ЮРІЙ КИРИЧЕНКО (1954-2015)

З книжки „ЖИТТЯ БЕЗ ЦУКРУ“

            „УЖЕ В КНИГАРНІ“ 

    На підтримку рубрики в „ЛУ“*

…Книги, що „уже в книгарні“,

В переважній суті, гарні…

А проте, є й анемічні,

Ціни, в більшості, космічні:

Коли цифру надивляю,

В дальній космос потрапляю…

Р.S.

…Святкуючи прем’єру рубрики,

Читальник  звільна хрума бублики…

І не шкодує, звісно ж, гривні

За твори пристрасно-поривні…

18.04.2010р.

м. Січеслав

___________________

*Газета письменників „Літературна Україна“

                    * * *

                              М. Сидоржевському

…„УЛГ“* коли мені приносять,

В текстах дохлі мухи медоносять,

А слова гудуть, немов джмелі,

Імпозантні в авторській імлі…

02.05.2010р.

м. Січеслав

                     _________________________

                    *Українська літературна газета 

                     * * *

…Батько, матір і собака

Другий тиждень голодують:

Харчем з вигрібного бака

Один одного рятують…

…Батько, матір і собака

Просять вслід їм не ридати…

…Сморід вигрібного бака

Бере в свідки вірш без дати…

м. Січеслав.

                          * * *

…Безчесні діти б’ють по честі матері,

Зло активуючи, як магму в кратері…

Народжені в годину безголів’я,

Вони ідуть стежками лихослів’я…

В обозі сатанинському прописані,

В реєстр невиліковності записані…

Потрібен час, аби вони збагнули:

Самі себе в безчестя і нагнули…

…Безчесні діти б’ють по честі нені,

Відступництва срібняк – у їхній жмені…

16.08.2010р.

                      * * *

…Братва безбатченків та злодіїв

Зібралась на старшинській лодії…

Куди вони пливуть-вітрилять?

Кого в штормову ніч окрилять?

Мене? Тебе? Самих себе?

Причина драм – чоло слабе…

19.08.2010р.

                         * * *

…Бездомний і бездумний маніяк

Без віршів не обходився ніяк:

Шукав у них відчуження, відради,

А віднаходив лиш фраґменти зради…

…Бездомний і бездумний маніяк

У морі вироджень для містиків маяк,

На котрий більшість човгає топитись,

І лише дехто – творчо закропитись…

08.11.2010р.

                   * * *

                           Тадеушу Ружевичу

…Поезія – річ непристойна,

В безчассі орденів достойна,

Які дають до чайових

Мистцям, хибуючим на звих…

22.04.2010р.

м. Січеслав

                  * * *

                                  В. Омельченку

…Повзуча гідра ВЧК,

Де б не постав, з жалом чека…

Сморід в її околах –

Як гамір в гожих школах…

Ця курва головата – 

Руката і ногата:

Повсюди в її норах

Вивідники на хорах…

Їх немічні екстази – 

Мертвотні метастази…

…Яка до гідри жалість?

І мертва – жовчу жалить…

09.08.2010р.

                        * * *

…Поети – затяті собаки:

За гріш забивають нам баки…

Поети – заливисті пси:

Здадуть за понюх ковбаси…

Поети – співмірні з самцями,

Якщо ґеніальні … місцями…

Поети – перевтілені в шизоїди

З членоподібних сект сперматозоїди…

По шерсті гладиш їх а чи за шерстю,

Таке вражíння, що покриті жерстю…

Класичніш мовить – цинковою бляхою,

З позицією благородно-бляклою…

…Чекістські пси в будьонівках і в шкірі,

Якій вони сьогодні служать вірі?..

…Поети – хорти благородні,

Заковані в болі народні…

05.03.2010р.

м. Січеслав.

                                 БАЛАДА
                               ПРО ДОЩ,
              ЯКИЙ ПРОЛИВСЬ У ГРУДНІ

…У грудні дощ іде, ґротеск якийсь та й годі,

У грудні дощ іде, світ при такій нагоді

Підставив голови під парасолі: 

І Марика, і Ривки, й тьоті Солі…

У грудні в світ зими дорога невиразна – 

Грузька, гризотна ще й на грип заразна…

Тому й не кваплюсь в ліс, на бескид не збираюсь:

Все більше думаю, все більше приміряюсь…

А дощ собі іде, а дощ не знає спину,

Вже промочив усім і ноги, й груди, й спину…

Про руки не кажу, вони – при виконанні:

Клопочуться, мов янгол у вигнанні –

Тримають парасолі, Богом дані,

Катрусі, Даші, Галі та Богдані…

А я, лишившись в дощ без парасолі,

Пишу баладний цикл про бунт квасолі…

Не все на рівні вічних схем виходить,

Але в сюжеті цім про хист не ходить…

Це – лише текст про дощ, який у грудні

Проливсь на парасолі замарудні…

28.12.2010р.

