ЮРІЙ КИРИЧЕНКО, лауреат Міжнародної літературної премії
імені Омара Хайяма (2015)
З книги „ПАРИЖ НА УКРАЇНСЬКИЙ ЛАД“
В СЕРЦЕ Й НА ВУСТА
…Закон і Честь, все інше – суєта,
Закон і Честь – не з рами позолота…
Лягли два слова в серце й на вуста,
Хоч як не квацяла їх в твань сволота…
Закон і Честь, за ними – Хліб і Рід,
Закон і Честь, міцна Держава з ними…
Їх не перейдеш, як потічок, вбрід,
Не затушуєш фарбами земними…
Вони з потреб людини постають,
Формуючись в життєвій круговерті…
Притлумленим – просвітленість дають:
Озвучують пароль життя і смерті…
* * *
М.Стратілату
…Фарб політ – як журавля крило,
На якого болю намело…
Пензель – ста мечами не здолати,
Як на ньому Стратілата лати…
…Збурений до творчості порив
Душу й тіло славою покрив…
* * *
С.Ковалю
…Пародії та епіграми
Багетової прагли рами…
А їм чуприни намастили
І з крісел красномовств змістили…
ТАЛАНТ
У
ТВОРЧОМУ ФОРМАТІ
З
циклу
,,Залежність незалежників“
Д.Шурхалу
…Шурхоче шурхало у слові:
Зарано – хрест на ремеслові…
Не так іще він зашурхоче,
Як хліба й ковбаси захоче:
Поки не їв куліш із салом,
Був неприкормленим васалом…
Р.S.
…Талант у творчому форматі
Чи ж мусить гибіти на шматі?..
* * *
В.Вечерському
…Українські дерев’яні храми –
Постаті поезії і драми,
Чия суть сяга за верхотури,
Осягнувши Господа з натури…
* * *
Ю.Коваліву
…В лабіринтах сталінського пекла
Не одна душа стражденна стерпла,
Не один талант згубивсь-згорів…
…Ось чому й поміж сльозою рів…
* * *
В.С.
...,,Дисиденти“ радянських часів
Не втяли гомінких голосів:
Їхні спогади рясно друкують –
Побрехеньки давно не шокують…
Загримовані ,,волі підранки“
Вийшли босами з схронів охранки:
Оквартирились, взулись-вдяглись
І – в безсмертя доби подались…
Р.S.
…А з тавром корифеїв доби
Стукачам не добігти ганьби…
* * *
В.Савченку
…Автор монстрам не корився?..
Ганебою задобрився!..
Вабить його ,,добра справа“?..
А як звать її? Шалава…
* * *
П.Щириці
…Висло слово міражами,
Міряло чужі піжами…
Якось панству на панелі
Стрілося в колготках Нелі…
Мерзло на валах і в шанці
У чужій, це ж тра’, вушанці…
А це – у журнал прибилось:
Прісним змістом полюбилось…
* * *
…Графоман графоману потиснув руку:
,,Дякую щиро Вам за науку“…
А мить опісля, вже позаочі:
,,Які завидющі у нього очі“…
* * *
С.Процюку
...Есеї ходять по канату,
В зубах тримаючи гранату –
Не бойову, а лиш навчальну,
І в цьому сенсі визначальну…
* * *
Т.Федюку
…На подив скаредника та скалиги
Люблю екзотику мамалиги:
Ні перший, ні другий не зміг помітить,
Як мамалижника Небо мітить…
* * *
Т.Федюку
…Літати курям заважа пшоно,
Не всяк це творчо розуміє:
Дрібніше дрíбного воно,
А крила пов’язать уміє…
* * *
Т.Федюку
…Пером по перлах Федюка
Не втомлюється бить рука…
Як тільки вона втомиться,
Промінь світла заломиться…
* * *
С.Дзюбі
…Поети знають істину краси,
Їм у підпоміч з неба голоси,
Які болять, неначе кутні в роті:
І зверху, й знизу, і – при повороті…
* * *
В.Рябому
…Рудиментарний, хоч убий,
Письмак, у творчості рябий…
Аби-сь він був іще й рудий,
Вітати б світ його радúй…
Р.S.
…А так?.. А так –
Лиш тектонічний такт…
* * *
Г.Булаху
…Про величне визволення духу
Вістив павук, задобрюючи муху…
А муха, недосвідчена була,
Сама себе у плетиві збула…
* * *
Д.Кременю
…Елегії з Понту приніс я, читачу, тобі,
Аби ти молився моїм лиш богам, далебі…
Можливо, що цим вкорочу собі зоряний вік…
…Путящий, принаймі у слові, хтось скаже, це був чоловік…
* * *
І.Римаруку
…,,Сучасність“ для сучасного поета –
Перейдена за горобцями Лета…
Яка ж то є калюжа забуття,
Як вірш у ній подовжує життя?..
* * *
В.Решетилову
…Відважний відчай вічності
Спить на мечі двосічності…
Його пси-заповіти –
Дешевих акцій звіти…
* * *
І.Рябчому
…На голгофу футуризму
Сунуть спраглі до туризму:
Семенко та К° їх ваблять –
Віртуальну душу ватрять…
* * *
А. Луб’янському
…На крутозламах літ вистава ця трива,
Бринить на вітрі сонна тятива…
Аби її хоч якось пробудити,
За бантиною запис в ерудити…
* * *
О.Гончаренку
…Козацькі прикмети – в баладах Олега,
Несхитна, незламна їх творча шерега…
Примітні вони при свічі і в імлі,
Несмерклі – мов шабельний шрам на чолі…
І все ж дотикайся до них не навмисне,
Бо часом котрáсь лезом в душу провисне…
І зойкне душа, схожа чимсь на манок,
Що вість подає крізь росу й туманок…
* * *
Є.Сверстюку
…Прогалини в Довженка біографії
Належали раніш до спецпарафії…
Заповнили їх бережно сьогодні
Персти Господні…
* * *
П.Щириці
…Поет узявся степ реставрувати,
А він – не хоче творчо позувати…
Зів’яли квіти, та жива щириця…
…Як з цього приводу не бадьориться?..
* * *
В.Коржу
…Я вижив і цієї ночі –
Не випив коршун мої очі…
Шакал не гриз кістки мої…
…По кому ж плачуть солов’ї?..
ШЛЯХ ЗАЦІПЛЕНИХ
Фраґмент
…Не окрилить, заціплених, нас
Ні горілка, ні квас, ні Парнас,
Ні поважний Пилип Обертас,
Котрий в сливах розпріг тарантас,
За три кварти слив’янки продавши
мазепинцям
свій кулемет
,,Максим“...
Але – менше з сим…
…Не окрилить, заскочених, нас
Спазматично веселий спецназ,
Що, мов пес недолугий, зализує вранішню рану,
Споживаючи потайки маріхуану…
…Не утішить і Сонька – золочена ручка,
Та, скажу вам, ще сучка…
…Шлях заціплених
в росах
лежить…
…Тож не квапмось
тужить…
Посетители, находящиеся в группе Гости, не могут оставлять комментарии к данной публикации.