ЮРІЙ КИРИЧЕНКО, лауреат Міжнародної літературної премії

 імені Чеслава Мілоша (2015)

                     * * *

…В Україні вбивають поетів,

В Україні вбивають, вбивають…

В час падінь, а не злетів, не злетів

Вбивці фаховості набувають…

23.01.2011р.

                        * * *

                                  А. Могильницькому

…В’яне мова, згасає народ,

А на кресах не злічиш заброд…

Що ж із нами, брати, відбувається?

Рід із божої стежки збивається!

Про таке і подумати годі:

Дух Шевченка ще вчора в пригоді

Був тобі і йому, а сьогодні,

Придивімось: для чого ми годні?

Все погрязло в зітханні, в судомі,

Хто ж панує в козацькому домі?..

14.03.2011р.

                              * * *

          Как робко ты меня любила, Родина…

                                                       І. Тальков

…Як тихо ти мене любила, Матінко,

Проте, спасибі, що ти, все ж, була…

Душі твоєї милосердна маківка

Виводила мій подих з-під ствола…

Вкраїнонько, Вітчизно, Батьківщино,

Матусенько, Молитво На Вустах!

Доріг і дат свята першопричино,

Я, у громах, – твій птах…

18.02.2011р.

               СНІГИ З ЕТАПУ

                                                      В.Шаламову

…Повіяло колимськими вітрами,

І це – у Січеславі, на Дніпрі…

Душа навикла фіксувати драми,

Хоча за них і не дають ґран-прі…

Проте, не в тому річ, авжеж, не в тому,

А в тому, що з етапу йдуть сніги…

У їхнім судьбозреченні крутому

Ледь жевріє полумисок снаги…

До неї блазню не доклопотатись,

Крізь нетрі і болота не дійти…

А якщо раптом, якщо може статись,

Ким, у прицілі, виявишся ти?..

18.02.2011р.

                 ПО ПЕРШІЙ КРИЗІ

                                                                    Богдані

…Читаю і пишу, пишу й читаю – 

В наземнім космосі буття світаю…

Хоч перейти по першій кризі морок

Складніше, ніж із пляшки вибить корок:

На кожнім кроці пастки, злі загрози,

А ти ж поет – маестро антипрози…

Все, що ти зможеш, у віках одлунить,

Все, що напишеш, всохне чи заврунить…

І треба жить: відчуть – як відридати,

І хоч катма чим, а зуміть віддати…

12.01.2011р.

               ПОВЕРНЕННЯ 

                            В 

      ОКОЛИЦІ ЛЮБИСТКУ

…Вертаю, поневолений журбою,

На ті шляхи, які топтав з тобою…

Шукаючи любистку в змроки кволі,

На шлях спокут стаю не мимоволі…

Все, що шукав, віднайдено без мене,

Відвезено у царство безіменне…

Мені лишились лиш відбитки колій

Та щем давно спожитих алеґорій…

Обіди не таю: нема підстави 

Чужі жалі забрати під застави…

А що зітхання – згублені ремесла,

Шукаю не човéн – бодай-би весла…

Про те, що річка всохла, знебулася,

Любов-лелека знати затялася…

Вертаю, поневолений журбою,

До тих узбіч, де щастя знав з тобою:

А раптом на далекій ойкумені

Любисток віршем озоветься в мéні…

15.03.2011р.

     ПО ДОРОЗІ БОЛЮ

…Пісня, свята і грішна,

В сутінках безутішна:

І не вдова, а тужить,

Із стопечаллям дружить…

Йде по дорозі болю,

Усміх – туману й полю,

Терну з ярів, долині,

А ще – для макітер глині,

Котра в творчих долонях

Квітне, мов сяйний сонях…

Пісня, збагнувши тугу,

Заповідалась другу:

Більше свята, ніж грішна,

Хоч така безутішна…

11.03.2011р.

                 ПОСЛАННЯ

           МІЛІ ІВАНЦОВІЙ

…Моя бабця не спала з Саґан – 

Під подушкою пасла наган,

До якого „стріляла“ набої

У братви, аж ніяк не слабої…

Мій дідусь не писав про гарем,

Не запав на тату з якорéм…

Але я, їх наслідний онук,

Вам в очіпок – зорю без принук…

І хоч ви його, звісно, не носите,

Цим свій образ не менш підносите…

…Що ж стосується ваших творінь,

Всі вони – антипод озарінь… 

20.01.2011р.

