ЮРІЙ КИРИЧЕНКО, лауреат Міжнародної літературної премії імені Кароля Войтили (2009)

                  ДІТИ З ЧЕКІСТСЬКИХ ПРОБІРОК…

                                                  З

                                              циклу

                       ,,Черепи на службі в черепахи"

…Діти з чекістських пробірок

На шиях не носять бірок:

Бавляться при посадах

В феесбешних моссадах…

Знаходячись у прострації,

Не підлягають люстрації…

Звідавши принад світу,

Мають досвід, освіту…

Не освячені, хоч освічені,

На фуршетах дещо приґнічені…

Звісно, не всі вовчари

Пробіркові яничари…

Роки роблять своє,

Практика збій дає:

Не з волі Господа Бога

Батожилася дорога,

На котрій вони постали –  

Де крилами, де мостами…

А де – і парнокопитими

З фужерами не надпитими…

На них вуста фаворитки

Лишили чужі відбитки…

Фактаж драстично довільний?

Світ в дотиках – зух свавільний:

Як в пíтьму дітей збували,

Ґевалдами називали…

МАУП та його ґазети

Садили факт на клозети:

Намагались наразі

Протистоять заразі?

Інші ж – не надто пишуть,

Переполох колишуть?

Сюжети драм, хоч приречені,

До часу, все ж, убезпечені…

Злі мізки – змроком засмічені,

Проекти – давно засвічені…

Щоб нам їх заактувати,

Тут я вам ледь зауважу,

Навчить слід ворону вражу

Зозуленькою кувати…

Єдине, що в снах фільтрує вона крізь нечемний морок, 

Так це ковбасу за три двадцять чи за чотири сорок…

Програма в ґенах записана на двісті літ через триста копірок,

На шиях, замість хромованих хрестиків, не передбачено бірок…

І хоч діти проекту зовні не є вовчари,

Суттю і промислом звіра вони яничари:

По секретній програмі, зариблених в ставах,

Їх мальками ще вивчили грать у виставах,

Де на покуті маузер і комісарська розпуста,

А присяга на вірність Конторі – зоря семиуста…

…Діти з чекістських пробірок

На шиях не носять бірок,

Які б колихались, немов польові дзвіночки:

Для терактів найліпш треновані одиночки…

Що саме в чекістську програму їх введено,

Коментувать  ніскілечки не заведено:

Під грифами ,,цілком таємно" та ,,зберігати вічно"

Ґевалди зобов’язані жить семичасно й сейсмічно…

А якщо так, при всьому вишколі, не виходить,

Удавка удава їх витончено знаходить…

Але при цьому відьмацька вистава не уривається:

Завіса, на сцену впавши, бісером переливається…

І так, допоки правда про правду в зачовганому запасі,

Ґевалдам 

               Франкенштейна  

                                           служити

                                                          чекістівській

                                                                                черепасі… 

08.09.2009р.

м. Січеслав.

      ДО ЖИВИХ ЗВЕРТАЮСЬ…

…Мертвим не дано почути голос – 

Для живих лиш коло серця колос

Виколисує погідну днину,

Аби нею прихистить людину…

Мертвим не дано над прахом стати – 

Животрепетом душі дістати

Всіх, кому наречено сьогодні

Викінчить труди богоугодні…

До живих звертаюсь: будьте мужні – 

Вийдіть з мороку, неначе з мушлі…

Вчуйте за плечима кревні крила – 

Доля їх безсмертям краю вкрила…

06.11.2009р.

м. Січеслав.

            ДВОЄ З СПЕЦНАЗУ

                                                      Каті, Даші

…Лапа й Ляля – спецназ ПДВ:

Звироднілих на шмаття порве…

Але щирих, звісно ж, голублять, 

На десерт – по цукерочці люблять…

Лапа й Ляля – принцеси собачі,

Доньок тішать їх душі кульбачі…

Мають добрий вишкіл тактовності,

Є в них, певно, ґени духовності:

Заглядав я не раз, не двічі,

Як в ікони, в собачі вічі…

Нам би, людям, у них повчиться

До скарбів святих долучиться…

Ситі скажуть: „В усіх собаки,

Забива римуванням баки"…

…Їжачки ж притихнуть в траві: 

Мчать мисливсько-сторожові…

27.12.2009р.

м. Січеслав.

            ХОЗАРСЬКА БАЛАДА

                                                                      Галі

…Маґазини, офіси, контори – 

Все з благословення пані Тори:

Як до рук її не припадаєш,

Власне неуцтво чи й відридаєш…

Мерседеси, кадилаки, форди,

За кермом облич не вгледіть – морди…

Самовпевнені й самовдоволені,

Царювати – в злиднях приневолені…

Їм, доконче, треба на Баґами,

Та, оточені ерзац-богами,

Мусять за Іванів працювати,

Аби тим було хоч щось жувати…

Ці Івани – голодранці й годі,

З ними б розібратись при нагоді…

Та, допоки розбрат і руїни,

Дбати слід про велич України…

А як величання увірвéться,

Українець сам переназветься:

Бізнес – опускає і підносить,

Сад хозарський – тричі плодоносить…

У житті – немов на ниві довгій:

Вчора ти Коротич, нині – Довгий…

Реставруючи печаль кульбачу,

Містики у сказанім не бачу…

…Проти вітру йдеш а чи до вітру,

Май за пόдушку – хозарську видру…

…Якщо видра видряпає очі,

Знай: не тим богам послався з ночі…

…Маґазини, офіси, аптеки,

За шлаґбаумом – „Нові ацтеки"…

15.12.2009р.

м. Січеслав.

