ЮРІЙ КИРИЧЕНКО, лауреат Міжнародної літературної премії імені Антуана  де Сент-Екзюпері (2014)

З циклу „ОДИНОКИЙ ВЕРШНИК"

                   * * *

…Ніхто мені не допоміг

З грудей прибрати з чортом міх…

І досі міх той на мені:

Лоскоче зуби Сатані?

Ніхто мені не допоміг

Із каменю творити сміх…

І досі я з ста бід сміюсь,

Зухвальцем в слові зостаюсь?

Ніхто мені не допоміг,

Аби себе я переміг…

…Ось чому я орду звірячу

В ґротесках перепасталачу…

Ніхто мені не допоміг

Сто прикрощів узять на сміх…

А ті, хто брався це зробить?

У вусі їм циклоп свербить…

06.11.2015р.,

м. Січеслав

                       * * *

                        Пам’яті Івана Яковича Франка

...Поет на львівських бруках чує силу,

І то, сказати б стисло, немалу...

А ще – красу, а ще – кохану, милу,

А ще – готовий протидіять злу...

Поет на львівських бруках – не дивацтво,

Поет на львівських бруках – явина...

Він там, де матір захища козацтво,

І, в час ганеби всіх, зітхне: „Моя вина..."

Поет на львівських бруках – не месія,

Він – син і внук, і правнук днів-кресал...

Він слово не віддасть „за фарисія",

Не вознесе потвор на п’єдестал... 

Поет не задля себе, він – з роботи,

З великих думань і великих слів...

…Є на чолі його стерня скорботи,

Це знак, що і себе він не жалів...

06.11.2015р.

                          * * *

                                                      Еммі Андієвській

…Пані Еммо, творчість – злі химери?

Пані Еммо, творчість – гріх, біда?

Всі не підуть скопом у ґомери,

Вам же – стежка в жито молода…

Пані Еммо, творчість – честь неложна?

Пані Еммо, творчість – як дання?

В ній Ви – і велична, і – вельможна,

А що плеще заздра когутня?

Світ на її лемент не зважає:

Бог Вам дав талант і ще дає…

Най Вас, в мить щедрот, не зобиджає:

Є для Вас ще в нього… Є ще! Є!..

…Пані Еммо, творчість – злі химери?

У руках безликих – справді так!..

…Всі не підуть скопом у ґомери,

Бо інакше орден див – п’ятак…

В час гризот всіляке може статись,

Та не ходять в найми солов’ї…

Ви ж прийшли з ста бід в цей світ сміятись

І стодзвонням вабити гаї…

…Солов’ї – своє відщебетали,

Солов’ї – на фарбах не знавці…

…Ви за свій мольберт з рук Бога стали,

І нехай се відають митці…

Заздрість – з царства ламаного гроша:

Хто сказав, що доброю бува?..

…Будьте з нами чемна і хороша,

І невтомна на святі дива!..

06.11.2015р.

              НІЧНІ ВІДВІДИНИ

…Прийшли вночі й зламали олівець,

Неначе серце вийняли з грудей…

Прийшли вночі, і хай їм, клятим, грець,

Прийшли – від хижаків чи від людей?..

Їх міти я не раз уже читав,

У них погрози – люті і сліпі…

Та вірш мій, попри розпачі, світав:

Що мовить мав на дії зла тупі?..

Прийшли вночі й зламали олівець,

Залишивши його на видноті…

Це був улюблений мій малювець:

Ті, хто зробили це, були круті?..

Тонка їх помста знала, як чинить,

Тонкий їх ґлум не вперше убивав…

…Ідейну суть потвор цих не змінить:

Євген Марчук катами керував…

06.11.2015р.,

м. Січеслав

                           * * *

…Слова в моїй душі знаходять пустоту

І поселяються у ній, несамовиті,

Аби творить там чемну чистоту,

Адже вони любистком рос умиті…

Слова в моїй душі знаходять пустоту

І, прагнучи постійного постою,

Величну переслідують мету,

Я теж побіля них заледь постою…

Слова в моїй душі знаходять пустоту,

Де творять таємничі обереги…

Я їхню не розвінчую мету,

Я й сам готовий стать у їх шереги…

Слова в моїй душі належать лиш мені?

О ні, вони – лиш в мене на квартирі…

Ось – їх мавзери при  глухій стіні,

Пристріляні добряче, з ночі, в тирі…

Слова в моїй душі живуть за трьох,

Ця інформація узята звідки?

