ЮРІЙ КИРИЧЕНКО, лауреат Міжнародної літературної премії

 імені Івана Франка (2014)

                      * * *

…Батьківщину зрадили герої,

А державу продали за бакси…

Так шляхетно їм при  геморої,

А при повідках в них милі такси…

Батьківщина стогне у руїнах,

Про державу вже, вважай, забуто…

…Так шляхетно блазням на колінах,

Карму яничарства не відбуто…

13.07.2014р.,

м. Січеслав.

                           * * *

...Болить мені мій вірш незосенілий,

Болить мені мій вірш, болить мені мій вірш…

А на узгірку – клен стоїть звогнілий,

Ракети балістичної не згірш…

Болить мені мій меч, мій міф, мій морок,

Болить моя розіп’ятість в снігах…

Болить у горлі крик, мов згірклий корок

З-під колекційних вин, що всі – в боргах…

Болить мій ніж, що колупа скоринку,

Болить сама скоринка, ой, болить…

Болить сокира, що руба ялинку,

Сльозу сум’ять не навчена пролить…

27.03.2014р.

                     * * *

...Будь мені за кохану,

Зболена пісне моя…

Я залікую рану – 

Тут, біля ручая…

Будь мені за незрадну – 

Скільки в краси долонь…

Лиш – не за безпорадну,

Котру зневажив хлонь…

Будь мені за любисткову

Казку на ста вітрах…

Хоч – за качечку ту криву,

За котрою тужить птах…

Будь – за жону цілункову

В хаті і – в стремені…

Лиш – не за кралю шлункову

В будні і вихідні…

Будь мені, люба, будь мені,

Будь мені та кріпись…

…В святечку і при суднім дні

В честі не оступись…

09.07.2014р.

                          * * *

…Бракує часу – викурить цигарку,

Бракує часу – зрозуміть себе…

Хтось інший доцілує Катрю й Варку,

Запустить змія в небо голубе…

Бракує часу – спить жагу солодку,

Бракує часу – дописать листа…

Прелютий ворог вп’явсь Вітчизні в глотку,

Бомбить в Донбасі села і міста…

Бракує часу – взять до рук сопілку,

Бракує часу „Отче наш“ сказать…

Час – винести із пекла перепілку,

Час – старшині плече перев’язать…

Бракує часу пригадать сонети,

Бракує часу „Жди мене“ сказать…

…На часі – карабіни взуть в багнети,

На нитку – мідний хрестик нанизать…

16.07.2014р.

           * * *

…В день скорпіона –  

Бемкання дзвона…

В день скорпіона –  

Лоно до лона…

В день скорпіона –  

Вуст оборона…

В день скорпіона –  

Вина і грона…

В день скорпіона –  

Кров і корона…

…Кожну пелюстку –  

Згустокдо згустку…

11.06.2014р.

                     * * *

…Вуста наїлися шовковиці

І цілуватися не хочуть…

Підводи їдуть по бруковиці,

Яку дозрілі дні лоскочуть…

Все – узвичаєне, задобрене:

І ружами, і – лопухами…

Дівча, в полон чуттів захоплене,

Казкує, м’яте женихами…

Вуста наїлися шовковиці

І цілувати не даються…

А шкапа трюха по бруковиці,

А солов’ї – за волю б’ються…

Їм воленька хмільна потрібна,

Куди там Тарасý Трясилу…

Що з того, що для дуки дрíбна?

За неї й пісня – понад силу…

03.07.2014р.

                    * * *

…Країна – втрача свідомість,

Країна – втрача обличчя…

Не буде уже натомість

Ні місії, ні величчя…

Країна – стає ганьбою,

Країна – стає руїною…

Хто ладен стати до бою,

Щоб дихати Україною?

Озвіться, агов, герої!

Озвіться, агов, гетьмани!

…А ми – одягнемо строї

І підем – під барабани…

…Ті, хто дихали Леніним,

В закутні поховалися…

Їх змроки взялися інеєм:

Здуру перестаралися?..

…Країна – втрача кочерги,

Країна – вила втрачає…

…В безсмертя ідуть без черги,

Та хто таке помічає?..

04.07.2014р.,

м. Січеслав.

                           * * *

...Хлопці в шинелях їдять кавуни,

Хлопці з гвардійської роти…

Ще в їх очах ні гіркот, ні вини,

Ані тієї ж скорботи…

Хлопці – на станції… Потяг – ось-ось

Має відбуть в невідомість…

Щастя з їх марень ще й ледь не збулось,

Ще – не кривавить свідомість…

Хлопці – сміються… Хтось – вірш про дівчат,

Геть сороміцький, читає…

Чи доживуть до дітей-онучат, –

Ворон в гризот не питає…

Хлопці в шинелях – звичайні сини,

Ждуть їх присмучені нені…

Ким вони вчора були, до війни,

Знати б набоям у жмені…

Хлопці в шинелях, куди ви, на схід?

