ЮРІЙ КИРИЧЕНКО (1954-2015)

                * * *

…А гуси минали бабу,

А гуси текли в блакиті…

Чи в зорях побільше звабу?

Чи вперті й несамовиті?

А гуси лишали хутір

З крамолами й балачками,

З лисицями в княжих хутрах,

З тополями й їжачками…

А баба була щербата,

Стара, мов чаклунка з терну…

Небілена її хата 

Зітхала щось в ніч модерну…

А гуси були крикливі,

А гуси були печальні:

Летіли назустріч зливі

В країни заморські, дальні…

До баби в них мало діла,

До баби в них – збайдужіння:

Душа витікала з тіла

На Господа повеління…

А гуси текли за хмари,

І лише вожак помітив,

Як бабу клали на мари…

І з неба пером насмíтив…

13.12.2013р.

                   * * *

…А добро – таки вертається,

З щирістю в очах вітається…

Се я бачив, се я видів,

Коли світ із горя нидів…

А добро – таки з молитвою,

Не злякати його бритвою

З рук прикажчика підлоти:

Сила є олжу збороти…

А добро – таки наснажує,

Ніби чаєчка принаджує…

…І на стежі, й на обочі – 

Не ховай від нього очі…

26.12.2013р.

                    * * *

…Благаю в квітів милосердя

За недопиті чари дня…

Їх нестолочене осердя

Мене у слові здоганя…

Благаю в квітів розуміння – 

На день, на місяць, назавжди…

Втомився вергати невміння

В ім’я несхмарності звізди…

Благаю в квітів болю з ночі,

Черпаючи снагу з Дніпра,

А вслід безтямні поторочі

Речуть: „Життя – кошмарна гра…“

Благаю в квітів благовісту – 

В ім’я неспитої нужди…

Цілую долю, як невісту,

А чую ув одвіт: „Зажди…“

Мені ж чекати – як втрачати,

Мені ж чекати – дні вбивать…

…Душа, що вийшла в сад на чати,

Не перестане чарувать…

02.11.2013р.

                        * * *

                                   М. Сидоржевському

…В „УЛГ“ друкуються стукачики – 

СБУ дає дорогу світлу,

Замість того, щоб у руки – мíтлу

Чи сапу – проріджувать калачики…

02.09.2013р.

                           * * *

…В комп’ютері сидить чекістський ґном

І солодцює вранішнім лайном…

А за вікном черешні в’ялить спека

І Беня Брут пресує гастроном…

08.08.2013р.

                   * * *

…Вкраїну ґвалтують чекісти,

А Захід про це мовчить…

Скоро – ні пити, ні їсти,

В трунмі лячно спочить…

Вкраїну катує гаддя,

А Захід – анічичирк…

Виродження поріддя

В дупла хова свій зирк…

Вкраїна – морок безчестя,

Править нею ордин…

…До котрого ж це Пришестя

Мертві очі в родин?..

17.09.2013р.

                       * * *

…Вітчизна – не півник на паличці,

Лизнув раз п’ять і – нема…

Не згублений ножик на вуличці,

Яку облягла пітьма…

І що ж то таке за диво? – 

Спитав, а з гурту – смішок…

…А хтось прогундосив мстиво:

„В п’яті – ось цей реп’яшок“…

19.09.213р.

                           * * *

                                                                                 Галі

…Вовки ці – із яруг, з ліщин, з ожин,

Діброва – їхній схрон і магазин…

Все їхнє – тут, в степах, бо де ліси?

Степи – осідок болю і краси…

Степи – життя… Однак, бува, і смерть,

В степах – просвітлений, мов срібло, смерк…

В степах – криниці і в степах меди,

Полин тут – згірклий, Боже одведи…

Вовки тут – сіроманці… Геть гнівнí:

Від них втікать? Хіба що, на коні…

Полин тут сусідує з чебрецем,

Коса дівоча – з мужнім, зваж, плечем…

…Яр чорним вусом всує не лестúть,

А якщо треба, – крісом захистить…

13.11.2013р.

                       * * *

…Драчі, Мушкетики та їм подібні

Вітчизну продавати вельми здібні…

У них до цього навики артільні,

Дарма, що носять хрестики натільні…

Вони – з колишніх, з комуняк, з нікчемин,

Із ними – ні стосунків, ні взаємин…

Вони – манкурти, ликом звироднілі,

Хай заковтнуть їх крокодили в Нілі…

Та крокодилам геть не до вподоби

Ті, хто в чекізм упрягсь за кусень здоби…

27.09.2013р.

