З циклу "ЧАРИ ВОВЧИХ СТЕЖОК"

ЮРІЙ КИРИЧЕНКО, лауреат Міжнародної літературної премії імені Лесі Українки (2014)


 

                  * * *

 

…Вночі приходили вовки

І до знемоги вили…

А потім вийшли за ставки

І там красу ганьбили…

Вночі – не спалося: слова

Були, мов санкюлоти…

І мліла болю тятива

В обіймах позолоти…

Я псину фарбу з губ зривав,

Як шви – з ран волонтера…

А коли біль відсмакував,

Ввійшла в мій вірш гетера…

Про що я з нею говорив?

Це, звісно ж, таємниця…

…Вуста ганьби боготворив,

Мов струп край  вух – куниця…

 

15.09.2015р.

 

 

                                * * *

 

…За чагарями – чагарі, а там – степи і клени,

І оси, розімлілі в грі, і – виселок Мілени…

За чагарями – чагарі, а далі – квітне гречка,

І – чаклування, й – упирі, і – зваби озеречка…

За чагарями – чагарі, і – пасіка,  і – сови…

І – очерет, ген, при Дніпрі, і – половецькі лови…

За чагарями – чагарі, і – чаплі, і лелеки,

І, при березовій корі, з медами повні глеки…

За чагарями – чагарі і молоді чаклунки,

І світ при вранішній порі, й – козацькі обладунки…

За чагарями – чагарі… А далі? Що там далі?

Якісь зачухані хмирі і – крадені медалі…

Вони лежать у п’ястуках і нидіють поволі,

А в закривавлених віках – ані краплини волі…

Куди вона ділáсь? Куди: пропала, закотилась?

Пішла туди, де край води, де покритка втопилась?

За чагарями – чагарі: чумні, більмавоокі,

Якісь вони примхливі в грі, ґротескні й однобокі…

Я їх, кохана, обійду, і ти обходь за мною:

Чи варто спокушать біду з печаллю неземною?..

 

15.09.2015р.

 

                    * * *

 

...Не ходи до калини боса

Чаркуватися з таїною…

Хай ти горличка й чорнокоса,

І заручена в снах зі мною…

Не ходи до калини боса:

Гострі роси такі холодні…

Хитра відьма там зирить скоса,

Й відьменята її голодні…

Не ходи до калини боса,

Черевички купи в сільмазі…

Чи вже маєш весільний посаг?

Ні? То май собі на увазі…

Не ходи до калини… Згуба

В дооколах її пантрує…

Стережись перелюбства, люба, 

Серпень – щирістю толерує…

Не ходи до калини боса,

Босоногих – олжа карає…

…А що зириш в мій розпач скоса,

Хіба вірш труту вуст карає?..

 

15.09.2015р.

 

 

 

 

 

Информация
Посетители, находящиеся в группе Гости, не могут оставлять комментарии к данной публикации.