ЮРІЙ КИРИЧЕНКО, лауреат Міжнародної літературної премії
імені Сергія Єсеніна (2015)
З книги „ЖИТТЯ БЕЗ ЦУКРУ“
* * *
Галі
…„Квапся неквапом“ – мені сказали
Відчайдушно втомлені вокзали…
Я це непоштиво зрозумів:
Репліку нашкріб для їх умів…
…І лише по вичахлому часі
Просвітліло в мізку горепасі:
Бігати від себе – справа марна,
Вбрана в ґлузд, блакить душі несхмарна…
02.07.2010р.
* * *
…Аби буть самим собою,
Не плентайся за гарбою,
У якій везуть рабів
З поневолених горбів…
17.07.2010р.
* * *
А. Х.
…Андрій Хаданович нам радить радіти,
Дарма, що життя цих підстав не дає…
Не тому, що текст має схильність смердіти,
А тому, що птáшок на смітнику в’є
Свої гнізда –
Той ще ґазда…
09.01.2010р.
м. Січеслав.
* * *
Громовиці Бердник
…Алхімік з пензлем надивляє фарбу,
Іде до неї, як відьмак до скарбу,
Не знаючи, що з ним сподіє-зробить,
Душі його сей пострах не коробить…
Вона із ним у зговорі, у спілці,
Їй легітно, як в житі – перепілці,
Як журавлеві – в грозяній блакиті,
Дарма, що фарби пензлем ледь надпиті…
Жага роботи поглина алхіміка,
А ліпше мовить – майстрового схимника…
У фарбі схимник душу не скалічить,
А як поранить, сам же і залічить…
Про лікування повністю не йдеться:
Гармонія в безликість западеться…
16.08.2010р.
* * *
…Бездомний і бездумний маніяк
Без віршів не обходився ніяк:
Шукав у них відчуження, відради,
А віднаходив лиш фраґменти зради…
…Бездомний і бездумний маніяк
У морі вироджень для містиків маяк,
На котрий більшість човгає топитись,
І лише дехто – творчо закропитись…
08.11.2010р.
* * *
О. Солов’ю
…Бог померти ніяк не може
Ні в мені, ні в тобі,
Хоч усі гарбузи, вельможе,
Повезуть не в святій гарбі…
Пам’ятай, коли – пишеш,
А ще більш, як – читаєш:
Що по сόбі залишиш,
З ким в захмар’ї витаєш…
30.07.2010р.
* * *
С. Ж.
…Пам’ять нас поєднує й роз’єднує,
Якщо в ній високість духу є…
А якщо безпам’ятство на покуті,
Хто ми є? Хіба не діти потерті?
Кажете, для вас не актуальні
Почуття? Лиш бакси – пси реальні…
Заперечувати – зайве. Та й навіщо?
Непоєднувані тлін і слово віще…
05.07.2010р.
БАЛАДА
З
ПОСИЛАННЯМ НА ЖИҐАНА
Дані Рудик
…У приватній школі у Варшаві
Дітваки зворушливо-миршáві:
Кожен – достеменний Талейран,
Навіть, якщо Швейк на весь екран…
Фільтрування істини – тривале:
Рано-пізно хтось когось завале,
Хтось когось на плаху поведе –
Інквізиція свята гряде…
…У приватній школі католúки
З променя й пітьми сплітають лики
Святості, яку, щоб віднайти,
Через вушко голки слід пройти…
Скаже зух: „Та що там: школа й школа –
Світ не інший в рамці й доокола“…
Та у школі – інша благодать:
Спробуй її всує відридать…
Вчителі тут ґречні й ґонорові,
Душі їх не те, щоб кольорові,
Хоч свічадо їх – із тих заграв,
Які лірик лірнику програв…
Право різноколірного світу
Лиш на чолах чемних ставить міту…
І хоч таїна – у всіх своя,
Є у ній паслін для солов’я,
Котрий, хоч і причастивсь з долоні,
Та привіти шле нам з оболоні,
Де у ризах слав опочива:
Ся традиція, як бач, жива…
…У приватній школі у Варшаві
Істини зворушливо-миршáві…
Але, як сказав жиґан Лимон,
В кожній – замаскований ОМОН…
30.01.2010р.
м. Січеслав.
БАЛАДА
ЗМІЩЕНИХ ҐРАНЕЙ
Зоряні Починайко
…На межі меркантильної миті
Ходить кіт, а з ним – миші невмиті…
Маю перепровірені дані:
Кіт – голодний, а миші – в сметані…
З ними Грайчик гуля в панібрата,
Поле братства – старенька церата…
Чому братства, а чому не брані?
У стосунках – геть зміщені ґрані:
На межі меркантильної стрічі
Пусте блюдце засліплює вічі…
Пустота – не ознака зневаги:
Обá табори повні відваги…
На межі між війною і миром
Стоїть стіл із сметаною й сиром…
Кіт йому не владика, та й мишки
Цього разу не вмочать хвіст в лишки…
Обліпили стіл пси й базаряни:
Презентація в пані Зоряни…
На вікні – тінь в дві лапи вмивається:
В Починайків фуршет починається…
Коту й мишам – і тихо, і лагідно,
А гостям, хоч не в лісі, та – ягідно:
Пани з Спілки, державницькі зами,
Рими в текстах – призвідники драми…
В тронних тайнощах згуків і тиші
Кіт – геть п’яний, а миші – як миші…
Їм, на цей раз, од панської ласки
Кіт пожертвував кíльце ковбаски…
…У сюжеті й пасаж передбачено:
Бренді – лезом лукавства присмачено…
25.08.2010р.
