ЮРІЙ КИРИЧЕНКО,лауреат Міжнародної літературної премії імені Володимира Свідзінського (2014)

З циклу „МЕЧ КРІЗЬ МОРОК"

         БАЛАДА ЗБОЛЕНИХ МРЕВ

…Вересневої днини, а ліпше – пори,

Ми з тобою гуляли на луках…

І тривожно звивались в блакить прапори,

І душа чарувалася в муках…

Вересневої днини пізнать нам дано

І гіркоти, і муки, й – сваволю,

Й розуміння: життя – не кіно, не кіно,

Воно – згусток відчайного болю…

Вересневої днини, а ліпше – пори,

Коли йдуть туманú, мов солдати,

Ти мій смуток душі, не кори, не кори,

Адже впору обом заридати…

Відбувається щось невиразне і зле,

Відбувається щось осоружне…

Наше щастя, й до цього калічне й мале,

Мітить бездну, мов колесо пружне…

Кожна спиця у ньому кричить про біду,

Умиваючи душу сльозою…

Люта мить, коли в трави з тобою впаду,

Вдарить в груди сухою лозою…

Поламається стержень, який нас тримав

На околиці згірклого дива…

…Хто тебе в раз останній тоді обіймав,

Знає груша і яблуня, й слива…

То було проти виходу з саду, коли

Наразились на морок дерева…

…А тумани пливли і пливли, і пливли,

І полохали зболені мрева…

01.09.2015р.

                БАЛАДА

 ПРО ДЕРТЬ ДЛЯ ХУДОБИ

     В ПАНСЬКИХ ШАТАХ

…Або життя, або – смерть,

І ніц не йдеться про дерть, 

Якою ницих годують: 

На пласі – харчем гордують!

Або життя, або – смерть, 

В душі – виставковий смерк? 

Те, що в біди на вулиці, 

Впорають зуби й вилиці? 

Або життя, або – смерть, 

Худобі – за щастя дерть, 

А люди, чий Всесвіт в слові, –  

Ґраційні ще й ґонорові… 

Або життя, або – смерть, 

Охранці – за щастя дерть… 

…А ті, хто на бруствер стануть, 

У мареві не розтануть… 

…Або життя…

06.09.2015р.

          БАЛАДА ПРО ДВА ХАЛАТИ

                На правах фейлетону

…Коханій, милій шив я два халати,

Та на заваді стали пси-пілати:

Пани з дніпропетровської охранки

Оскалились: вези їй крам „з загранки"…

Я, може б, і привіз, та де взять грошей?

Це у чекістів їх, мов з псини вошей…

Я може б, і поїхав „у загранку",

Та знову впрігсь в безплідну перебранку…

Куди не ткнуся, – скрізь чекістське бидло,

Все контролюють: хліб, вино, повидло…

І навіть памперси для онучати

Не купиш, не навикнувши мовчати…

А тут – халат… Та не один, а – пару,

Це збурило і в піднебессі хмару,

А що вже на землі, у Січеславі,

Де й унітази контролюють браві

Чекісти з виправкою совковóю,

Які мандрують стежкою кривою…

Однак – халати… З штапелю чи з шовку

Уже й замовив був… Имел сноровку,

Уже, здається, й крій опанували,

Як виникли незрушні перевали…

Зробила жаба хід: так шити, мов не шити,

Охранці ж треба моцно прислужити?..

Покроїли, знеструмивши замовника,

А далі – ані руш: наказ полковника…

Вже час давно халати й одягати,

Давно терпець урвався: за загати

Зайшло вже сонце, що з біди вставало…

Ви чули про таке? Ніц не бувало?

Отож і я, читальники хороші,

Виходить, що не все ладнають гроші…

У світі, де чекісти правлять балом,

Свіча смердить не лише перегаром…

Мене – вербують… Я – відповідаю:

„Над блазнями я що? Хіба, ридаю?.."

…А що ж халати? Це вам не дрібниця –

Мізкує так чекістська одиниця…

Їй не байдуже, в чому моя пані

На флешку вкине надсекретні дані…

Їй не  все рівно, в чому та в готелі:

Ще викине якісь нові фортелі…

А пані – молода та ще й красива,

І до чекістських викликів спесива…

Її, авжеж, не взяти на макуху:

Сказала „киш", тамуючи задуху…

…Але ж халати… Крізь пітьму нев’ялу

Вони розватрять пристрасть розбуялу…

Про них вже чули Мюнхен, Берн, Каховка,

А де ж чекістська ваша підстраховка?..

…Не знаю, чи В. В. доповідали,

Які попереду грядуть скандали…

…Читаючи цей текст, Поярков* аж лютує:

Та це ж здоров’я на сто літ вартує!..

Хіба зірки, що на погонах, варті

Тих градусів, що в’януть в його кварті?..

…Ну, випорять лампаси, ну – понизять,

Халати ж не за просто так капризять…

04.09.2015р.

___________________________

*Вадим Олександрович Поярков – генерал-майор СБУ, начальник Управління Служби безпеки України у  Дніпропетровській області.

