ЮРІЙ КИРИЧЕНКО

З циклу „СЛОВА З ДЕРЖАВИ ДИКИХ ГРУШ"

                      * * *

…Через земне почуть небесне?

І як таке, скажіть, бува?..

…А крига – скресне, крига – скресне,

І листя вдягнеться в слова…

Через чутке почуть невчуте,

Невтолене, неворотке?

Безмовне – в сповідь крука взуте,

Мов огир з роздоріж, прудке…

Я до безсмертних не належу,

Але з безсмертником дружу…

Ним гідність поля не обмежу,

Як вийду на святу межу…

…Через земне почуть небесне?

Це – долі візія жива…

…А крига – скресне, крига – скресне

І розморозять цвіт слова…

08.11.2015р.

                  * * *

…Хочу ягід з твоїх долонь,

Хочу ягід в зимову пору…

Слово – вхоже за оболонь,

Та не вхоже в мишачу нору…

Хочу ягід з твоїх долонь,

Та вони від моїх далеко…

…Як літалось за оболонь,

Розкажи лиш мені, лелеко…

08.11.2015р.,

м. Січеслав

                    * * *

…Доростаю до ста чуттів,

А твої, в собі, забуваю…

Родом я не з своїх життів,

А відтак, не живу – триваю…

Доростаю до ста чуттів,

Вже й сто першеньке на порозі…

…Як я, люба моя, хотів

Возвеличить тебе не в прозі…

Але проза – груша терпка,

Але проза… Вона – між нами…

…З обгорілого літака

Диха зболеними громами…

…Доростаю до ста чуттів,

А твої, в собі, забуваю…

…Корабель наш – з чужих портів,

Де лиш подумки, зваж, буваю…

08.11.2015р.

                    * * *

                                                          Галі

…Слова з держави диких груш

Читаються поволі…

Ти їх не руш, не руш, не руш:

Стосунки віщі – кволі…

Слова з держави диких груш

Не кожному до шмиги…

Нас – двоє… Ми – в обіймах руж:

Зреклись олжі-кормиги…

Слова з держави диких груш

Терпкі, та – толерантні…

Ти душу щирістю розмруж,

Відчуй: які галантні…

Їх не зміняєш на чужі,

Не віддаси в наругу…

…Але бувають – як ножі,

Знімаючи напругу…

08.11.2015р.

                  * * *

…На дні у деяких балад

Гудуть зимові бджоли…

Чого їм: містики, рулад,

З горища – ці ґринджоли(?)…

На дні у деяких балад

Козак цілує пані,

І робить це, чомусь, не в лад:

Пістоль не при жупані(?)…

На дні у деяких балад

Оріль не йме довіри

До чортовиння і заглад,

Бо вкрали душу в ліри(?)…

На дні у деяких балад

Мій вдих і видих кволий:

Сповідуючи ружі лад,

Забув про світ неволей(?)…

На дні у деяких балад

Скрипалять, в ночвах, хлоні,

А два дівчатка, скарб чи клад(?)

Їм плéскають в долоні…

…Я ці балади написав,

А може, ще напúшу…

…Козак потилицю чесав,

Впустивши люльку в тишу…

08.11.2015р.