БАЛАДА
З
ЛІВИМ УХИЛОМ
С. К.
…„Лівий берег“ в Інтернеті
Веде соло на кларнеті…
Згуки з міді вилива –
Пре проплачені слова…
Зовні в них – все правда суща,
Для гадалок – з кави гуща…
Для народу – хліб і сіль
З тричі ряджених весіль…
„Лівий берег“ на порталі
Розповість про всі деталі:
Хто, кого, за скільки, як?
І чому народ – голяк…
Журналістам – грім овацій:
Все – на ґрані мотивацій…
Профільний проект Горшеніна
Зберіга підтекст Льва Шейніна…
Формалізм тут носить форму
Виключно лиш для прокорму,
Аби вийшли ми зі змроків
Од світань за тридцять кроків,
Маючи хмільну надію
Дати в зуби лиходію…
А якщо беззубий він,
То по кому ж передзвін?..
04.10.2010р.
БАЛАДА
НА
СМЕРТЬ ОДЧАЙДУХИ
…Відставної куми барабанщик,
Найшляхетніший в Загребі банщик,
Розповів мені й Льонці Загребі,
Як з циганкою тішивсь на греблі…
Не так гребля для зваг завелика,
Як циганка – жага семилика…
Потішаючися – потішала:
Грішне з праведним перемішала…
Непоганий заміс зловчився:
Син, який згодом в Загребі вчився,
Був по метриці Марк Загребельний,
А по нáтурі – Марек Пекельний…
Напівциган, напівгайдамака:
Кόтру вгледить, одразу й пожмака…
А котрá не дається до жмаків,
Тій – відеречко віденських маків…
Сам любив і жадав, щоб любили –
Добрі люди удосвіта й вбили:
Із борделю виходив чи входив…
…Одчайдуха був, многим на подив…
06.01.2010р.
м. Січеслав.
БАЛАДА
ПОВСТАНСЬКОГО ПОКЛИКУ
П. Маху
…В душі і серденьку світається:
Роман Шухевич повертається –
У слові, в образі, в молитві,
У фресках, в бронзовому лúтві…
Не скрізь, однак, але – вертає,
Гостинець в час новий верстає…
При уніформі, в мазепúнці
Стрічали вчора на зупинці,
Либонь, його… А може, схожий…
В зіницях – позирк неворожий…
Читав з студентами Телігу,
На кпини беручú відлигу…
Казав: „Не вір олжі ворожій,
Май власну гідність насторожі“…
…Я теж ті одкровення слухав:
Грозу повстанський голос рухав…
16.08.2010р.
БАЛАДА,
ЯКА
ЗАТЯЛАСЬ В ПОШУКАХ
НЕПЕРЕСІЧНИХ ОСОБИСТОСТЕЙ
…Де ви є, достойники-державники –
Перейшли льодами в марнославними?
Де ви є, сини Вкраїни-Нені –
Витіснені нехристами з жмені?
І була вас шопта невеличка,
Але, щоб така ось обезличка?
Щоб таке на кресах недокрів’я:
Був – народ, наразі – поголів’я…
Де ж ви заподілися, завзятці?
Нікого вже записать і в святці…
Де клейноди ваші, де хоругви,
Хто зім’яв вас на стерні наругви?
В балачках – дохекалися права:
Хто жив зліва, топче стежку справа…
А хто справа справував, той зліва
Тин завзято доробля до хліва…
Ув епоху скрух і скособочень
Як достарцюватись заохочень?..
Непроста це справа й небайдужа:
Хто кого продасть, а хто – подужа…
…Де ви є, державники-достойники –
З ненз пересвятились в непристойними?
Ліпше б чаркувалися з судьбою,
І не перли плуга за ганьбою…
Бо ганьба – вона завжди ганеба,
А державність – вічний поклик неба…
18.08.2010р.
БЕЗЧЕСТЯ
ЯК
МОЖЛИВІСТЬ
МОЖНОВЛАДСТВА
З
циклу
„Фільмування
прихованою камерою“
Г. Г.
…Щоб не буть біді,
Послужу й Орді…
З її володінь –
Міх моїх радінь…
14.12.2010р.
В РОДИНІ N
1
…Після чекістської „зачистки“
Залишились лиш зубочистки…
Про зуби мова тут не йде –
На шворці голод їх веде…
2
…Безвинний шлунок – покарали,
Відбитки пальців – ще не брали…
Гадаю, з цим не забариться:
Продажність ближніх козириться…
15.06.2010р.
м. Січеслав,
getto „ж/м Північний“.
ДУШ
ДЛЯ ТВОРЧОЇ ОСОБИСТОСТІ
С. Бондаренку
…У державі ницих душ
Хто відрегулює душ?
Бруд є визначальним скрізь,
Це від нього в шлунку різь…
Це від нього в голові
Кузьки невигадливі…
Бруд у стайні і в стосунках,
Бруд на кухні і на клунках…
Бруд, як плід немитих рук,
Засила рукопис в друк…
На теренах ницих слів
Він – осклизлий хлів ослів…
Хто ж здійснить народну мрію –
Кине в бій санітарію?..
…Рік минув… І вік мине…
Хто з сум’ять сміття змахне?..
24.09.2010р.
Посетители, находящиеся в группе Гости, не могут оставлять комментарии к данной публикации.