Михайло
ЛЄЦКІН
 

Симфонія «Мінор-мажор»
(мелодрама-діалог італійського композитора ХІХ століття з дружиною)

 Дружина.
 Що за життя? Ти спиш і п`єш.
 Наш син цим шляхом піде теж...
 За що мене карає доля?
 Композитор (стрепнувся, радо грає на роялі, наспівує й записує).
 До-ля, до-ля!

 Дружина.
 Отак завжди... І повсякчас
 Сусіди всі сміються з нас.
 За дім не сплачено і досі...
 Композитор (радісно награє й записує).
 До-сі, до-сі!

 Дружина.
 А обіцяв життя в раю
 За дивну музику свою...
 Ні, геть чимскорш із цього міфа!
 Композитор.
 Мі-фа, мі-фа!

 Дружина.
 Велосипеда б хоч купив,
 Щоб нас Джованні не ходив
 У школу пішки: ціла ж міля...
 Композитор.
 Мі-ля, мі-ля!

 Дружина.
 Не піде справа далі так.
 Ти бити байдики мастак,
 А вдома геть нема ні сольдо...
 Композитор.
 Соль-до, соль-до!

 Дружина.
 Замовкни і рояль закрий!
 Яка безвихідь, Боже мій!
 Життя у мене нудне й сіре...
 Композитор.
 Сі-ре, сі-ре!

 Ну, ось, здається, й результат –
 Найкраща із моїх кантат!
 Симфонію створив я нині
 Про щастя й злагоду в родині!
 
___________________
© Михайло Лєцкін

_______________________________________________________________
© Международная поэтическая группа «Новый КОВЧЕГ»
https://www.facebook.com/groups/230612820680485/