   РАНКОВА РОЛЬ СОБАК

                                                Галі

…Здолавши дощу завісу,

Прийшли Лапа й Ляля* з лісу…

В очах – стилістика сонця,

Собачого щастя ґронця…

Торкаюсь краси незримо

І повнюсь тобою, римо…

…Здолавши пітьми завісу,

Пульсує поема лісу…

Собаки в ній поза грою?

Ні: грають ранкову ролю…

17.11.2009р.

м. Січеслав.

________________________________

*Собаки поета Юрія Кириченка – співавтори творчих містерій (прим. ред.-упоряд.)

     ПТАХИ ВІТЧИЗНИ

…Поети – діти свободи,

Яка пішла по гриби…

Ні зорі її, ні води

Не знають з ними ганьби…

…Поети – птахи Вітчизни,

Її кольорова сіль…

Без них мізерні мармизни

Вмочають вуста в кисіль…

Суспільство спасуть сонети,

А не блокпост чи багнет…

…Поети – душа планети,

Розвідники надпланет…

27.12.2009р.

м. Січеслав.

                    АПОКАЛІПСИС

          МІСЦЕВОГО ЗНАЧЕННЯ

                                                                         Галі

…Кохана, глянь: горить Самарський ліс,

В огні кривавім сосни та ялини…

На хрест зійшли і білочка, і лис,

І кущик недокльований калини…

…Кохана, глянь: обвуглена сосна

До нас, безпечних, руки простягає…

Була, мов скрипка, – щира й голосна,

А нині, крізь дими, спасти благає…

…Кохана, глянь: он плаче їжачок:

Ледь вирвався з пекельного полону…

У зайчика присмалений бічок,

Не може стримати сльозу солону…

Мовчить обвуглена горобúна – 

Що може, закатована, сказати?

Надпивши з келиха страждань сповна,

Безсила розпач слів підперезати…

…Кохана, глянь, горить Самарський ліс,

В очах і в серці ворона смеркає…

За кілька кроків – річка, верболіз,

Судома крила зморені змикає…

28.12.2009р.

м. Січеслав.

БАЛАДА БОЖОГО ПРОМИСЛУ

                                           В. Омельченку

…Як прославив, так і знеславлю,

Ста презирствами озаглавлю

Все, що тут про тебе озвучу,

Оскопивши породу сучу…

Йди, розвінчаний, лободою

Цілуватись в пітьмі з бідою…

Відтепер тобі зась до світла:

Не для тебе черешня квітла…

Най твій тричі паскудний череп

Не обійде відмщення келеп…

Най застряне в горлі молитва,

В бороді – затупиться бритва…

А земля, яка хліб нам родить,

По тобі і слід заскородить…

…Як прославив, так і зневажу,

Підлу сутність вдягнувши в сажу…

Якщо з шкірою скинеш лахи,

І тоді не уникнеш плахи…

І хоч приймеш в сні лик скотини,

Не минуть тобі гільйотини…

…Як сказав, так і буде в суті:

Букви – в промисел божий взуті…

05.12.2009р.

м. Січеслав.

                            БАЛАДА

                                ПРО

                 РАДІСТЬ СВОБОДИ

                                                                              Галі

…Крізь сутінки, повз вітряки, крізь хвищу

Летіла птаха в хмару, сонця вищу…

Крилом і серцем напрям вивіряла,

Далекій трасі ніц не докоряла…

Летіла птаха легітно, набожно,

Як повелів Господь – ясновельможно…

Несла на крилах наміри некволі:

Жагу звитяги, звільнення з неволі…

Було крило, хоча й не перебите,

Та кулями навиліт злом прошите…

Було крило, хоча й не знавісніле,

Та серце попід ним обледеніле:

В тисках льодів стогрімно стугоніло,

Од болю і страждання почорніло…

Летіла птаха, лет не вповільняла,

Леґенду з чорних напастей звільняла…

…Крізь сутінки, повз вітряки, крізь хвищу

Несла свободи радість, сонця вищу…

25.12.2009р.

м. Січеслав.

                  БЕЗ ВІТЧИЗНИ

…Без Вітчизни, без батька-матері

У чужому пливуть фарватері…

Сатанинські ведуть їх чари,

Звати скопом їх яничари…

Небагато у зла пієтету:

Діти-ґевалди – гріх Комітету…

Наплодили їх, накопичили,

Навіть в школах чекістських вивчили…

Навіть вищу дали освіту,

І послали служить по світу…

Діти-ґевалди, франкенштейни,

Хто їх родичі – ніхт ферштейну…

Так і ходять без розуміння,

Нащо вклали в їх лоб каміння…

Розмолоти б його на друзки,

Рад би й спробувати був, та – дзуськи:

Замакітрена чорним психіка,

Як було ще дитятко крихітка…

Психотропним гріхом начинена,

У відкритий космос відчинена…

А у космосі – лютий холод,

На відкриті стосунки голод…

…Без Вітчизни, без батька-матері

У чужому пливуть фарватері…

Генерали, бомжі, губернатори

Кадебістське сíм’я по нáтурі…

Пси, відпущені із налигача, 

На вустах – сатани наливочка…

В Україні і в Білорусії

Душі чорні в них, коси русії…

За Союз вони, за Совдепію,

Не цураються, здуру, й опію…

В коноплі блукають куріпкою,

Власний розпач годують ріпкою…

Тягне дід її із бабуською – 

Той, що звав колись Раву Руською…

А десь – батьків брат і племінники, 

Кровопивці й кровозамінники…

Наполохані тягнибоками,

Розподілені всі „за блоками"…

Діти підлості прагнуть радощів,

Делеґовані в світ для прикрощів…

Божий гнів од них одвертається:

Гріх Чека – на хрест повертається…

Р.S.

…Без Вітчизни, без мови, без совісті,

Як їм, ґевалдам, в тимчасовості?..

24.12.2009р.

м. Січеслав.