ЮРІЙ КИРИЧЕНКО, лауреат Всеукраїнської літературної премії 

„Меч і калина" імені Миколи Вінграновського (2015)

                  * * *

…Ходімо до яру, журбо,

Ходімо до яру, до яру:

Або – цілуватись, або

Почути величну флояру…

Ходімо до яру… Там кінь

Полковницький б’є копитами…

Не вчуєш там смеркле амінь,

Там аvе пливе над літами…

Ходімо до яру, красо,

Ходімо до яру, до яру…

Візьмімо з собов Каліпсо:

На щастя, а, може, на кару?..

Журба б і пішла, та Гора

З обіймів своїх не пускає…

…А доня степів і Дніпра

В душі білий розпач стискає…

29.10.2015р.

                   * * *

…Голублена мороком літ,

Й сама ти на мороки схожа…

В руках твоїх спить живопліт,

Добігши прощального ложа…

Голублена мороком зим,

Ти біла, мов біла береза…

Із хутора Мертвий Зосúм

Тобі вже не зробить протеза…

Ходити тобі не дано,

Ходила б, але ж бо до кого?

Душі крижане знаменó

Не прагне вже чару м’якого…

Все вхоже в каміння: ріка,

І берег, і ці осокори…

…І навіть ця біла рука,

При котрій пітьма і докори…

29.10.2015р.

                  * * *

…Ніч розсипала сірники,

Але свічку не запалила…

Служка порала ліжники,

Повз карафку вина пролúла…

Я вина того вже не п’ю,

Я вина того не бажаю:

Хай вже іншому солов’ю,

Тому, котрого зневажаю…

Ніч розсипала сірники,

Але свічку не запалила…

…За ворíтьми – три двірники,

Про що кралечка їх молила?..

Не почути, не відридать

Її голосу  й в напівтоні…

…Захотілось цукерку дать:

Кому? Мамі чи, може, доні?..

29.10.2015р.

                   * * *

…Час повільно крізь ніч тече,

В руки смутку перетікає…

Біле-біле твоє плече

В безгомінні мене чекає…

Час, мов топлений віск тече,

В змерзлі губи перетікає…

Гарячé тобі, гарячé,

Але хто в цей вогонь вникає?..

Час, мов біле вино тече,

Винуватому – ще воздасться…

…За мечем іду(?), за м’ячем (?),

Що під пору снігів придасться (?)…

29.10.2015р.

                    * * *

…Незборимість в пітьмі сидить,

Незборимість? Невідборимість?

Годі серденьку знов нудить,

Чого варта ця повторимість?

Незборимість в пітьму вника,

Незборимість? Невідборимість?

Ще ж учора – така палка,

Відсьогодні – терпка терпимість…

Я з терпимістю не дружу,

Нетерпимості – не бажаю…

Але, вірую, послужу

Ще майбутньому урожаю…

Незборимість в пітьмі? Пусте,

Незборимість – зла, як навроки…

…Може, й справді десь син росте,

Мо’, як батько, цілує змроки?..

29.10.2015р.

                    * * *

…В норі маленьке лисенятко:

Пищить і маму вигляда…

Я – з молоком йому горнятко,

Воно – святе, як і вода…

В норі маленьке лисенятко:

Осиротіле чи ще ні?

А на лежанці – пташенятко,

Про що воно віща мені?

Я до провіщень не охочий,

А тут не можу не зітхать…

Хай вірш оцей, хоч не співочий,

Навчить нас вірить, ждать, кохать…

…В норі маленьке лисенятко

Чужі сповідує жалі…

Чого йому налить в горнятко,

Мені – це клопоти незлі…

29.10.2015р.

                     * * *

… Од болю гибіють слова,

Але не падають – тримаються…

Мовчить трава, рида трава,

Комахи – в небі смутків маються…

Од болю випали сніги,

Од болю дощ пішов сьогодні…

Та в серці ще снаги й снаги,

Але кому ці вірші вгодні?

Я – не навиклий догоджать

Ні принцу, ані злидарéві…

…І навіть тій, що жито жать

Іде, щоб хліб дать королеві…

…Легкого хліба скрізь не є,

Але до хліба треба й солі…

…А слово істину снує:

За так? За скляночку квасолі?..

…Од болю гибіють слова,

Але на покуті тримаються…

Душа їх сонячність спива,

А прутики? В доцільність граються…

29.10.2015р.

                  * * *

…Не навертайсь мені на очі,

Бо в три заграви спопелю…

Чого ти хочеш проти ночі,

Те в злій помийниці й втоплю…

Не навертайсь мені на очі,

Бо в льосі катувать звелю…

Всі каверзи твої дівочі

З безчестя в прірву переллю…

Не навертайсь мені на очі,

Навернення твої – з багна…

Вуста, ці пташечки співочі,

Втолив не хто, як Сатана…

Не навертайсь мені на очі,

Вже стільки зим кричу-мовчу…

…Слова, колись такі урочі,

На конях гніву столочу…

29.10.2015р.

                             * * *

…В прихильності моїй для тебе місця мало,

В прихильності моїй його, вважай, нема…

І хай би твій човéн крутило ще й ламало,

Не входь в мій оберіг, ба навіть, крадькома…

В прихильності моїй чого тобі шукати?

Все, що було, забрали туманú…

Лишалися липкі, як хіть, цукати,

Та й ті взяли в захлання кажани…

В прихильності моїй  чого тобі од мене?

Там – попіл цигарок, там – позирк злих очей…

…Чого ти не прибрав пляшки з пияцтв, Семене,

Коли я прибирав похмілля з тих ночей?..

В прихильності моїй для тебе місця мало,

В прихильності моїй його, вважай, не є…

…Колись тебе вино в цих сітях ледь тримало,

А нині навіть тінь твоя тут квас не п’є…

29.10.2015р.