Це вже не є таємниця?

Відповідь – строга: „В похід, у похід…“

Зорі – відсвічують лиця…

07.07.2014р.

                   * * *

...Цілуватись – із зрадою?

З низькопробною владою?

Губи – болісно бридяться:

Мощі предків зобидяться…

Вести дружбоньку з круками?

Ліпше вже – з кармалюками,

Ліпше вже – із опришками

З бойовими підстрижками…

Моя люба з колишніх,

На дорогах неближніх

Нам, либонь, чи й зустрітися:

В пеклі – нарізно грітися…

20.06.2014р.

                   * * *

…Час іде і не вертається:

Лихо – з бíдою вітається…

А по тому привітанні – 

В змроках привиди гортанні…

Час іде і безшелесніє:

Нитка нитці клуб снує…

А опісля, в зосередженні,

Кам’яніє в попередженні…

Дива дивного не сталося,

На горіхи – псам дісталося…

Зажурився міф з морокою:

Хліб їсть нарізно з сорокою…

…Час іде і не вертається:

Вірш – в печаль доби вгортається…

07.02.2014р.

                   * * *

…Чай із вишневих гілочок

І вам смакує?

В душі є скрипка і смичок,

Ніч – з лих кепкує…

Чай із вишневих гілочок

Теж вірші пише…

Але про це, прошу, мовчок,

Хіба що лише…

Хіба що лише в ніч, як сни

Ідуть на спόчив…

Найкращу дівчину весни

Злий сич зурочив?

Чай із вишневих гілочок

П’ю з юним ранком…

…Блакитна скрипка і смичок – 

В вікні з Іванком…

17.03.2014р.

               АКАЦІЇ

…Акації – за річкою

В спекоту і в дощі…

Частуй мене порічкою,

Для вуст – се радощí…

Акації – за річкою

В сніги і в холоди…

Блакить небесна стрічкою

Рятує від орди…

Акації – за річкою,

За яром – гармаші…

Цілуюся – з Марічкою,

В околах – ні душі…

Лише – одні акації,

Лиш – за минулим щем…

…Акації – для нації

Квітують під дощем…

Любове моя всніжена,

Згадай акацій рай…

Надіє, цвітом ніжена,

Люби нас і – карай…

Ми всі – твої наближені,

Ми всі – твої співці…

…Роками не принижені,

З блакиттю в поставці…

07.06.2014р.,

м. Січеслав.

                       КОХАНЦІ НОЧІ

…Дерева люблять ніч… Вони у ній ґаздують,

Дерева люблять ніч, дерева люблять ніч…

Чуттями щирості, повірте, не гордують,

Ідуть до неї, звихрені, навстріч…

Дерева люблять ніч, як яблука – долоні,

Як річка – свої власні береги…

Вуста у них солодкі – не солоні,

Цілунки – повні срібної снаги…

Дерева люблять ніч… Вони – коханці ночі,

До ранку вони сильні, як орли…

Ніякі гнилозубі поторочі

Човном в печалі їхні не впливли…

Дерева люблять ніч… Вона – рида й сміється,

Скида, мов гаддя шкіру, свій наїв…

…В нестямі щирості так павучку снується,

Так мишці спиться в царстві кураїв…

16.03.2014р.

  ТУГА ЗА СОЛОВ’ЯМИ

 Балада земних сповідань

…Мав я скарби земні,

Та відрікся від них…

Легше тепер мені

На стежках вогняних…

Мав я братів з олжі,

Та сахнувсь: не мої…

Яблуню на межі

Переписав змії…

Мав я квартиру, дім,

Замок з трьохсот палат…

Вірш мій там – тричі нім,

Нещирий, як царство злат…

Мав я пістоль в руках,

Та не навчивсь стрілять…

В сорочині в квітках

В ніч не ходив гулять…

Мав я тебе, юнý,

Та не сахнувсь жури:

Душу твою ясну

Звабили в ніч тхори…

Мав я усе, що хтів,

Та не зберіг, відтак…

Службу ніс у хортів

За щербатий п’ятак…

…Це вже й літа мої

Перепливли Дунай…

…Де солов’ї з гаїв?

В каші? Тямкуй і знай…

09.07.2014р.