ЮРІЙ КИРИЧЕНКО, лауреат Міжнародної літературної премії

 імені Кирила і Мефодія (2014)

З циклу „ПО БРУКАХ"

                    МОЛИТВА

…Боже праведний, Боже милий,

Од гріхів нас врятуй-помилуй…

Дай просвітку, хоч на часину,

Твоїй доньці, твоєму сину…

Боже праведний, Боже чемний,

Хай простелиться шлях мій чесний

До трудів земних, до Вкраїни,

І не ляжуть на нім руїни…

Боже праведний, вчуй мій голос,

Ти – цей Всесвіт і ти – цей волос,

Що моя голова тримає,

Понад тебе святіш немає…

…Боже праведний, Боже скреслий,

Дай нам в захист свій щит небесний…

09.10.2015р.,

на Івана Богослова

                    * * *

…Душа сповідається в слові:

Не руште красу, безголові…

Не варті багатства й копійки,

Душа про них каже: одвійки…

Людині не надто вже й треба:

Блакиті вкраїнського неба,

Дитячих слідів на пісочку,

Василиків при колосочку…

Душа, сповідаючись, просить:

Хай Бог нас прощенням орóсить…

…А ми, доки честі та моці, – 

На твóєму боці…

09.10.2015р.,

на Івана Богослова

                * * *

…Вірші – молитви божі,

Щирі мої вельможі…

Їм я вклоняюсь тихо,

Аби погасло лихо…

Вірші – мої солдати,

Душу б за них віддати…

Є в цім потреба слушна – 

Творча ще й харалужна…

Вірші – душі повстанці,

Совісті новобранці…

З ними – впаду й зведуся:

В хресну мить віднайдуся…

09.10.2015р.,

на Івана Богослова

                  * * *

…Нечистий сидить в чекісті

І шарпа його за нитку…

А люди гарують в місті

І зирять на хвойди литку…

Нечистому се на руку:

З усього він зиск свій має…

Як вийме камінчик з бруку, – 

Мов серце з грудей виймає…

У ницім сидить нечистий,

В чекісті – його аж три…

…Ось чому Панас Речистий

Подався служить в тхори…

09.10.2015р.,

м. Січеслав

                 * * *

…В глибинах слів і речень

Тече ріка в ріці…

В час творчих заперечень

Не стань на манівці…

Бо як тоді перейдеш

Ріку вогненну вбрід,

Бо як тоді віднайдеш

За хмарами свій рід?..

В глибинах слів і речень

Тече ріка в ріці…

За піснею пес Глечень

Ішов був назирці…

Та раптом під ногами

Розверзлася пітьма:

Хто в злуці з ворогами,

Тому прощань катма…

…В глибинах слів і речень

Лягли на хрест співці…

…Світ – батько самозречень

З кочéргою в руці…

09.10.2015р.,

на Івана Богослова

                       * * *

…Чорна земля мене любить здаля?

А бруки? Зблизька? Ні, не схоже…

Чорна земля мені в ніч промовля

Тепле щось, геть не вороже…

Чорна земля з материнських щедрот

Невідворотність вділяє…

За її вдачу стрíлять в народ,

Котрий колін не схиляє…

Чорна земля – се рахманні поля,

Чорна земля – се степи, се долини…

Чорна земля – ордам чол не схиля,

В найми не ходить до глини…

Чорна земля, найчорніша, – отут,

В нас, Україною зветься…

…Чорна земля – найсвятіший редут –

Ницості не продається…

09.10.2015р.,

на Івана Богослова

                        * * *

…Баладні  цикли, рубаї, поеми

Душа, ледь народивши, віддає…

Є пекла там і є, завваж, едеми,

Та кожному, як мовиться, своє…

Читач бере святе, непогамовне,

А грішного чогось недобача…

А поміж тим, воно не менш чудовне:

При нім не гасне в сутінках свіча…

Нема в ній кіптяви, нема – огуди,

Вона – горить, і цим благословля

Душі, не висвячені  ще, етюди,

Що схожі чимсь (це ж тра’?)

                                        на немовля…

09.10.2015р.

                    * * *

…По бруках, неначе по звуках,

Ідуть мої вірші вночі…

Їх знають тут не по принуках,

Вони – не безликі квачі…

По бруках, по бруках, по бруках,

А де взять поету землі?

Вона зосереджена в дуках,

А нам – безпросвітність в імлі…

По бруках, де кров запікалась,

Ідуть з карабіном слова…

…Ця доля – не вчора спіткалась,

Вона – не пожухла трава…

А хто ж вона, брате-горобче,

А хто ж вона, орле з-за хмар?..

…Се – з часом повідаю, хлопче,

Як випишу весь каламар…

09.10.2015р.

                 * * *

…В березі – птаха співає,

В березі, де шелюги…

Тишу тривожну спиває

Чи позичає снаги?

Хто мені се розтлумачить?

Хто допоможе збагнуть?

Співом цим горе присмачить, – 

Що в потойбіччя зітхнуть…

…Я живоспіву – напився,

Але сказати кому?

В ніч безнадій закропився,

Не осквернивши пітьму…

…В березі – птаха співає,

Ніби жалі сповива…

…З мороку – в рай зазиває?

В казку, що й досі жива?..

09.10.2015р.