ЮРІЙ КИРИЧЕНКО, лауреат Міжнародної літературної премії імені Лесі Українки (2014)
* * *
…Вночі приходили вовки
І до знемоги вили…
А потім вийшли за ставки
І там красу ганьбили…
Вночі – не спалося: слова
Були, мов санкюлоти…
І мліла болю тятива
В обіймах позолоти…
Я псину фарбу з губ зривав,
Як шви – з ран волонтера…
А коли біль відсмакував,
Ввійшла в мій вірш гетера…
Про що я з нею говорив?
Це, звісно ж, таємниця…
…Вуста ганьби боготворив,
Мов струп край вух – куниця…
15.09.2015р.
* * *
…За чагарями – чагарі, а там – степи і клени,
І оси, розімлілі в грі, і – виселок Мілени…
За чагарями – чагарі, а далі – квітне гречка,
І – чаклування, й – упирі, і – зваби озеречка…
За чагарями – чагарі, і – пасіка, і – сови…
І – очерет, ген, при Дніпрі, і – половецькі лови…
За чагарями – чагарі, і – чаплі, і лелеки,
І, при березовій корі, з медами повні глеки…
За чагарями – чагарі і молоді чаклунки,
І світ при вранішній порі, й – козацькі обладунки…
За чагарями – чагарі… А далі? Що там далі?
Якісь зачухані хмирі і – крадені медалі…
Вони лежать у п’ястуках і нидіють поволі,
А в закривавлених віках – ані краплини волі…
Куди вона ділáсь? Куди: пропала, закотилась?
Пішла туди, де край води, де покритка втопилась?
За чагарями – чагарі: чумні, більмавоокі,
Якісь вони примхливі в грі, ґротескні й однобокі…
Я їх, кохана, обійду, і ти обходь за мною:
Чи варто спокушать біду з печаллю неземною?..
15.09.2015р.
* * *
...Не ходи до калини боса
Чаркуватися з таїною…
Хай ти горличка й чорнокоса,
І заручена в снах зі мною…
Не ходи до калини боса:
Гострі роси такі холодні…
Хитра відьма там зирить скоса,
Й відьменята її голодні…
Не ходи до калини боса,
Черевички купи в сільмазі…
Чи вже маєш весільний посаг?
Ні? То май собі на увазі…
Не ходи до калини… Згуба
В дооколах її пантрує…
Стережись перелюбства, люба,
Серпень – щирістю толерує…
Не ходи до калини боса,
Босоногих – олжа карає…
…А що зириш в мій розпач скоса,
Хіба вірш труту вуст карає?..
15.09.2015р.
Посетители, находящиеся в группе Гости, не могут оставлять комментарии к данной публикации.