                         * * *

...З підступністю – не цілувавсь ніколи:

Відколи – в слові і в світах відколи…

Вона – мій ворог: лютий, крижаний,

Щербатий меч її – від зрад чумний…

З продажністю – не торгувавсь ніколи,

Беріг від неї центри і околи…

Вона мене кривавила, вбивала,

А потім чомусь враз зашанувала…

У відповідь я крісом обзавівсь

І на дешеві знаки не повівсь…

З безпутністю медів не пив ні разу,

Сприймаючи її, як злу заразу…

…І нині, пошановуючи совість,

Не запрошу пітьму в світанну повість…

27.12.2013р.

                          * * *

                                                                              Галі

…Коли ми помремо, а ми вмремо,

Що по собі залишимо на світі?

Книжки на пόлиці? Оце трюмо?

Сади в блакиті, роси в рясноцвіті?

Коли ми помремо, а ми вмремо,

Що по собі залишимо, кохана?

Квартиру, де не зроблено ремонт,

Вітчизну, котра – невигойна рана?

Коли ми помремо, впаде рубіж,

І полум’я здобудеться на втіху

В каміні, і заплачуть ніч і ніж,

І перепел озвучить думу тиху…

Коли ми помремо, сира земля

Оновиться: вдягнé зелені шати,

А ріки, гори, горлиці, поля

Відчують правду огира й лошати…

Коли ми помремо, ховрах і віл,

Вовки в яругах і лисиці в норах

Од Господа отримають дозвíл

Творить крещендо на вселенських хорах…

Коли ми помремо, не буде скрух,

Ганьби, безчестя і людського горя,

А буде входження в глобальний рух,

І вдарять дзвони – в небі й на дні моря…

28.11.2013р.

                          * * *

…Країна олігархів і чекістів

Занурилась в бедлам останніх звістів…

А в телеящику сміються і співають,

Сльозу в червоні чоботи взувають…

Щоб їсти один одного – не досить

Підстав… Поглянь, ще бруква оком косить…

Ще є макуха, як і до макухи,

Ще на бруківці колядують рухи

І блазні, і громади, і картелі...

Ще шапки-бирки ледве не до стелі…

Ще честь і гідність втрачені не повністю,

Ще буквоїд покашлює над повістю…

Ще неня й доня снікерси куштують,

На чолах ночі зморшки шеретують…

…Країна олігархів і злидоти

Ще має дивіденти від підлоти…

17.09.2013р.

                        * * *

                                                                    Галі

…Надіємось на Господа, на Бога,

На Білий Світ… Отак і живемо..

А доля – як не сіра, так убога,

Та ми при вірі, все ж: а мо’, а мо’?

Надіємось! Надія не вмирає,

І Віра із Любов’ю – теж при нас…

Життя на струнах праведної грає,

Дарма, що та мелодія без назв…

До назви прийдем: скоро, дуже скоро,

Тоді, як ніч розвидниться, тоді,

Коли береза клену білокоро

Переповість про мрії молоді…

Всевишній нас, напевно ж, розуміє,

Хоч виду просто так не подає…

Та слово Його впевнить нас уміє:

Господній Промисел відрадним є…

21.11.2013р.,

на Архангела Михаїла

             * * *

…Поет після Бога – 

Перша особа в світі…

Поет без Бога – 

Остання комаха в цвіті…

30.10.2013р.

                  * * *

…Поет очолював охранку,

І це вдавалося йому…

Трудився з вечора до ранку:

Облагороджував пітьму…

31.10.2013р.

                      * * *

…СБУ не бажа,

Щоб її називали охранкою,

Та народу чужа,

Бо б’є в серце бандитською фінкою…

Я її не боюсь

І відверто про це заявляю…

…Курві – в очі сміюсь:

Небезпеку цим грізну являю?..

07.09.2013р.

                 * * *

…Ця жінка дісталась мені,

Молитимусь їй і в труні…

І навіть як в прах перейду,

Не зраджу вуста на меду…

06.09.2013р.

                  * * *

…Чаювання з черепахою,

Справді, видалось на славу…

Хтось назвав її Домахою,

Хтось поклав на жовту лаву…

Черепаха чай з лікерами

За дивацтва не сприймала:

Із Левками та Ликерами

Задоволень тих ще мала…

Я до справи делікатної

Геть нічим не спричинявся:

Лиш вживав наливки хатньої,

Лиш на фото з нею знявся…

17.08.2013р.