ЮРІЙ КИРИЧЕНКО (1954-2015)

              БУДЯКАМ У СІЧНЕВИХ СНІГАХ

…У Дніпрі я  поет заборонений,

Під плитою мовчань похоронений…

Ходять по серцю, по грудях, а кажуть, буцім по плитах,

Маючи втіху у лексусах, лазнях, лакузах, лахудрах, Улитах…

Тіні, що падають в слово од кожної третьої Лесі,

По-січеславськи цинічні, дотепні, допитливо-довготелесі…

Не допускають у вузи, ліцеї, гімназії, школи:

У школи – знедавна, у вузи – звідколи…

Ліцеї, гімназії – зайве коментувати,

В них комуняки навикли по-новому лементувати… 

Вказівка іде із чекістського схрону,

Де мерці зайняли кругову оборону,                                             

Сподіваючись та надіючись

Виструнчитись у Смердякових діючих…

І досить активно, добру протиставивши зло, лиходіють,

Аж будяки у січневих снігах – 

                                                    там,

                                                           де моя пуповина лежить, 

                                                                                      молодіють…

                      БАЛАДА

                          ПРО 

             ВИЙНЯТУ ДУШУ

                                                      І.Лещенку

…Безплатні обіди в Києві

Для горем битих людей…

Подякуймо Чорториєві

За світло його ідей…

Безплатні обіди в Києві

Для вичахлих ветеранів…

Не снилось таке й Батиєві,

Що виснувалось в час кланів…

Безплатні обіди в Києві

Для обносків старої епохи:

Служили Червоному Змієві,

То й маєте в мисочці трохи…

Безплатні обіди в Києві

Рекламують, фільмують, знімають…

Осіннім Адаму та Єві

Душу виймають…

                 ПРО ЩО МОВЧАТЬ СЕКРЕТНІ КАРТОТЕКИ…

                                                        Витяг

                                                             з

                             характеристики на аґента впливу             

                                                             з

                                        київською пропискою

                            Срібним ножничкам з манікюрного набору невідомої власниці,

                            які  так  віртуозно  і  практично безболісно для тексту вирізали 

                            попередню авторську присвяту

…Купав овець в креозоті, читав Томаса Еліота,

Згодом став генералом, маскуючись під патріота…

За рік до виходу ,,на принизливу пенсію",

Очолив таємно чужої держави секретну аґенцію,

Яка, активно працюючи на … засвічену резидентуру,

Згоріла буквально на другому витку першого туру…

…Дивом уникнув казематів, карцеру, буцеґарні,

Нині – дрібний підприємець: співвласник пекарні…

Р.S.

…Має дачу в Кончі-Озерній, онуку-чекістку державницького розливу,

Може в разі потреби, за відповідної ситуації, бути аґентом впливу…

                 КАЗАВ МЕНІ ЯКОСЬ ПОЕТ В.ГРИПАС…

                          Балада про купальницю в бодні

                                                                                            Катерині Сахарець*

…Казав мені якось поет В.Грипас, що ви кохаєтесь в слові,

Хоч повною мірою і не належите цьому ремеслові…

І ось сьогодні, в облраді, ,,належним чином" ви себе проявили:

На слово, яке благало захисту, вовком скаженим вили…

Я ікла ваші не всі помітив, та вгледів: у роті – чорно,

Не знаю, з яких ви, Катре, семітів, та стиль ваш – порно…

Можна, звичайно, і помилитись, та тільки прицільно бачу

Те, що вам не вдасться припудрити: сутність зайди звірячу…

Скажуть: анкетні дані пані цієї цілком ,,в порядку",

Саму її провіряли, мов на сцені гармонь-трьохрядку…

Що це за провіряннячко, відомо Химі і Хомці:

До кінця світу з нами вже той, хто грає на нашій хромці…

А я хіба можу з вами?.. У горлі вам, наче кістка,

Націоналіст зрадянщений – сексотів зла оповістка…

Хтось, може, й хотів би відмитися, та я – ніц не бажаю:

В суть лаптів, на мене сплетених, потроху в’їжджаю… 

…Казав Володька з Піддубного: будь з нею ,,на стрьомі",

Не то – продасть на ліжниках майору Єрьомі…

…Пішла під лід історія, а це вже другодні

Засвітила купальницю в кадебістській бодні…

_________________________________

*Незначні видозміни в присвяті, мотивовані суспільно-політичними реаліями, узгоджено з творчим егоїзмом автора (прим. ред.-упоряд.)

                                                                                                                                                                                                               "ПІДЖАКИ"

                                  НА                                                                                                      

            СХІДЦЯХ СЕКОНД ХЕНДУ

                 Балада гніву та відрази

                                                                         В.Коржу

…Уже й за мною ходять ,,піджаки"

У день розхристаний і полуднево-спечний…

Спитати б у каналій напрямки:

І чим це я державі небезпечний?..

В маршрутці, у вагонному купе,

В під’їзді, за сусідньою стіною

Чекіст-вивідник, наче хряк, сопе,

Наснажений ,,таємною війною"…

Я, з його примхи, в’язень сивини,

Хоч нині, кажуть, маю файні книги…

Чим завинив щурам од сатани:

Назирці – й досі, мов якісь ханиги…

У багатьох з них – донечки, сини,

Жінки гулящі, мов осінні курви…

В шкатулках – од генсеків ордени,

Підніжний харч їх – бізнес од халтурви…

Ідуть за мною в чемній череді – 

Полковники, майори, капітани…

Цей – в прапорщиках був іще тоді,

Як падали на брук мої каштани…

Сьогодні він – мов калічний млинок,

В якім кришились доль земні зернята…

З сифілітичних губ звиса манок,

Дарма, що ця модель з потоку знята…

Роки, мов коні, – чвалом із Ріки,

Їм вже давно пора на живодерню…

Шкодливий шлунок, як і тремт руки,

Конфузяться: кінчаймо цю бордельню!..