                           БАЛАДА 

          З ПРОВУЛКА ЧЕКІСТІВ

                                                                     В. П.

…Лярва чекістська трима хімчистку:

Бізнес родинний і все таке…

…Люблять майори з церкви хористку,

В неї стегенце біле й м’яке…

Лярва чекістська в хімчистці – дока:

В американців навчалась рік…

В час, як є вільний, читає Спока,

Ще й рекламує Анжелці Брік…

Лярва чекістська – ще та Маруха:

Хочеш, – люби її… Хочеш, – зрадь…

Висить на ній не одна мокруха,

Бодай на нічку Маруху вкрадь…

Прибульці з Ленглі її шанують,

Дарують кульчики  чи й кольє…

В ліжку із нею час не марнують,

Шампан Маруха з туфельки п’є…

…Ви, генерале, знаєте миги,

Якими Маня вабить кодляк …

…Затишно в світі й для шарамиги:

Курва вам вилила переляк?..

24.05.2015р.

м. Січеслав

                         БАЛАДА 

         ДЛЯ ПСІВ БЕЗГОЛОССЯ

   З циклу „Вівці на вовчій дорозі"

…У часі ницих хто ви є такі?

У часі підлості і вироджень, і – згуби:

Кислиці чи зла ягоди терпкі?

Хто вам офарбив дьогтем хтиві губи?

В часи безводдя де ваші річки,

Куди течуть слова – пси безголосся?

Ви навіть вже й не чорні павучки,

Фарбоване в безликість вам волосся!

В часи ганеби хто ви є такі?

Невже і справді плíсняві потвори? 

На добровияви діянь скупі,

Вас не шанують ні вовки, ні звори…

Куди йдете? У найми до Орди?

У власну недоречність, в демагоги?

Господь послав з небес вам Знак Біди,

Аби ви вклякли на краю дороги…

Я вас, безтямних, всюди впізнаю:

На сайті, у каварні, в лімузині,

Злостивість вашу я пережую

І виплюю: туди, де бруд в корзині…

Ви – хто? Ви – де? Ви – на моїй землі!

Осіли тут, аби цідить сивуху?..

Тут – мій Господь! Тут зіронька в імлі

Сія красі в ім’я Святого Духу…

Ви живете з крадіж і з подаянь,

А ваше слово де? В ганьби на споді!

Чумний ваш острів, хоч і Розбуянь,

Кроти та пацюки в його господі…

Я за невмілість вас би не корив,

За невтіпацтво не карав би люто…

Але вгамуйте власний лжепорив:

Безтямність вашу до ганьби прикуто!..

11.09.2015р.

                           БАЛАДА

                ПОЛАМАНИХ КРИЛ

…Прийшла до нас безрадісність життя,

Яка вона? Нужденна, гола, боса…

Колишні цінності лягли в сміття,

І все залежить від розкладів боса…

Культура – занехаяна й чумна,

Література, – що в загривку воша…

Любов? Недоцілована й сумна:

Для багатьох – не по кишені ноша…

В борделях проповідують розтлін,

Наркотики? Звичайні речі в школі…

За юну заокругленість колін

Матуся платтячко купила Олі…

Цих прикладів жебрацтва тіл і душ

Не передати на цупкім папері…

Державний муж? О, він – нікчемний вуж,

Він щось читав про повногубість пері…

Міста, що височіють на Дніпрі,

І, в першу голову, столичний Київ,

Давно взяли в оренду упирі:

Туман безтямств давно їм очі виїв…

Сліпців побільшало… Вони є скрізь:

На вулицях, на ліжниках, в колибі…

А в серці – неочікувана різь,

А безпросвітність? Та – в душевній глибі…

Відповідальність впала до нуля:

Кому й за віщо в нас відповідати,

Коли на покуті гарує тля,

А тлі не прийнято за всіх ридати…

Колишні і сьогоднішні – брати,

У спільних банках їх пекельні бакси…

Нам кажуть: „Досягли ми висоти,

Розбещеність – це нинішні релакси…"

Земля втомилась від пітьми і сліз,

А їй нав’язують злочинства й болі…

Що? Шкіряних побільшало валіз?

В борделі не питають паспорт в Олі?

О, так! Усе це, дійсно, так,

І в цьому ми Європу не зганьбили…

…А що життя? Ціна йому п’ятак,

Ще панщину ми ніц не відробили…

25.09.2015р.

                   * * *

                                                  Богдані

…Душа купається в тумані,

Але з туманів не верта…

На крижаніючім лимані

Це ж хто мина твої вуста?

Душа купається в тумані,

Сказать смачніше б, в туманí…

А коні мерзнуть на лимані,

І завертають в інші дні…

Душа купається в тумані,

Їй, туманіючій, біда…

Качок, що спали на лимані,

Забрала вглиб свята вода…

Чому свята? Чому забрала?

Чому й слідочка вже нема?..

…А вірш стоїть цей без забрала,

І меч крізь морок підійма…

31.10.2015р.,

м. Січеслав