ЮРІЙ КИРИЧЕНКО, лауреат Міжнародної літературної премії
імені Лесі Українки (2014)
* * *
...Куди втечеш від гострого „прощай"?
Куди втечеш від крові, котра – з горла?..
Любов і гріх в тумані обвінчай,
Це буде місія не надто горда...
Живи, як всі... Вони щось віднайшли
У цій державі змореного неба
Ще в ніч, коли в колибу увійшли:
На ліжники їх кликала потреба...
Потреба чи ганеба? Все одно,
Потреба чи ганеба? Годі з ними...
Пригуб із чари зваб терпке вино
З безпутніми чи, хоч би, й ремісними...
Їм не дано твій подих фільмувать,
Їм не дано твій хліб пересолити...
А певний час віч-на-віч протривать
Це – все одно, що голими – на плити...
...Куди втечеш від гніву і ганьби,
Як за плечима пліснява й докори?..
...Летять в блакить криваві голуби,
Вони нас двох не зрадили ніколи...
19.08.2015р.
* * *
...Яри та болотá, яри – та болотá,
А ліс – на узбічі, неначе так і треба...
...Не наближай до скрух свої вуста,
Забудь про гіркоту, мов хмарку з неба...
Яри та болотá, яри – та болотá,
А ліс – на узбічі, де з річки прохолода...
Ти, справді, вже не та, давно – не та,
Але незмінною лишилась врода...
Яри та болотá, яри та болотá,
А ліс – без птахів, звірина – втікає...
Та папороть, як перше, заквіта,
І в зболені прозріння проникає...
Яри та болотá, яри та болотá,
А ліс – не ліс: таке собі лісництво...
Але – вуста... Не просто так вуста,
Вони – над цвіт, над тлум, над ремісництво...
19.08.2015р.
* * *
...В державі почуттів кордонів не шукай,
В державі цій усе іде, як треба...
У неї достеменніше вникай,
І буде все, як дощ чи гуси з неба...
В державі почуттів, на лінії снігів,
Окреслюється все, що не минає...
Тримайся друзів, краще – ворогів:
Душа, що діять з ними, добре знає...
В державі почуттів є шинок і – Шанхай,
При котрому із них ти з віршем наодинці?..
...А тугу свою з болем колихай,
Вона прозріє в зваб посерединці...
...В державі почуттів кордони замели
Лихі сніги, які нам ворожили...
Ми ще торік Оріль перепливли
Завиграшки, заледь напрягши жили...
Тепер у нас є все, що має буть,
А про любов осміяну – начхати...
...Забудь про гріх наш, та про ніч забуть
Тобі не дасть жура – зла лялька з вати...
19.08.2015р.
* * *
…Цей ліс – навскіс повалені дерева,
Цей ліс опісля ночі – бурелом…
Прокляття, не протиснувшись крізь мрева,
Не здатне слугувать безчестю тлом…
Чому ми тут? Хто нас сюди доправив?
Хто видав нам квиток в один кінець?
Тут всі живуть без споконвічних правил,
На чолах пнів – безпрóсвітку вінець…
Ти тут – своя, ти тут несамовита,
І що тобі мої чудні слова?
Ти в недоречності мої сповита,
Та термін повноважень твій сплива…
Коли це буде? Я і сам не знаю,
Коли це буде? Хто про цеє зна?..
…А поки що в утробі скрух конаю,
А поза нею – день, що ніч впізна…
19.08.2015р.
* * *
...В ліс по ягоди? Не ходи!
В лісі – вільгло і небезпечно...
Хай проваляться холоди
В слово, мовлене недоречно...
В ліс по ягоди? Не тепер!
В ліс по ягоди? Трохи згодом...
Вовк росу в нім дощем підпер,
А сам ходить Ведмежим Бродом...
В ліс по ягоди? Новизна!
Скоро й літечко в казку гляне...
Чом ти, Галю, така сумна?
Чом личéнько, мов квітка, в’яне?
В ліс по ягоди? Згода, йдем!
В ліс по ягоди? Завтра з ранку...
…Схоже, справді, в ньому – Едем,
Десь там, кажуть, згубили бранку...
19.08.2015р.,
на Преображення Господнє
* * *
…Кулик – на болоті, а ще – по ярах, по ярах,
Кулик – на болоті, де квіти таяться незнані…
Душа, потерпівши нечуваний досі ще, крах,
Втішає слова, що знаходяться в дивному стані…
Кулик – на болоті, а ще – в непроглядній пітьмі,
Кулик – на болоті, йому тут і звично, й привітно…
Чарують його спраглі дервіші – тіні німі,
А щодо квіток, то вони тут дзвенять самоцвітно…
Кулик – на болоті… Він – пан серед неба й роси,
Кулик – на болоті… Він – пан серед мрев і розмаю…
…Пошли йому, вірше, черленої, з неба, краси
І віри в три зерня, які біля серця тримаю…
19.08.2015р.,
на Преображення Господнє
БАЛАДА ДЛЯ СВІЧКИ В СТАКАНІ
…Свічка в стакані з просом зболено так горить,
Свічка в стакані з просом зболено так пала…
З нею мені стомовно й сонячно говорить,
Адже рука при свічці віща і ніц не зла…
Свічка в стакані з просом грішника впокорить,
Свічка в стакані з просом щось промовляти має…
Менше у ній потреби душі чужі корить:
З воску назустріч людям ґнотик з вогнем виймає…
Свічка в стакані з просом просить щось? Не питай,
Се – таємниця тричі: з Господом невід’ємна…
Дихає ґніт повільно… Вогник його вітай,
Тіло й душа святкують віру Христа взаємно…
Свічка в стакані з просом зболено так горить,
Свічка в стакані з просом звернена в бік до слова…
…Немічний і невіглас біля неї прозрить,
Свідчить про це й балада – світла і чорноброва…
18.08.2015р.,
на Преображення Господнє
Посетители, находящиеся в группе Гости, не могут оставлять комментарии к данной публикации.