Умер Геннадий Довнар

18 декабря на 85 году жизни скончался замечательный писатель и человек, Почётный гражданин Луганска, ветеран Великой Отечественной войны Геннадий Станиславович Довнар. Прщание с ним состоится 23 декабря в 11-00 в здании Луганского русского драматического театра.

 

 Біографічна довідка

Довнар Геннадій Станіславович народився 8 липня 1925 року в селі Брияльове Березинського району Мінської області в сім’ї селянина-бідняка, учасника громадянської війни. У 1934 році сім’я переїжджає в Україну. Батько працює в колгоспі „Більшовицький Наступ” Велико-Олександрівського району Херсонської області. Тут, у 1941 році, майбутній письменник закінчує 9 класів, вступає до комсомолу.

У період тимчасової окупації Г. Довнар веде боротьбу проти гітлерівців, поширює листівки, неодноразово заарештовується поліцією, згодом посаджений до концентраційного табору, звідки йому вдається втекти. 

Після звільнення території області від гітлерівських окупантів у березні 1944 року митець вступає до рядів діючої Радянської Армії. Рядовим мінометником, а згодом командиром мінометної обслуги бере участь у звільненні Радянської Молдавії, Румунії, Болгарії, Югославії, Угорщини, Австрії й бере участь у боях проти фашистських військ. Закінчивши у фронтових умовах дивізійну школу молодших командирів, він одержує звання старшого сержанта й командує мінометним розрахунком. Двічі тяжко поранений. 

Г. С. Довнар – Кавалер ордена Вітчизняної війни 1-го ступеня, Слави 3-го ступеня, медалей «За звільнення Бєлграда», «За узяття Відня», «За Перемогу над Німеччиною» і півтора десятка інших бойових і трудових медалей. 

Демобілізувавшись у грудні 1945 року, інвалід війни Г. Довнар закінчує 10-й клас і в 1946 році вступає на філологічний факультет Одеського державного університету, де вчився протягом чотирьох років і закінчив його. З 1950 року він викладає українську мову та літературу в СШ №16 м. Луганська; згодом і працює завпедом цієї школи. У 1952 році прийнятий до лав КПРС. У цьому ж році в Одеському обласному видавництві виходить перша книга Г. С. Довнара – повість «Коли серця запалити». 

У 1954 році Г. Довнар переведений на роботу до редакції обласної газети „Прапор перемоги”, де завідує відділом культури та шкіл; 1958-1983 р.р – працює головним редактором телебачення Луганського облтелерадіокомітету; 1983-1988 р.р – відповідальний секретар Ворошиловградської організації Спілки письменників УРСР.  

З 1952 року в видавництвах Одеси, Донецька, Ворошиловграда, Києва та Москви вийшло близько 30 книг письменника, серед яких повісті – „В шахтарську сім’ю”, „Друзі поруч” (1960), „На бистрині” (1968), „Повернення” (1976), „На смертний бій”, „Большая судьба” (1972), романи – „Людина, яка воскресла”, „Головченки” (1975), „Дорога без кінця” (1980), „Там, на шахте Ирминской”. 

На матеріалі п'єси Г. Довнара «Ділися вогнем» (1985) Ворошиловградський драматичний театр поставив спектакль, присвячений 50-річчю стаханівського руху.

Особливе місце в творчості письменника займала тема історико-художньої документалістики, створеної на  основі трудової і бойової героїки людей Донбасу, переважно Луганщини. 

У своїх творах автор відображав життя трударів промислового Донбасу, розкривав хвилюючі сторінки історії краю, малював багатогранний образ людини праці – шахтаря, металурга, працівника села, інтелігента. Уся творчість Г.Довнара насичена високим громадянським пафосом непримиренної боротьби за чистоту й справедливість у всіх сферах життя протягом певного часу. До 200-річчя м. Луганська Г. Довнар написав історико-документальний роман у новелах „Луганцы” (Донецьк, 1994), що відтворює напружені сторінки життя й історію  міста й області.

Роман письменника „Гарячий екран” (1997) зображує в художній формі історію становлення й розвитку Луганського телебачення, якому й сам письменник на посаді головного редактора віддав 25 років свого творчого життя. 

Геннадій Довнар – член Спілки письменників СРСР з 1964 року. З 2003 року - також член МСПУ. Його драма «Другу дивуватися в очі» (1963) та п'єса для дітей «Іванко-Дивисил» (1974) удостоєні премій на республіканських конкурсах. 

За деякими з кіносценаріїв автора – „Місто славних традицій”, „Слово матері”, „Здрастуй, робітник” створено стрічку про революційні, ратні і трудові звершення робітників Ворошиловграда. 

Митець Г. Довнар – неодноразовий лауреат літературних і журналістських конкурсів. Він брав активну участь у суспільному житті області – був членом правління обласного комітету захисту миру, обласної організації Спілки журналістів УРСР, обласних організацій Товариств охорони пам'ятників історії і культури, книголюбів, «Знання», обласного відділення Українського Товариства дружби і культурного зв'язку із зарубіжними країнами. 

За заслуги у розвитку української літератури, активну суспільну роботу та з нагоди 60-річчя з дня народження Г. С. Довнар Указом від 5 липня 1985 року нагороджений Почесною Грамотою Президії Верховної Ради УРСР. 

За великий літературний внесок у справу відображення героїчної історії Луганщини й активну громадську діяльність протягом півстоліття Г. С. Довнар удостоєний звання «Почесний громадянин Луганська» у липні 1995 року.

Информация
Посетители, находящиеся в группе Гости, не могут оставлять комментарии к данной публикации.