ЮРІЙ КИРИЧЕНКО,лауреат літературної премії
імені Сергія Параджанова (2014)
* * *
…Душа й слово – божі звірники,
А дід Явтух плете віники:
Не на продаж, а для втіхи,
В старості це добрі ціхи…
Баба Катря теж вдоволена,
Звичка ця не приневолена,
А передана у спадок,
Святий дух – од трьох лампадок…
…Душа й слово – божі звірники,
У кутку говіють віники…
30.05.2012р.
* * *
…Дощ, мов аркуш у косу лінію,
Розпросторився за вікном…
А у мене – вірші про Лівію,
І в душі кавардак вверх дном…
Не питаю себе про радощі,
Не відвідую в снах жалі…
У житті ж бо бувають складнощі
І в лебідоньки на крилі…
Дощ кінчається: вибачається,
Що тривоги клав на чоло…
…А життя? Воно не кінчається –
Вносить в щирість своє тепло…
04.05.2012р.
* * *
…Живем, як не живем,
А ще ж колись жили…
У мертву ніч пливем,
Де вила і стволи…
Живем, як в лісі вовк,
Що лиску розлюбив…
На душах – чорний шовк:
Знов хтось когось убив…
Живем, як віджили
На белебні жалів…
Чи ми колись були,
Що й дух наш перетлів?..
В буденні жили рвем –
Туге мотуззя рук…
У непроглядь пливем –
Туди, де мальви й крук…
Були – як не були,
І що в снігах робить?..
…Націлені стволи
У тих, кого – любить…
16.04.2012р.
МЕРЦІ НА МИЛИЦЯХ
Балада
у відповідь на психологічний тиск
…Аґенти Верхогляда* і в метро
Ідуть, немов несуть лайна відро…
Куди не глянь, скрізь євнухи охранки
Паскудять вечори, а більше – ранки:
Під вечір втома їх опосіда,
А злість, мов потаскуха молода,
В них відбирає розум – той, що ґлузд,
І пси зриваються з вуздечок, з узд
Чи як ще можна так про них сказать,
Щоб на три чверті пуп підперезать?
Аґенти Верхогляда і на вулицях
Ідуть за мною, мов мерці на милицях…
Можливо, їм дадуть за це героя,
Як із вогню, мов Фенікс, встане Троя?
Можливо, як на паперті впадуть,
Їм, христа ради, кусник подадуть…
Але ж ці пси не вірують в Христа,
Тоді, хіба що, – гривню з м’ятих ста?..
…Усе це було б смішно, коб гіркóта
Не запеклась довкіл їх злого рота...
10.04.2012р.
м. Київ, готель „ЛаМа“.
______________________________
*начальник Управління СБУ в Дніпропетровській області (прим. ред.-
упоряд.)
МОВИЛИ
В ОДНІЙ СПЕЦУСТАНОВІ…
Балада
про
кров на фарисейській фінці
С. Б.
…Чоловік цей нам потрібен:
Ґлузд його – не надто дрібен,
Хоч не те, щоб і великий,
На три четверті – безликий…
…Ховрашня, харцизи хлібні,
У форматі йдуть за срібні…
Їх вербують „у роздріб“,
Як суттєвий непотрíб…
(Не так наголос неправильний,
Як робочий стиль неправедний…)
…Мідний гріш іде як сріберний –
Під патрон крупнокаліберний…
…Чоловік цей нам підходить –
Під оскалом смерті ходить…
…Раз – червінці… Два – червінці,
Кров – на фарисейській фінці…
20.05.2012р.
МАСКИ СМЕРТІ
Балада
про зло за лаштунками світла
...Чекісти йдуть по сліду: по бруках, по росі,
Їх завдання – вбивати усіх, хто брат красі...
Чекісти – пси ікласті: непросто їх спинить,
Душа у цій напáсті від болю не саднить...
Чекісти – мертводухи, скажені упирі,
Для них людина – кузька, комашка в чорній грі...
Вони – привітні зовні, а збоченці – внутрі:
Однакові на Волзі і в нас тут, на Дніпрі...
Їх діти і онуки – з такого ж саманý:
Що їм Життя, як гроші в безчестя на кону?
Чекісти йдуть по сліду, мов упирі вночі,
Паролі їхні знають в лісах вовки й сичі...
Їх лиця – маски смерті ерзац-виробника,
На службі в чингісхані їх крижана рука...
У них добро у фільмах і в книгах – напоказ,
А за лаштунком світла – найзлісніша з проказ...
10.04.2012р.
м. Київ, готель „ЛаМа“.
НА ЗАХИСТ
ГЕНЕРАЛА БОБИЛЬВА
Фресочка з натури
…Кажуть, грубий він… І я кажу те ж саме,
Вдовольнить це вас, месьє, пане-мадаме?
А як ні, то влізьте в його будні
І метіть мітлою, любі трутні…
07.05.2012р.