З прокурених до чортиків легень – 

Одчайне: ,,Залишіть хоча б леґенду…

Бо хто ж за нас підтримає огень

Хоча б отут, на східцях секонд хенду?.."

                                                        БАЛАДА, 

                                                               У

                                                           ЯКІЙ

                         ЗРОБЛЕНА СПРОБА ОПРИЛЮДНЕННЯ

                                            ЗАКРИТОЇ РЕЦЕНЗІЇ

…Сплановане для Заходу видання

,,Сніжний барс" отримує завдання…"

Має підзаголовок Сповідь аґента радянської держбезпеки,

А тому читається ,,з неослабним інтересом" під час морозів і спеки…

Чимало в сюжеті присвячено долі незлій:

Як підіймавсь по щаблях виробничих полковник Шмалій…

Прізвище, річ очевидна, до певної міри є видозмінене,

Хоча, попри заборони та застороги, увагою авторською опромінене…

Проте, щоб лейкоз не розвивсь передчасно,

Поставимо крапку, чи й три, своєчасно…

Де через кому, а де й значно глибше,

Інформація, мов з того бовдура, свище…

Не просто свище, відчайно гуде,

Спіткнувшись об суть сполотнілу: хто, звідки, де?..

Подекуди в тексті хотілося б глибшої відповіді,

Та автор, відомо, не є ще на сповіді…

Однак, видання, попри страшний динаміт в рядках,

Рецензент переочив до денця, тримаючи в, тремтом сповитих, руках…

…Висновок – на поверхні: не так текст, як підтекст слід крізь лупу вивчати:

Душа в китайці, не в крепдешині, звелась на чати…

Р.S.

…Аби пом’якшити їдкої їжаковості антураж, 

Зазначу: на часі – додатковий, наповнений більше, тираж…

                       БАЛАДА

                           ПРО

                             ПОТРЕБУ                                                                                                 

                                     В                                                                                      

            ГАЙДАМАЦЬКИХ НОЖАХ

                                                               О.Жукову

…Я й забув, що в нас нема цензури,

Що підстав для розпачу нема…

Тільки й досі мрець із амбразури

У прицілі профіль мій трима…

Я й забув, що кращі мої книги

Вже пішли крізь ґрати до людей:

Борсаючись у розломах криги

Сатана відринувсь од грудей…

Я й забув, як Спрут мене калічив,

Розпинали в Спілці стукачі…

І за те лиш, що добра всім зичив

Навзаєм удень і уночі…

Я й забув, що світова скорбота – 

Козирком брови окрай чола…

А все тому, що в мені Робота

Завше визначальною була…

Певен і тепер: пітьму –  розвію,

На цивільну ідучи війну…

Нахромивши розвидень на вію,

Хмаркою в словах не промайну…

І хоча до перемог неблизько,

І пантрує кілер на межі,

В драмі літ я досі той хлопчисько,

Що гострив для гайдамак ножі…

              БАЛАДА                                                                                                                 

  З ФРАНЦУЗЬКИМ АКЦЕНТОМ

…Генерал понад генералами

Дисидентськими відав нарами…

Міг і вас на них підсадити,

Жаль, якщо – не з тих ерудити…

Віршував, пестив пензлем ранки,

Той ще, кажуть, був шеф охранки…

Любив поратись в оранжереї:

Не соромивсь, що руки – в глеї…

Козиряючи римі совість,

Святкував земну тимчасовість…

…Холуями званий Деголем,

У відставку йшов з тихим болем…

          ЛАКОВАНЕ ЛУШПИННЯ

                                   З

                              циклу

       ,,Виродження видри та єнота"

                                              І.Драчу. А може,

                                             Д.Павличку?

                                             Хоча, скоріш за все,

                                             П.Мовчану…

…Професія?.. Письменник, літератор!..

А рік який?.. Двохтисячний?.. Невже?..

Талант – священних оргій декоратор,

Що, наче пес, хосен свій стереже…

А що ж Держава?.. Що йому Держава?..

А що ж Вітчизна?.. Злущена емаль…

В пошані лиш помийниця іржава, 

Її, як можеш, з усіх сил тримай!..

                       БАЛАДА

          ПРО СОН СТУКАЧА

                              З

                          циклу

    ,,Утилізація утаємниченості,

                            або

Монологи старого конспіратора"

…Як був Ян бравим стукачем,

Спав, підіперши сон мечем…

Як притупився кладинець,

Подумалось: всьому кінець…

Аж вийшов нагора закон:

,,Не вішать в спогадах ікон"*…

Ян геть ікони познімав,

Напохваті наган тримав…

У барабані пас патрон:

Мав припинити лохотрон…

Стволом до скроні Ян торкнувсь

І, геть живісінький, проснувсь…

Р.S.

…Сюжет, хоч зовні без кальсон,

Та пульс в нім – з фактом в унісон…

                      __________________

                         *Рядок з вірша Ю.Кібця (прим. ред.-упоряд.)

                          * * *

…Знаходячись в розробці псів охранки,

Які зависли над моїм життям,

Я лікував душі незримі ранки

Тим, що палив зневагою знетям…

Вони мій подих пильнували справно,

Державний вірш тримаючи в льодах…

Душа, дарма що сяяла загравно,

Несла свій хрест в оточенні невдах…

Вона була і немічна, й невчена,

А тому, коли грянули громи,

Воскресла, мов козацька наречена,

На шлюбний поїзд зирячи з пітьми…

Крайнебо дивним факелом вогнилось,

Сніги повстань горнулись до плечей…

Баладне слово болю не наснилось –

На повен зріст ввійшло в пролом очей…