ЮРІЙ КИРИЧЕНКО, лауреат Міжнародної літературної премії імені Шандора Петефі (2013)

       ПРИВІТАННЯ З ЖУРБОЮ

…Повертає на смут-вечори,

На осінню, глевку, прохолоду…

Вільглий вітер ступає в яри,

Помолитись криниці і глоду…

А в ярах? А в ярах – голуби:

Прилетіли з далекого краю…

Ти люби мене, чуєш, люби,

А я в ніч тобі серце розкраю…

Повертає на смут-вечори.

На впечалену творчу мороку…

Котить колесо морок з гори,

Помолившись, до цього, пророку…

Ми з пророком ніяк не брати…

Ми з пророком – у різних шинелях…

Але, схоже, що здавна – на ти:

В час вітрів, при  громах і шрапнелях…

Що тут дивного? Спільність душі

Чи – чуттів, чи  прозрілого болю…

Вірші вчора були гармаші,

А сьогодні кохають тополю…

…Повертає на смут-вечори,

На містерії скрух повертає…

…Ти з лиця морок ночі зітри:

Вірш цей сойку з журбою вітає…

30.09.2015р.

                        * * *

…Я вас пробачив, але вірш мій – ні,

Я вас пробачив, але вірш – ніколи…

Сиджу над ним в гіркій самотинí,

А смерки падають за частоколи…

Я вас простив, і що тут говорить?

Я вас простив, навчившись забувати…

А слово душу в сутінках ятрить,

І як, скажіть, цей біль перетривати?

Ви – мовчите? У вас болить душа?

Ви – мовчите? У вас глибока рана?

І вся ви мовби те руде миша,

У котрого від Мурчика догана…

Щось тепле і терпке від цих гризот,

Щось тепле і, воднóчас, прохолодне…

…А ніч фарбує душу в креозот,

А мишенятко – файне і голодне…

…Я вас простив у другі вихідні,

І ви мене, надіюсь, вже забули…

То чому ж так незатишно мені,

Мов гвинтокрил упав на льох Бамбули?

З Бамбулою ми, навіть, не рідня,

З ним босі нозі мив я біля плоту…

…А встид вселенський всіх, однак, рівня,

І з цих рядків зриває позолоту…

30.09.2015р.

                         * * *

…Мовить про довершеність у слові

На сьогодні знов не випада…

Але в сутінки ці вечорові

Одбіжить най брів твоїх біда…

Ти – красива… Дуже ще красива,

Ти – неперевершеність краси…

Публіка, безтямна і злостива,

Знов твій розвидень бере на пси…

Але красота тіка від зради,

Навіть – по кривім жалу ножа…

…Пам’ятай цей вірш не христа ради:

Він – не з тих, де молиться олжа…

Мовить про довершеність у слові

На сьогодні знов не випада…

Брови твої – ночі ґонорові,

А на ґонорі нема встида…

Нам з тобою справжності радіти,

В щирість духу з пíтьми перейти…

…Звісно, ми з тобою вже не діти,

Та зуміли стан цей зберегти…

…У саду для спраглих – прохолодно,

Ружам – розхотілося цвісти…

…Поїзд твій куди прямує? В Гродно?

Де взять слів, аби відповісти?..

30.09.2015р.

                           * * *

…Шовковість твоїх брів – така тривожна,

Шовковість твоїх брів – така одна…

До вуст прибилась істина неложна,

Крамольна і до біса витівна…

Що з нею мені велено робити?

Повірить – до осінніх холодів?

А потім? Покарати? Поганьбити?

Непевність люта… Я ж їй так зрадів…

Ти мене стріла, кажеш, ненароком?

Та я тобі вже віроньки не йму…

Пильнує нас непевність з кожним кроком,

Колошкаючи в безмірах пітьму…

Шовковість твоїх брів – не зневажаю,

Вона – гріховна і, заледь, свята…

…Вуста – ніщо… Я їх не поважаю:

Під фарбою – підступність, пустота…

Де наші повноваження любити?

Де наші повноваження прощать?..

А скрипка – гра: за що її ганьбити?

Але й цукерками не пригощать…

30.09.2015р.

                       БАЛАДА

      ПРОЩАЛЬНОГО ЩАСТЯ

…Чоловік твій служив на Флоті,

А ти зрадила і – пішла…

Що такій ось сказать сволоті?

Чорну мітку слать до чола?

Знай: тебе я не поважаю,

Зайвий цей наш похід в кіно…

Просто в ніч цю я від’їжджаю,

І не в лузу було вино…

Що – вино? Все не так сьогодні,

А до завтра не допливти…

Твої губи – не те, щоб модні,

То ж навіщо було „на ти"?

Але – хай… Я тобі ці квіти

Не від себе дарю, збагни…

Ми – колишнє… Ми – вічне квити,

Ти майбутнє не обмани…

Що тобі побажать? Не знаю,

Ти красива і молода…

Я таких, як ти, обминаю:

Ти – не лише моя біда…

А сьогодні… А що сьогодні?

Помста – зради не здоганя…

Твої  таїнства – пси голодні,

А сама ти – палка свиня…

Слава Богу, що я з тобою

Не ділив на двох ліжники…

Називати таку Судьбою 

Просто-напросто не з руки…

…Ти вважалась мені сестрою,

Біля тебе я раював…

А сьогодні виходжу з строю,

І на звабу твою – плював…

…Що кіно? Романтичність, поза?

Всю стилістику – відмести…

…Це – прощального щастя доза,

І за нього мене прости…

30.09.2015р.