала,
Та книга в нішу так, як слід, не стала…
Хоч є надія, що долонька знову,
По часі, візьме творчість за основу…
…Тому й стираю пил із корінців,
Як перш вітаючи старих бійців…

29.10.2010р.