От души поздравляем замечательного писателя и человека Геннадия Станиславовича Довнара с днём рождения и желаем крепкого здоровья, хорошего настроения и новых книг на радость всем читателям!


Біографічна довідка


Довнар Геннадій Станіславович народився 8 липня 1925 року в селі Брияльове Березинського району Мінської області в сім’ї селянина-бідняка, учасника громадянської війни. У 1934 році сім’я переїжджає в Україну. Батько працює в колгоспі „Більшовицький Наступ” Велико-Олександрівського району Херсонської області. Тут, у 1941 році, майбутній письменник закінчує 9 класів, вступає до комсомолу.

У період тимчасової окупації Г. Довнар веде боротьбу проти гітлерівців, поширює листівки, неодноразово заарештовується поліцією, згодом посаджений до концентраційного табору, звідки йому вдається втекти.

Після звільнення території області від гітлерівських окупантів у березні 1944 року митець вступає до рядів діючої Радянської Армії. Рядовим мінометником, а згодом командиром мінометної обслуги бере участь у звільненні Радянської Молдавії, Румунії, Болгарії, Югославії, Угорщини, Австрії й бере участь у боях проти фашистських військ. Закінчивши у фронтових умовах дивізійну школу молодших командирів, він одержує звання старшого сержанта й командує мінометним розрахунком. Двічі тяжко поранений.

Г. С. Довнар – Кавалер ордена Вітчизняної війни 1-го ступеня, Слави 3-го ступеня, медалей «За звільнення Бєлграда», «За узяття Відня», «За Перемогу над Німеччиною» і півтора десятка інших бойових і трудових медалей.

Демобілізувавшись у грудні 1945 року, інвалід війни Г. Довнар

закінчує 10-й клас і в 1946 році вступає на філологічний факультет Одеського державного університету, де вчився протягом чотирьох років і закінчив його. З 1950 року він викладає українську мову та літературу в СШ №16 м. Луганська; згодом і працює завпедом цієї школи. У 1952 році прийнятий до лав КПРС. У цьому ж році в Одеському обласному видавництві виходить перша книга Г. С. Довнара – повість «Коли серця запалити».

У 1954 році Г. Довнар переведений на роботу до редакції обласної газети „Прапор перемоги”, де завідує відділом культури та шкіл; 1958-1983 р.р – працює головним редактором телебачення Луганського облтелерадіокомітету; 1983-1988 р.р – відповідальний секретар Ворошиловградської організації Спілки письменників УРСР. Сьогодні Довнар Г. С. – на творчій роботі.

З 1952 року в видавництвах Одеси, Донецька, Ворошиловграда, Києва та Москви вийшло близько 30 книг письменника, серед яких повісті – „В шахтарську сім’ю”, „Друзі поруч” (1960), „На бистрині” (1968), „Повернення” (1976), „На смертний бій”, „Большая судьба” (1972), романи – „Людина, яка воскресла”, „Головченки” (1975), „Дорога без кінця” (1980), „Там, на шахте Ирминской”.

На матеріалі п'єси Г. Довнара «Ділися вогнем» (1985) Ворошиловградський драматичний театр поставив спектакль, присвячений 50-річчю стаханівського руху.

Особливе місце в творчості письменника займає тема історико-художньої документалістики, створеної наоснові трудової і бойової героїки людей Донбасу, переважно Луганщини.

У своїх творах автор відображує життя трударів промислового Донбасу, розкриває хвилюючі сторінки історії краю, важливі проблеми сьогодення, малює багатогранний образ людини праці – шахтаря, металурга, працівника села, інтелігента. Уся творчість Г.Довнара насичена високим громадянським пафосом непримиренної боротьби за чистоту й справедливість у всіх сферах життя протягом певного часу. До 200-річчя м. Луганська Г. Довнар написав історико-документальний роман у новелах „Луганцы” (Донецьк, 1994), що відтворює напружені сторінки життя й історію нашого міста й області.

Роман письменника „Гарячий екран” (1997) зображує в художній формі історію становлення й розвитку Луганського телебачення, якому й сам письменник на посаді головного редактора віддав 25 років свого творчого життя.

Геннадій Довнар – член Спілки письменників СРСР з 1964 року. З 2003 року - також член МСПУ. Він випробовує свої сили й у драматургії. Його драма «Другу дивуватися в очі» (1963) та п'єса для дітей «Іванко-Дивисил» (1974) удостоєні премій на республіканських конкурсах.

За деякими з кіносценаріїв автора – „Місто славних традицій”, „Слово матері”, „Здрастуй, робітник” створено стрічку про революційні, ратні і трудові звершення робітників Ворошиловграда.

Митець Г. Довнар – неодноразовий лауреат літературних і журналістських конкурсів. Він бере активну участь у суспільному житті області – член правління обласного комітету захисту миру, обласної організації Спілки журналістів УРСР, обласних організацій Товариств охорони пам'ятників історії і культури, книголюбів, «Знання», обласного відділення Українського Товариства дружби і культурного зв'язку із зарубіжними країнами.

За заслуги у розвитку української літератури, активну суспільну роботу та з нагоди 60-річчя з дня народження Г. С. Довнар Указом від 5 липня 1985 року нагороджений Почесною Грамотою Президії Верховної Ради УРСР.

За великий літературний внесок у справу відображення героїчної історії Луганщини й активну громадську діяльність протягом півстоліття Г. С. Довнар удостоєний звання «Почесний громадянин Луганська» у липні 1995 року.