Звичайно ж, не від калічних мудрьох,

Повірте: є на те надійні свідки…

06.11.2015р.,

м. Січеслав

                         * * *

…Чотири клени… П’ятого – нема,

Чотири клени… П’ятого – зрубали…

Замовила його лиха пітьма,

Зле плямкаючи хтивими губами…

Чотири клени… П’ятого – взяли

На поруби… І що тут говорити?

Тепер – хоч з ночі свічку запали,

Хоч кров пігмеїв повели пролити…

Чотири клени… Третій – ліг в труну,

Яку зробили з братика земного…

Що? Теревеню про якусь ману

На схилах дня – щербатого й чумного?

Комусь це – так, комусь це, справді, так,

А вам? А вам, на творчість одержимі?..

…Сей текст належить лише деревáм, 

Написаний в драстичному режимі…

06.11.2015р.,

м. Січеслав

                   * * *

…На мертві, з ночі, голоси

Любові, всує, не проси…

Ці, випрошені, почуття

Не налаштують на життя…

Це буде лише антураж,

Додаток до колишніх краж…

На мертві, з ночі, голоси

Живої не пролий роси…

Вона їх, знов, не оживить,

То ж нащо, всує, вовком вить?..

На мертві, з ночі, голоси

Любові, всує, не проси,

Бо не любов це і не смерть,

А так – з млина безчестя дерть…

06.11.2015р.,

м. Січеслав

                        * * *

…Чекісти, люті й безпорадні,

Три ґрона з’їли виноградні

Вночі, як вийшли з мого дому,

Ще й вкрали яблуко – рудому…

Рудий, на стрьомі, був їм вдячний,

Бо ж  сніжний кальвіль, справді, смáчний…

Чекісти прагли компромату,

Тому не обійшлись без мату…

Сусіди – чули, та мовчали:

У кожного свої причали…

…Отак і живемо з Галиною,

В душі пишаючись калиною,

Яка у спадок нам дісталася,

Як воля ще й не колисалася…

…Тривоги ж наші – недаремні:

В охранки щупальці недремні…

06.11.2015р.

                      * * *

…Живу у знудженому місті,

Де продається грам за двісті

Чужого болю і зневіри

В ім’я офіри?..

Тут – так навикли, тут – так роблять,

Олжу не знебувають – дроблять,

Аби було собі – в дві жмені

Ще й півнику в скрух на рамені…

Живу – неначе й не живу,

Йду з парасолькою в мокву,

Забувши, що вона – дірява,

Як суть гетери кучерява…

…Живу? А може, доживаю?

Молюсь тризубу і … трамваю…

В трамваї їздять патріоти,

Такі потворні живоглоти…

Тепер вони – всі українці,

Душа в них при чумній заслінці…

Я ту заслінку відкриваю

І жабі відчай свій збуваю…

…Сміється жаба, рефлексує,

І все це, 

              все це,

                          все це –

                                        всує…

06.11.2015р.,

м. Січеслав

                     СТРАСТІ 

          НАВКОЛО КОРИТА

                      З циклу 

   „Аспекти втраченої гідності"

…Авантюристи й комуністи

Уміють дуже смачно їсти…

Чекісти – теж не згірш уміють,

Так, що аж вилиці німіють…

А як же наші патріоти?

Їх шлункам – теж потрібні квоти…

Інакше – як вони за неню

Покладуть крадене в кишеню?..

В такому часі ми живéмо,

В такому часі жили рвéмо,

В такому часі процвітаєм,

Щасливо облизня ковтаєм…

…А мимо нас – у кадилаках,

А поруч нас – степи в бурлаках,

А мимо нас – чмо в завитушках

З сапфірами у змерзлих вушках…

Це ж хто? Це – наші українці

З самодостатністю в ширінці…

Вітаймо їх, оберігаймо,

І то, як мовиться, негайно!..

06.11.2015р,

м. Січеслав

                  ТРИПТИХ 

ЕРОТИЧНИХ МАНІПУЛЯЦІЙ

                         1

…Мало мати душу з вмістом,

Треба спати з марчукістом…

Се байстрюччя в нашім часі,

Хоч і гниди, та – в папасі…

Р.S.

…Хоч папах вже і не носять,

Та за них мільйони просять…

                          2

…Можна спати й з прокурором

З тим ще, вам скажу, фурором,

Але ліпше, все ж, з чекістом:

Він – над Богом і Мефістом…

Р.S.

…Наші напівкровочки

В цім „не без сноровочки"…

                         3

…Пишногубі й пишнотілі – 

Знов на ліжниках „при ділі":

Вміють те і вміють те,

Перелюб в наш час – святе…

06.11.2015р.,

м. Січеслав