В ГОСТЯХ У «ПЕРЦЯ»

Владимир РУДОВ

БУВА Й ТАКЕ
- Надії на дітей нема…
- Е ні, то кажеш ти дарма,
З них користь чималенька:
Якщо дитину маєш ти,
Кому хоч буде відвезти
В притулок для стареньких.

НЕ ЗА СЦЕНАРІЄМ
Стас, режисер, в провулок свій
З театру йшов після роботи,
Коли йому сказали: «Стій!»
Два молодих мордовороти.
Діставши ніж, щоб не кричав,
Забрали швидко і охоче
Все те, що Стас з собою мав,
І зникли у обіймах ночі.
Так сцени ставив сам не раз,
Та не було однак дрібниці…
- Чекайте! – раптом крикнув Стас. -
- Ви ж не дали мені по пиці!

ТОНКИЙ РОЗРАХУНОК
Якось казала мати сину:
-Зверни увагу на дружину.
Чи з глузду з'їхала, чи п’яна,
Бо так вже любить Челентано!
Одно шука його платівки,
Його пісні мугиче тільки.
Портретів п’ять, а може, вісім –
Не знає, де вже і повісить.
Зайде про фільми, моду мова,−
На співака виводить знову.
Ти ж наче проковтнув язик.
Хіба ти вже не чоловік?..
Син посміхнувся хитрувато
(Ну як ото не тямить мати?):
-Артист, щоб знали, казна-де,
Його дружина чи знайде.
Тож хай кохає Адріано,
А не сусідського Івана.

Острослов