НА
ДОЛОНЯХ У ЖЕРТОВНОСТІ
Балада
про
невтоленість краси
Ніно Бурджанадзе
…Світ високої духовності –
Сотворіння божих сил…
Зітканий із неповторності,
Він у гості нас просив…
Ми – вагалися, барилися,
Ми – не знали, що робить…
Слова – в душах відтворилися,
Їх повтор – дарма різьбить…
Неповторність, не за Ліною, –
Неземна потреба дня…
Порівнять її з калиною?
В ніч пришпорити коня?
Світ високої духовності –
Неповторність з божих рук…
На долонях у жертовності
Солов’єм сміється крук…
Що йому, що смерть – на вулиці,
Що розчохлені стволи?
В щастя – сріблом ткані вилиці,
Що печаль перемогли…
Не дивись на щирість з острахом,
Сонячна любове з снів…
Не водив я дружби з Ойстрахом,
Та від спраг його – яснів…
Неземна красо духовності,
За тобою – далечінь…
Слово – скіпетр неповторності –
В божих дланях опочинь!
Що для тебе маю вдіяти?
Чим тебе віддарувать?
…Смуток – в радість перевіяти,
Аби сущих чарувать...
02.05.2012р.
ПЛЕЧОВА
З ХОРУ РОЗПУСНИЦЬ
Фраґмент
…З шоферами ганьбилася
І … в озері втопилася…
Тепер вона в Русалії
Веде престижні арії…
…Хто слухав, – не нахвалиться:
Сюжет – в очах кошмариться…
13.05.2012р.
ХОДЦІ В ПСЕВДОНАРОД
Диптих
І.Драчу, Д. Павличку,
В. Яворівському та ін.
1
…Пси й письмаки – ходці в псевдонарод,
А він гнилий, мов бодня на обочі…
І нікому про це відверто в очі
Зітхнуть в епоху вироджень і врод…
2
…Один Франко відверто міг сказати,
Та так, мов канчуком зло вперезати…
А більше хто? Павличко? Драч? Мовчан?
Геть всі – із табору гнилих міщан…
24.06.2012р.
ПРЯМИЙ ЕФІР
З СЕКЛЕТОЮ НАНАЙКОЮ
Інтерв’ю
за
цвинтарною брамою
...Колорадські жуки – на картоплі,
Колорадські жуки – у душі…
Тішать світ „Водоплясова воплі“,
Старий побут, нові кунтуші…
Душі повні чужої бравади,
Своє власне – не кличе до дій…
Агресивні жуки-колоради –
Горезвісний в селі лиходій…
Та – нічого: живем – із картоплі,
Настаравши гостинця ганьбі…
…В одних сітях живі і утоплі –
Поріднить усіх цвинтар, дастьбі…
22.04.2012р.
ПАМФЛЕТ
НА
ГРОМАДСЬКУ СВІДОМІСТЬ
…За шмат баранини та слоїк масла
Вовчиця гасла звироднілі пасла…
На неї всім селом ловці ходили,
Та лиш мозольні нозі натрудили…
Вовчиця лише злісно посміхалась:
„Безличенки, я так вас і боялась!
Ви, чорноп’яті і хрящеподібні,
За сухарі служить ординцям здібні…
У мене ж запити не ті, що ваші,
Вовкам не треба ні пшона, ні паші…
Я взять на ікла всіх вас, звісно, можу,
Та не для цього статки власні множу…
Пасу я мільярдерів моцних гасла,
Аби Вкраїни зірка не погасла…
І хоч вовчиця, але вам – не рівня:
Лисиця й та несе мені в ніч півня…“
За шмат баранини, за слоїк масла
Вовчиця олігархам гасла пасла…
Це непокоїлоподвижницьку громаду,
Але – не більш, як ціни на губну помаду…
24.06.2012р.
ПРИЙШЛЯК З-ЗА ОБРІЮ
Балада наодинці з круком
…Невмивана моя душа
Не їсть шовковиці…
Її чимсь іншим потіша
Крук на околиці…
Це інше вправлене в слова,
В стару мелодію…
Душа за безцінок збува
Під кригу лодію…
Ні весел більше їй не тра’,
Ні навіть паруса…
Все доокола неї – гра
На гроші Парвуса…
Невмивана моя душа –
Зимова грішниця…
У шелюгах мале лоша
В безсніжжі гріється…
Кобила, ось її сліди, –
На пару з огиром…
…В безтямну мить чекай біди
Під неба обширом…
Біда ця – пасербка чужа –
Прийшляк з-за обрію:
На лезі чорного ножа
Святкує оргію…
Невмивана моя душа
Ні в чім не кається…
Крук, в око втиснувши миша,
З пропащим грається…
В лунких літах давно б убив
І – не покаявся…
…За що я світ цей так любив,
За те, що – маявся?..
30.06.2012р.
Посетители, находящиеся в группе Гости, не могут оставлять комментарии к данной публикации.