ЮРІЙ КИРИЧЕНКО, лауреат Міжнародної літературної премії

 імені Антуана де Сент-Екзюпері (2014)

З книги „ВІДПОВІДЬ СЕМИ СМЕРТЯМ"

                      * * *

…Повертаюся з непам’яті в яри – 

Знов туди, де тужать осокори…

Вірш – мовчить: його – боготвори,

Та – не надто, бо за ним – докори…

Повертаюся з непам’яті в яри – 

Знов туди, де ждуть паслін і м’ята,

Де живуть замислені тхори,

Котрі з буднів витворили свята…

Повертаюся з докорів і сум’ять,

З відголосків, відчаю, зі зради…

Вже мій світ не стерти, ні зім’ять,

Ні в чужі не закопать бравади…

Повертаюся: що маю тут робить

У словах, де ні дверей, ні – вікон?..

А чужі таємини різьбить

Вже не той – ні розпачем, ні – віком…

…Всі повернення – комусь болять,

А мені всі болі – мов лелеки,

Які, обернувшись в фарби, сплять,

На полив’яні запавши глеки…

07.10.2015р.

                     * * *

…Щоб виліпить ранок з воску,

Переплив я тричі Ворсклу,

Але він – не надто схожий:

Ні – привітний, ні – ворожий…

Залишивши на ослоні,

Я спустивсь, щоб вмить долоні,

До  ріки, що, вся в тумані,

Творить витрішки для Мані…

…Маня – в березі блукала:

Може, витрішки шукала?..

Хтів її я запитати, 

Але час назад вертати…

…Щоб виліпить ранок з воску,

Мало тричі входить в Ворсклу…

07.10.2015р.  

                       * * *

…Я – не вмію скаржитись, не вмію,

Може, тому й не корився Змію?

Я не вмію заздрити, не хочу,

Ліпше книгу смутків переочу…

Я не вмію буть біді покірним,

Батьку-Січню, от хіба що, вірним…

Сином його звуся позаóчі

З пір, як зняв чобíтки срібні з ночі…

…Ночі в яр до мене ходять босі

Іще й досі…

07.10.2015р.

                      * * *

…На біді не доскочить до щастя,

Хоч назви його сорок раз Настя…

На біді не доскочить до втіхи,

Хоч з туманів і зриш її ціхи…

На біді не доскочиш до раю,

Як душа твоя в сутінках скраю…

На біді не доскочиш до слова,

Хоч вона – сімсот раз чорноброва…

На біді не доскочиш до щастя

Ні конем, ні – вогнем: не удасться…

…За життям стоять Божі Закони – 

Животворчі, як лики з Ікони…

07.10.2015р.

                        * * *

…Так хочеться ягíд з твоєї жмені,

Так хочеться ягíд, але ж – зима…

Лежать сніги в гордині на рамені,

І відчаю покути вже нема…

Так хочеться ягíд, а де їх взяти,

Коли в долині сліз ідуть сніги,

І де той серпик, щоб печалі втяти,

І як сплатить невтішені борги?..

…Так хочеться ягíд…

…Так хочеться ягíд…

07.10.2015р.

                       * * *

…Я ходив у гості до снігів,

А зустрів там птаху не зимову…

То – княгиня неземних боргів,

За яку не гріх піти й на змову…

Я ходив у гості до хуртеч,

І вовки мене не розірвали…

Де я був? У царстві всіх предтеч,

Так його волхви мені назвали…

Я ходив до сивих завірюх,

Де клюють ягíдки райські птиці,

Де любисток в ночах не протрух,

Де в ста текстах – срібні небилиці…

Я ходив у гості… Я ходив,

Як сьогодні кажуть, за три шаблі…

Голос і мовчання натрудив,

Що ж приніс? Три зернятка для чаплі…

Ви розчарувались? Не біда,

Ви розчарувались? Того й лиха…

…Чапля – мого слова молода,

Хто посвідчить? Баба Зозулиха…

07.10.2015р.

                                * * *

…Сім кольорових олівців позичив я у ночі,

Сім несподіваних стрільців мені стріляли в очі…

Але я вижив: борг – віддав і закропивсь росою,

І горличку, тебе, зустрів з весняною косою…

Сім кольорових олівців мене чогось навчили?

Любові, щирості, дерзань в любистки доточили

До моїх слів, судьби послів, до моїх повноважень…

…А ви питаєте мене про незабутність вражень…

…Сім кольорових олівців – не забаганка в часі,

Се – відповідь семи смертям, а скорше – їх гримасі…

07.10.2015р.,

м. Січеслав

                     * * *

                             Пам’яті І. Царинного 

…Не приймають в школах поета? 

Заборона йде з СБУ… 

Болю й совісті естафета 

Вже давно в нас не на плаву… 

Не приймають в школах талантів? 

Це – не дивно… Це – вже давно… 

Кого ж учать? Колаборантів 

В пострадянському кімоно… 

Не приймають в школах пророків? 

А навіщо пророки там, 

Як борделі – за кілька кроків, 

Як розпуста – душі й вустам? 

Не приймають? А як інакше, 

Як держава не власна в нас? 

Так – не завше було, не завше: 

Звиродніли школи й парнас… 

Не приймають в школах поета, 

Розмовляють з ним не на Ви?.. 

…Бездуховності естафета 

Успадкована від плотви… 

07.10.2015р. 

                   ЧЕКІСТАМ 

З СІЧЕСЛАВСЬКОГО КОНВОЮ 

…Лиште мені хоча б натяк волі – 

В слові, в мальвах, в росі… 

А у відповідь – жести кволі: 

Жертви – ми всі… 

Лиште мені хоча б скибку втіхи, 

Яблуньку край чола… 

Та безтямності злі огріхи 

В душі черва внесла… 

Лиште мені хоча б власну скруху, 

З солов’ями – гаї… 

…Не продається вірш за макуху, 

Чуєте, глитаї? 

Лиште мені хоча б три патрони, 

А не якийсь тамтам… 

…Благословляю скрипку і схрони, 

Їм лиш свій біль віддам… 

07.10.2015р.