ЮРІЙ КИРИЧЕНКО, лауреат Міжнародної літературної премії 

імені Лесі Українки (2014)

                         * * *

...Куди втечеш від гострого„прощай"?

Куди втечеш від крові, котра – з горла?..

Любов і гріх в тумані обвінчай,

Це буде місія не надто горда...

Живи, як всі... Вони щось віднайшли

У цій державі змореного неба

Ще в ніч, коли в колибу увійшли:

На ліжники їх кликала потреба...

Потреба чи ганеба? Все одно,

Потреба чи ганеба? Годі з ними...

Пригуб із чари зваб терпке вино

З безпутніми чи, хоч би, й ремісними...

Їм не дано твій подих фільмувать,

Їм не дано твій хліб пересолити...

А певний час віч-на-віч протривать

Це – все одно, що голими – на плити...

...Куди втечеш від гніву і ганьби,

Як за плечима пліснява й докори?..

...Летять в блакить криваві голуби,

Вони нас двох не зрадили ніколи...

19.08.2015р.

                        * * *

...Яри та болотá, яри – та болотá,

А ліс – на узбічі, неначе так і треба...

...Не наближай до скрух свої вуста,

Забудь про гіркоту, мов хмарку з неба...

Яри та болотá, яри – та болотá,

А ліс – на узбічі, де з річки прохолода...

Ти, справді, вже не та, давно – не та,

Але незмінною лишилась врода...

Яри та болотá, яри та болотá,

А ліс – без птахів, звірина – втікає...

Та папороть, як перше, заквіта,

І в зболені прозріння проникає...

Яри та болотá, яри та болотá,

А ліс – не ліс: таке собі лісництво...

Але – вуста... Не просто так вуста,

Вони – над цвіт, над тлум, над ремісництво...

19.08.2015р.

                          * * *

...В державі почуттів кордонів не шукай,

В державі цій усе іде, як треба...

У неї достеменніше вникай,

І буде все, як дощ чи гуси з неба...

В державі почуттів, на лінії снігів,

Окреслюється все, що не минає...

Тримайся друзів, краще – ворогів:

Душа, що діять з ними, добре знає...

В державі почуттів є шинок і – Шанхай,

При котрому із них ти з віршем наодинці?..

...А тугу свою з болем колихай,

Вона прозріє в зваб посерединці...

...В державі почуттів кордони замели

Лихі сніги, які нам ворожили...

Ми ще торік Оріль перепливли

Завиграшки, заледь напрягши жили...

Тепер у нас є все, що має буть,

А про любов осміяну – начхати...

...Забудь про гріх наш, та про ніч забуть

Тобі не дасть жура – зла лялька з вати...

19.08.2015р.

                         * * *

…Цей ліс – навскіс повалені дерева,

Цей ліс опісля ночі – бурелом…

Прокляття, не протиснувшись крізь мрева,

Не здатне слугувать безчестю тлом…

Чому ми тут? Хто нас сюди доправив?

Хто видав нам квиток в один кінець?

Тут всі живуть без споконвічних правил,

На чолах пнів – безпрóсвітку вінець…

Ти тут – своя, ти тут несамовита,

І що тобі мої чудні слова?

Ти в недоречності мої сповита,

Та термін повноважень твій сплива…

Коли це буде? Я і сам не знаю,

Коли це буде? Хто про цеє зна?..

…А поки що в утробі скрух конаю,

А поза нею – день, що ніч впізна…

19.08.2015р.

   * * *

...В ліс по ягоди? Не ходи!

В лісі – вільгло і небезпечно...

Хай проваляться холоди

В слово, мовлене недоречно...

В ліс по ягоди? Не тепер!

В ліс по ягоди? Трохи згодом...

Вовк росу в нім дощем підпер,

А сам ходить Ведмежим Бродом...

В ліс по ягоди? Новизна!

Скоро й літечко в казку гляне...

Чом ти, Галю, така сумна?                         

Чом личéнько, мов квітка, в’яне?

В ліс по ягоди? Згода, йдем!

В ліс по ягоди? Завтра з ранку...

…Схоже, справді, в ньому – Едем,

Десь там, кажуть, згубили бранку...

19.08.2015р.,

на Преображення Господнє

                              * * *

…Кулик – на болоті, а ще – по ярах, по ярах,

Кулик – на болоті, де квіти таяться незнані…

Душа, потерпівши нечуваний досі ще, крах,

Втішає слова, що знаходяться в дивному стані…

Кулик – на болоті, а ще – в непроглядній пітьмі,

Кулик – на болоті, йому тут і звично, й привітно…

Чарують його спраглі дервіші – тіні німі,

А щодо квіток, то вони тут дзвенять самоцвітно…

Кулик – на болоті… Він – пан серед неба й роси,

Кулик – на болоті… Він – пан  серед мрев і розмаю…

…Пошли йому, вірше, черленої, з неба, краси

І віри в три зерня, які біля серця тримаю…

19.08.2015р.,

на Преображення Господнє

   БАЛАДА ДЛЯ СВІЧКИ В СТАКАНІ

…Свічка в стакані з просом зболено так горить,

Свічка в стакані з просом зболено так пала…

З нею мені стомовно й сонячно говорить,

Адже рука при свічці віща і ніц не зла…

Свічка в стакані з просом грішника впокорить,

Свічка в стакані з просом щось промовляти має…

Менше у ній потреби душі чужі корить:

З воску назустріч людям  ґнотик з вогнем виймає…

Свічка в стакані з просом просить щось? Не питай,

Се – таємниця тричі: з Господом невід’ємна…

Дихає ґніт повільно… Вогник його вітай,

Тіло й душа святкують віру Христа взаємно…

Свічка в стакані з просом зболено так горить,

Свічка в стакані з просом звернена в бік до слова…

…Немічний і невіглас біля неї прозрить,

Свідчить про це й балада – світла і чорноброва…

18.08.2015р.,

на Преображення Господнє