ЮРІЙ КИРИЧЕНКО (1954-2015)
МАЛЯР З НАТУР
Фраґмент
неконкретної балади
…З тих пір – не курю цигарок,
З тих пір – не смакую віскар…
З тих пір – лиш давлю на курок
І чую вороняче кар-р…
З тих пір – не цілую гетер,
Конкретніш – так довбаних дур…
Життя – на „з тих пір і – тепер",
І в кожнім я – маляр з натур…
З тих пір – це коли, це – коли?
З тих пір – це знедавна, давно?
…З тих пір, як ми разом були
І лазили в рай крізь вікно…
19.09.2014р.
* * *
…Нема в мені білих снігів
З метеликами з пустоти…
Зате – маса бляклих боргів,
З якими я здавна на ти…
Нема в мені чорних думок,
Які б заважали творить…
На сум я навісив замок,
І вам його годі відкрить…
Нема біля мене подруг,
З якими б я міг раювать…
Зате в мені стільки наруг,
І кожну – по імені звать…
Нема в мені поруху зла,
Лишився лиш порух сум’ять…
…Я весь – з ремесла, з ремесла,
І це в мені вам не віднять…
19.09.2014р.
* * *
…Не до кохань мені, не до любові:
Вмирає слово, віддане мені…
Було воно, мов пташечка в діброві,
А нині воно в розпачу на дні…
Не до громів мені, не до Голгофи,
Не до мечів і не до хоругов…
Оплакують цю втрату мою дрофи,
І вже не скажеш: здрастуй чи агов…
Куди воно відходить? Не питайте…
Якби я знав – душею б обійняв…
…А книги – ось вони: беріть, читайте,
Ще вчора на полицях їх рівняв…
19.09.2014р.
* * *
…Я в слово ходжу на окопи,
На стрільбища в слово ходжу…
Вітають мене рудокопи –
За те, що не брию олжу…
А та – вже давно з бородою,
Хоч хною її пофарбуй:
Зеленою а чи рудою,
І в службу безпеки вербуй…
Вербовщиків я зневажаю,
Ще більше – їх зайд з німоти…
Не надто в обох урожаю,
Та й той столочили хорти…
Хорти мені теж не потрібні:
Пора диких крякв – знебулась…
…А інші всі висліди – дрíбні:
За вікнами – зла непролазь…
19.09.2014р.
* * *
…Усі, кого любив і не зберіг,
Усі, кого кохав і зле образив,
Простіть мені цей домотканий гріх,
Передовсім, я сам себе цим вразив…
Не наповал… Це – так: не наповал,
Але і жити з цим дедалі важче…
Казав мені Івашко Бабовал:
„Буть вбитим, часом, невимовно краще"…
А я – сміявсь: „Ото іще дивак",
А я й не знав, які бувають змроки…
А той, хто був душею, мов дітвак,
Знав те, про що не відали й пророки…
І ось стою біля його труни,
І сліз нема, і голосу бракує…
Лиш – почуття… Не звітрились вони…
І сич із мене чомусь не кепкує…
19.09.2014р.
* * *
...Не ждіть мене… Адреси не даю,
І ваша мені більше не потрібна…
Стою один в безодні на краю,
І виплива з очей балада срібна…
З яких це пір баладою – сльоза?
З яких це пір вирулюю в прощання?
Підрізав хтось ці гальма-тормоза,
Чи тризна налаштовує вгощання?
Не вчіть мене… Запізно… Та й нащо
Слова, мов цигарки палити всує?
За що боровся і згорів за що?
Чи, може, смерть поетам більш пасує?..
Чогось мені так холодно… Чогось
Бажається себе перестояти…
…А стернями біжить мій чорний лось,
І терпне серце, і німіють п’яти…
19.09.2014р.
* * *
…В цім світі вибачатися не слід,
В цім світі варто просто не грішити…
Де взявсь на серці моїм чорний лід?
Топити його – смутки полошити…
А їм – ще жить… А їм ще довго жить,
І зайвих запитáнь не задавати:
Меди із полинів за двох спожить
І помилки в словах структурувати…
Буває й так? Авжеж, бува, бува,
Інакше чому б я так маявсь в слові?..
…Простіть мене, птахú і деревá,
І порадійте слів старих обнові…
19.09.2014р.
БАЛАДА
ЩЕЛЕПИ ВІД ШАКАЛА
В. К.
…Шукаючи віщих знаків,
Я занедбав себе:
Вийшов з творчих варнаків –
Серце щадив слабе…
Став обережніш в слові:
Як би чогось не втнуть…
В нашому ремеслові
Зайвий раз лячно й чхнуть…
А біда – не барилась,
А біда – ось вона…
В кошику з щастям рилась –
Віща і витівна…
І – знайшла, що шукала,
І – простягла мені
Щелепи від шакала:
Зовні – непоказні…
Я ж на той час і яблук
Майже не міг жувать…
А мав же їхати в Інзбрук
Міфи реставрувать…
Брати їх чи не брати?
Вибору – не було:
Або – тюремні ґрати,
Або – в лаврах чоло…
І я погодивсь: в рамці
Із класиками стою…
Дякуючи охранці
Жар-птицю судьби дою…
П’ю молоко пташине,
Смаком воно, як бренді…
Щастя моє мишине –
Реальне, не сучі бредні…
Класик я чи не класик –
Це – не мені судить…
Та, як з крила Івасик,
В небо навик ходить…
Небо – ще й досі небо,
А життя в нас одне…
…Тітко бажань, Загребо,
Не проклинай мене…
19.09.2014р.
* * *
…Ямайський ром – не з тобою,
А от коньяки – траплялось…
Засватана в ніч ганьбою,
Чи й знаєш, як щастя звалось…
І що тепер говорити,
І що тепер частувати?
У небі – метеорити,
Чиїм ім’ям їх назвати?
Ямайський ром – не з тобою,
А ще – гавайські сигари…
Обвінчана в ніч з ганьбою,
Ти чула цей крик гагари?
Гагари кричать нечасто,
А тої ночі – кричали…
Вартуєш долярів нá сто,
Це відають всі причали…
Матроси тебе минали
І шкіпери не чіпали:
Усі достеменно знали,
Що звуть тебе Йоли-пали…
Ямайський ром – прокисає,
Сигари – нудьгу наводять…
…На берег кепа списали,
От шлюхи за ним і ходять…
16.09.2014р.
Посетители, находящиеся в группе Гости, не могут оставлять комментарии к данной публикации.