                      БАЛАДА

                          ПРО

ВСЕВЛАДДЯ ЧОРНИХ ВЕСЕЛ

          Втрачена ідилія Орілі 

                                                О. Басанцю

…Мов малий бізнес від боргів,

Оріль втіка від берегів…

Коли повернеться, не знати, – 

Зітхають рибарі-стаґнати…

І лише велемудрі раки

В корчах ледь щуляться від мряки:

Їх бізнес, хоч на ладан диха,

Все ж патронує хвиля тиха…

А понад хвилею – орлани:

Нестримні, мов аероплани…

Закута в бізнес-план Оріль,

Несе в Орду з линком таріль:

Карасики та щупаки

Ще вислизають із руки, 

Нечемної й нечистої,

За тиждень до Пречистої…

19.08.2010р.

           ДМИТРО ПАВЛИЧКО:

 РЯДКИ З ПРИСВЯТОЮ СУДЬБІ…

…Допіру почекай, лише – допіру,

Ще носа втру Коротичу й Шекспіру…

Ще ґеній мій озветься в творчій моці

У затінку і в світла на толоці…

…Допіру почекай, лише – допіру,

Виходячи за межу, маю міру:

Спитай хоча б у ховрашка в дібровці,

Чий рай смачніший сала в мишоловці…

…Допіру почекай, даруй зухвальцю

За те, що вдався до чужого смальцю,

Аби підсмажить п’яти в руті-м’яті

Загубибатьку чи Нетудихаті…

06.06.2010р.

м. Січеслав.

  ДНІПРОПЕТРОВСЬК

                Балада

         останніх вістей

…Місто відьом і чекістів,

Анаші і анархістів,

Лжепророків, псів з руїни,

Різношерстої зміїни,

Мертводухого творіння,

В чреві – чорне озаріння…

Лики з мороку – веселі

Кондуктори каруселі…

Контролери – з царства ночі:

Без квитка не лізь між очі…

А потрапиш – бути лиху:

Зварять, мов рябу кролиху

В казані для активістів

З бруку відьом і чекістів…

…Місто сталі і прокату

Має сутність пащекату:

Все, що може, все, що вміє, – 

Лиш тобі належить, Зміє…

Про мистців, наразі, годі,

Вони – в казані на споді:

І бездарні, й творчо здібні – 

Хряки холодцеподібні…

Р.S.

…А що ж сам я в цьому місті?

Звучу –  як останні вісті…

08.01.2010р.

м. Січеслав.

           ГРІХ У ВОВЧІЙ ВОВНІ

                           Балада

            творчого застереження

                                                В. Яворівському

…Зійдéш безславно з творчої орбіти – 

Отак, як з стежечки сільські кобіти,

Що в ліс заглибились, лукавства повні,

Провірить, чиї пуцьки більш у вовні…

У хащі злій вовки їх перестріли:

Робили з хвойдами все, що хотіли…

Коли ж надворі зачало смеркати,

Вертались безсоромниці до хати…

Несли з безчестя не гриби й горіхи – 

Зачатих вовченяток з стежки втіхи…

…Отож, втішаючись, бодай-би зовні,

Не забувай про гріх у вовчій вовні:

В літературі, надто в нас, буває,

Що й зух зле царювання уриває…

Р.S.

…Ущільнюючи час у цім сюжеті,

Поправлю звільна застібку в манжеті…

31.05.2010р.

м. Січеслав.

        ГОСПОДЬ ШЕЛЬМУ МІТИТЬ

…Що в Миколи Сома

Досі не всі дома – 

Не його заслуга, не його вина:

Йде в літературі потайна війна…

А коли виходить за межу таїн – 

Прямою наводкою глушить риб Зміїн…

Отямившись в юшці а чи на пательні,

Не всі соми, звісно, мастаки модельні…

Бере їх судома,

Звідси й не всі дома…

А коли посходяться – гомонять римовано,

Певна річ, Миколу не за це шельмовано:

Господь шельму мітить,

Як та в слові смíтить…

29.01.2010р.

м. Січеслав.

                   ГНИЛА ВОДА

                       Фраґмент

                                                       С. Бурлакову

…А якщо сказати правду,

Не образимо цим кривду? – 

Малороський мислить чухраїнець,

З грішних справ громадячи червінець…

…А якщо вчинить по-правді,

Раптом стане боліть кривді? – 

Пахолок чужинецтва гада…

Чи не звідси стік, гнила вода?..

07.11.2010р.

              ГОЛОС ЗА КАДРОМ

                        На правах

                 творчих вражень

                           Людмилі Малкович

…Свічка зі снігу – 

          Сповідь тепла…

          Мед стільниковий – 

          Кара з дупла?..

          Вітер по шклу

          Голу істину ніс…

          Голос за кадром:

          Дулю – під ніс…

          Свічка зі снігу – 

          Витвір гризот?..

          …Падає скрипка 

          В пирій? В осот?..

          25.11.2010р.

                ДАЙ БОЖЕ!

                     Балада

            благих побажань

…Балад про печаль – не люблю,

Сум’яття край серця спалю

І висію, хоч не з руки,

На місці гіркот васильки…

Ростіть, не зважайте на сніг,

Він – богоугодний, мов сміх

З коханою, що обіруч

З тобою спускається з круч…

Дарма, що стежки – у снігах:

Із циганом дух не в торгах – 

І ясен, і світел, і горд…

Дай Боже наснажить акорд,

Аби нас чогось, та навчав,

Аби не останнім звучав…

13.12.2010р.