ЮРІЙ КИРИЧЕНКО, лауреат Міжнародної літературної премії

 імені Сергія Параджанова (2014)

                        * * *

…Болять мені невтолені жалі – 

І чорнокнижники, і скрипалі…

Сприймаю їх за друзів, котрих маю

На полі милостивого розмаю…

Вони мені – в підпоміч, в милосердя,

Мов олівці, чиє палке осердя,

Підводячись над бруствером в хуртечі,

В криваву ніч веде криваві речі…

Болять мені їх розп’яті ремесла,

Мов річка, котра в гирлі скронь замерзла…

05.03.2011р.

                        * * *

                                  А. Могильницькому

…В’яне мова, згасає народ,

А на кресах не злічиш заброд…

Що ж із нами, брати, відбувається?

Рід із божої стежки збивається!

Про таке і подумати годі:

Дух Шевченка ще вчора в пригоді

Був тобі і йому, а сьогодні,

Придивімось: для чого ми годні?

Все погрязло в зітханні, в судомі,

Хто ж панує в козацькому домі?..

14.03.2011р.

                              * * *

          Как робко ты меня любила, Родина…

                                                       І. Тальков

…Як тихо ти мене любила, Матінко,

Проте, спасибі, що ти, все ж, була…

Душі твоєї милосердна маківка

Виводила мій подих з-під ствола…

Вкраїнонько, Вітчизно, Батьківщино,

Матусенько, Молитво На Вустах!

Доріг і дат свята першопричино,

Я, у громах, – твій птах…

18.02.2011р.

                        * * *

…Я син твоїх печалей, мамо, нене,

Але мені наречено нести

Своє червонобоке і зелене,

Це – хрест, що мусить в слові прорости…

Над болем крук невтолено витає,

Для нього теж у Господа щось є…

…Тополя попід небо виростає

І проти вікон слів моїх стає…

05.03.2011р.

        БАЛАДА ПРО ХЛІБ ГАНЬБИ

…В Україні, якщо ти не служка пітьми,

Не аґент із охранки,

Не торгуєш мерзенно чужими дітьмú, – 

В туманí твої ранки…

В юноліття твоє і на схилі років

Хижа заздрість змика тобі очі…

І несуть тебе тіні чужих румаків

З сяйва строфіки в прірвище ночі…

Там, на дні, де з осклизлого змроку змія

Виповзає із черепа згуби,

Не озвучить ніхто твоє чесне ім’я,

Не отверзне запаяні губи…

В Україні, якщо навіть ти не підляк,

Не пройдисвіт, не злодій,

Виїдає блакить із очей переляк,

Мерзнуть руки в мелодій…

Достеменної правдоньки годі шукать,

Тебе зрадять донькá і кохана…

А захочеш чоло до чола дотикать,

Всюду розпач, мов рана…

Погасити вогонь, що красу пожира, – 

Ні надії, ні сили…

…Безхребеття, безчестя й цинічна жура

Хліб ганьби замісили…

08.01.2011р.

                        БАЛАДА

                           ПРО 

       ПРИЗНАЧЕННЯ СНІГІВ

                                                                Галі

…Сніги прийшли з небес на сушу,

Аби зігріти серце й душу,

Аби сказать мені з тобою:

„До бою! – з тліном і журбою“…

Сніги з’явились, мов наснились – 

З навтоми дещо припізнились…

Сакви були їх непорожні,

Слова там тьохкали неложні…

Щоб ними нам розпорядитись,

Потрібно вдатись ще й вродитись…

Сніги – в підмогу нам, в підпоміч:

В непам’ять відхурделять неміч,

В орду відішлють безголосся,

Сивини приберуть з волосся…

…А там – жита заполовіють,

Життю – новий сюжет навіють…

14.02.2011р.

      ВІД ЩИРОГО СЕРЦЯ

…За так, а не за окоренка

Піарю Стаса Бондаренка…

Та, схоже, і після піару

Не віднайти йому Луару…

Дай, Боже, хлоні в хисті рівну

При бочкотарі бондарівну…

22.01.2011р.

                           БАЛАДА

                               ПРО

      УКРАДЕНИЙ МАНУСКРИПТ

                                                          Д. Кременю

…Шукаю украдений манускрипт,

А віднаходжу – два…

Чи то у Неба такий рескрипт,

Чи просто якісь дивá…

Шукаю рік і шукаю вік,

Втомився, але – скриплю…

Спалахи болю окрай повік

Вже якось перетерплю:

Пошук не можна переривать,

На скронях – сіль, на вустах – пісок…

Скоро нічим буде й жувать,

Та автор – сторук, стоок…

Шукати украдений манускрипт – 

Це, братику мій, дання…

Вже вичовгавсь текст, замацався крипт,

А пошук – біг навмання?..