               РОЗП’ЯТЕ В НЕБЕСАХ

                                                                    Л. Горлачу

…Розп’яте в небесах в тобі хай не зітхає,

Розп’яте в небесах тебе хай не терза…

Вкраїнський шовк знамен Вітчизна колихає,

Ошмаття хмар на правдосуть сповза…

Ще мить чи дві, а може, трохи більше,

Ще кількоро хвилин – і кане в щем,

В туман ховаючись, гаряче око більчине,

І смерк накриє все сумним плащем…

А там – привілля звиродніле круку,

А там – і брат не милує сестру:

Руба по лікоть у перстенях руку,

І аргамак не чує владне „тпру!“…

Розп’яте в небесах тобі вже ні до чого,

Воно з лукавих слів і немічних молитв…

І хоч в кривавих снах червиве тіло човга,

Душа – босячка  крижаних ловитв…

26.03.2011р.

                         НА СЛУЖБІ 

                                   В

              ПЛАЩА І КИНДЖАЛА

                            Балада

                                 з

           ледь затіненим обличчям

                                                                       Л. К.

…Креолка з вицвілими геть очима

Письмацький досвід носить за плечима

В надії перестиглість передать

Дочці, наструненій на благодать…

Псевдо у неї інородне – Марта,

Та в Ржищеві не струхлявіла парта,

За котрою у галстуці сиділа:

Душею – мрійна, серцем – затверділа…

В добу, із творчих вироджень посталу,

Охранка підвела до п’єдесталу…

А вже, аби на нього зграбно стати,

Допомогли дволикість і … цитати,

Яких було, мов ягід в серпні, рясно:

Куратор вмів трудитися потрясло…

08.03.2011р.

                 МОЛИТВА 

         ПИЛИПА ОРЛИКА

                   Фраґмент

…Шануймося, браття, єднаймося,

На спільному полі спізнаймося!..

В ім’я України Державної

Сягнемо доби достославної!..

Правдивої честі Вітчизна

Дворушництва зроду не визна…

…А тих, що за правду пропали,

Оплачуть громи й самопали!..

28.01.2011р.

             ТРИПТИХ, 

                  ЯКИЙ

   МАЄ ВІДНОШЕННЯ

          ДО ДИТЯЧОЇ 

  БЕЗПОСЕРЕДНОСТІ

                                В. Петренку

                   1

…Батькам славні діти

Не дають смердіти…

А діти не славні – 

В гризотах заглавні…

                  2

…Домоткані діти – 

З піни Афродіти…

А ті, що не з піни – 

Під порядність міни…

                  3

…Текст про непорядність – 

Зла старообрядність?

Але ж так бентежить

Те, що не належить...

13.01.2011р.

                   ПРОВОКАТОР

                                                         В. Омельченку

…Цей покидьок – всього лиш провокатор,

Потворності й цинізму аплікатор…

Наряджений у генеральські шати,

Сірятиною схожий до мишати…

Його приймають в ложах і салонах,

Він по-чужинськи мовить при Солонах…

Потішить вишукано бородою,

Але все’дно спливає за водою

Його майстерність і його митарства,

І псевдовелич в ризах мілітарства…

Він може ще придбать собі на груди

Хрестів зо два: подбають словоблуди,

Примножити в нулях рахунки в банку,

До боса привести повію в баньку…

І ще чимало всякого ще зможе,

Допоки в ліжниках не занеможе…

А ниньки він, сифілітичні ранки

Залікувавши, – до потреб охранки…

09.02.2011р.

                        ПАМ’ЯТІ 

     СПАДКОВОЇ ДОСТОЙНИЦІ

…Без пані Михайлини Коцюбинської

Світ змарнів од нечисті ординської:

Нікому в щем руки заламати,

Нікому олівчика тримати…

Замість пер – заумні самописки,

Та й ті – без столичної прописки…

20.01.2011р.

                           ПОСЛИ 

       ПРОДАЖНОСТІ Й СВАВОЛІ

                         Фраґмент

…Сьогодні вам шлють безневинні дари,

А завтра звелять під чужі прапори,

І зроблять із вас, усміхаючись ласо,

Гарматне м’ясо…

28.01.2011р.

            ДОЩ НАД ПУСТЕЛЕЮ

                                                                      Богдані

…Дощ над пустелею – нечасте свято,

Момент, коли вмивається душа,

І вже не так захланно і затято

З-під ребер в невідомість поспіша…

Дощ над пустелею – вітання неба

Знеможеному кущику трави,

В якого невідцвітна є потреба

Собі самому мовити: „Живи!“

Дощ над пустелею на дощ не схожий,

Він – не з таких, що йдуть немов з відра…

І все ж він – мій, він – чемний перехожий,

Він – посланець святого бога Ра…

Він освятив не лиш вуста й долоні,

Він вклав надію в душу, а вона

Всемилостива, наче усміх доні,

Що голубів годує із вікна…

18.03.2011р.