Алевтина Легещич

*

недосипання мають довгий хвіст

в колючках будяках і ріп҆яхах

волочеться за праведними піст

і праведні тікають впопихах

а над степами замість хмар кадило

щось грізне нависа над хуторами

і церква похилилась. я ходила!

я розкидалась як сміттям гріхами

степами в҆ється череда черниць

вони злетять – вони ворони

над куполами спрагло впадуть ниць

ніхто не захороне

прийду посію з калачів крихти

мені здається то моє, щось власне

і скільки б не втішав й молився ти

я плачу не сльзьми а пісним маслом

*

У вокзалу застуда і нежить –

він випльовує пасажирів.

Все плететься, взаємозалежить.

Я вимотую жили.

Випадками

і припадками

лікую вокзальні площі.

Шукай під моїми лопатками

шляхи пресвятої прощі.

Йди коліями й бездоріжжям,

їж хліб на дрібному просі,

губись на дорогах розбіжних.

З вокзалу усе сплелося.

Нерви мої з пакунками

тікають до електрички,

прокльони за ними відлунками.

Нерви – брудні істерички.

Старанно вимотую жили.

Тобі – прощення і проща.

Ми лиш сумні пасажири

на привокзальній площі.

*

художні блукання по смітниках

переростають у вальси.

вихованці спальних районів –

творці беззахисних танців.

розстріляне не відродження

розстріляний декаданс.

не знаю

не знаю походження

загальних і власних назв

знаю розташування

непідступних притонів

рібят по прізвиськам знаю

і перли блатного жаргону.

перлини на смітнику

блукання високоетичні

мене пам҆ятай таку –

пусту і двадцятирічну.

*

мої штучні будиночки і пішохідні мости –

мої штучні привіти. привіти від інженера.

тут так просто на біснуватих сильце сплести:

навернути пірнати у атмосферу.

тут так просто блукати, забувши район і квартал,

що на сонці немов бур’яни брунькуються.

зголоднілий жебрак дим заводів ковтав

(це вІн в розпачі проковтнув твою вулицю,

лише виплюнув назву – Жукова чи то Кірова).

я лишаю цю штучність на призволяще.

я тобі як рекламодавцям вірила.

і ти вірив. вірив якось ледащо.

в цього міста немає аеропорту

і мені не чекати тебе на лижні

моє штучне місто не першого сорту

ні.

Вириваю з корінням будиночки і мости.

вириваю. і мліють ледь чутні стони.

тут так просто на тебе сильце сплести:

навернути вистрибувати із балкону.

*

кольорові смуги профілактики

не перемикаємось

нич не знаю про неправильні галактики

каюсь

каюсь що немаю свідчень

про технічне наукове і культурне

в кожній смужці завиває січень

в кожній смужці і у кожній урні

із недопалками свище

і мені доволі необізнаній

всі здаються і сильніш і вище

досягають розмірів галактики

враз холонуть опускають вії

я дивлюсь на смуги профілактики

щось зсередини стискається й сивіє

*

наші душі простого покрою

як жебрацькі поношені ряси

ми їх скинемо десь під Джанкоєм

у минулому часі

провідниця провадить пеклом

на кінцеву без снів і наркозу

нехай кожну маленьку трагедію

пошматують мої паровози

хтось домовився з машиністом

не щадити навіть безгрішних

хтось наповнився помстою й змістом

тепер жодних новин

жодних втішних

утішаю сусідів мовчанкою

утішаю себе передозами

ми римовані учимось дихати

ми римовані вкутані прозою