Окреслені контури заморок,

Означені текст, підтекст…

Не впораюсь – тисну раз на курок,

І жуй поминальний кекс…

Шукаю магічності манускрипт,

А віднаходжу – три…

А може, в Долі такий рескрипт:

Не вийти з творчої гри?..

Панове, друзі, колеги, знавці,

Що діється з чолаком?

Пусті обіч класика поставці,

А справа – бита кийком…

Можливо, заздрість тому чиясь,

Можливо, закусь не та:

Талант шукальника розбуявсь,

У висліді ж – маєта…

22.01.2011р.

           БАЛАДА ТИХОЇ СМЕРТІ

…Зима страшна не снігом, не морозом,

А виродженням сущого в душі:

За геть невтішним крижаним прогнозом

Кров зрад – і на чолі, й на палаші…

Її вже не замовчать, не відмити,

Словами зрячими не задобрить:

По трупах йдуть кокарди й оксамити,

Ординський шлях в чотири сни курить…

Зима страшна не тим, хто сів на палі

І сам себе не запитав: за що?

Мовчать, мов обри, в немочі пропалі,

Вони, віднині, і ніхто, й ніщо…

Хурделя, хуртовина множить лихо,

Що в злих дротах сміється і рида…

…А Україна вимирає тихо,

Світ хресний шлях мерцям заповіда…

16.02.2011р.

             ВІДЧАЙ І ВІРА

…Без людей собаки – вовки,

А з людьми – покинуті звірі…

Так триває не день – віки,

І дано усім нам по вірі…

Без людей собакам – хана:

Ні поїсти, ні обігрітись…

Світ для них – всеземна війна,

Як під шерстю од скрух втаїтись?

Без людей собаки – вовки,

Хоч є й люди – в подобі звіра…

…У людей були Соловки,

А в собак – лиш відчай і віра…

07.02.2011р.

                         БАЛАДА

                             ПРО  

           РОЗДВОЄНІСТЬ ДУШІ

                                                               Богдані

…Живу не вельми, душа – роздвоєна:

Росою – зранку, в ніч – медом поєна…

Живу – журюся, живу – сміюся,

Ніц чорних ікол в снах не боюся…

Сни – проминають: премного знають,

В бескетті згуби мій гріх впізнають?

Як не впізнають, не запомітять,

Узбіч безсмертя хоча б насмітять…

Що мені, доню, з лихого смíття:

Печаль розп’ята на верховіття…

Що мені, люба, з хижого болю:

Господь голубить мою тополю…

10.03.2011р.

            БОЛІСНЕ І РІДНЕ

                                В. Базилевському

…Пропащий час, доба пропаща,

А чи заповідалась краща?

Пропащий вік, пропаща врода,

Здичавіла душі порода…

Що з цими лихами робити – 

У текстах нищечком ганьбити

І день, і вік, і серце, й руки,

І ріллі, й глинища, і бруки?

Крізь пил сум’ять катма одвіту,

Щока, одхилена од вітру,

І паленіє, й чемно блідне,

Відчувши болісне і рідне…

14.03.2011р.

                БАЛАДА

                      ПРО

   ПІСНЮ В СТРЕМЕНАХ

…Каурі в траві некошеній

Роси холодні п’ють,

В державі непроголошеній 

В герці дибки стають…

Все вони розумють,

Адже іде війна…

Зайду змагати вміють,

Дáрма, що Сатана…

Вершники, злі й натомлені,

Третій день в стремені…

На піках чуби нахромлені:

Спогади – іменні…

З мізку їх не позбутися,

З віч – не збагрить в яри…

Випий хоч всі півбутиля,

Легше – лиш спраг на три…

Каурі в траві некошеній

Спокою не знайшли:

В державі непроголошеній

Досі гримлять стволи…

Коням від цього болісно,

А верхівцям? Хто зна?..

…Пісні в стременах совісно,

Тому – й не промина…

24.03.2011р.

          І ЧИ ЖИВЕМО НАСПРАВДІ?

                  Балада про наболіле

…Ви думаєте, хоч один націоналіст 

Дав грошей на видання моїх книг?

Якби-то так, якби-то так…

Ви думаєте, хоч один комуніст

Дав грошей на видання моїх книг?

Якби-то так, якби-то так…

Ви думаєте, хоч один раціоналіст

Дав грошей на видання моїх книг?

Якби-то так, якби-то так…

Ви думаєте, хоч один заправдуборіст

Дав грошей на видання моїх книг?

Якби-то так, якби-то так…

А, між тим, книжки виходять

І мають репутацію сумлінних видань,

Не дивлячись на те, що СБУ

На шляху їх просування

Встановлює фугаси, аби

Вкотре знешкодити, як писав

Андрій Малишко, все те, що на серце лягло…

От я собі й думаю: в якій

Країні живемо і чи живемо

Насправді?

20.02.2011р.