ЮРІЙ КИРИЧЕНКО, лауреат Міжнародної літературної премії імені Альфреда Нобеля (2015)

З книги „З ВОЛІ ГОСПОДА“

             * * *

…Поет після Бога – 

Перша особа в світі…

Поет без Бога – 

Остання комаха в цвіті…

30.10.2013р.

                    * * *

…Благаю в квітів милосердя

За недопиті чари дня…

Їх нестолочене осердя

Мене у слові здоганя…

Благаю в квітів розуміння – 

На день, на місяць, назавжди…

Втомився вергати невміння

В ім’я несхмарності звізди…

Благаю в квітів болю з ночі,

Черпаючи снагу з Дніпра,

А вслід безтямні поторочі

Речуть: „Життя – кошмарна гра…“

Благаю в квітів благовісту – 

В ім’я неспитої нужди…

Цілую долю, як невісту,

А чую ув одвіт: „Зажди…“

Мені ж чекати – як втрачати,

Мені ж чекати – дні вбивать…

…Душа, що вийшла в сад на чати,

Не перестане чарувать…

02.11.2013р.

                   * * *

…Пробач мені, о Матір Божа,

Душа моя на що ж це схожа?

Ні, не безмовна – безголоса:

Купив її за мірку проса…

Тепер кому віддать? Кому?

Коб нею вихрестить Муму…

Так тяжко, гірко, так зболіло,

В очу – потрійно посіріло:

Не проглядають вітряки,

Ті, що в околах, край ріки…

Що мені з вітром, з вітряками,

З високим соняхом край ніг?

Хотів би обома руками

Обняти все, та вадить сніг…

Він – сипле й сипле… І не знати,

Яка пора у нас в краю…

Чи, може, це смутні стаґнати

Його – на голову мою?..

02.10.2013р.

                     БАЛАДА 

       ВІДБОЛІЛОЇ ЛЮБОВІ

                          Сині очі в моєї дружини,

                          А у тебе були голубі…

                                                  В. Сосюра

…Жовте листя смутиться надворі,

Осінь вносить в хати холоди…

Нетутешнім блиском сяють зорі,

Недалеко з ними й до біди…

Я це розумію все, кохана,

Але як журі допомогти?

Мої вірші – бранці Чингізхана,

Їм Дунай-ріку не перейти…

Глибина Дунаю – очевидна,

Це вам не Орілька чи Десна…

А любов, як любиться, невстидна,

Хай яка там буде глибина…

У моєї долі очі сині,

А в твоєї долі – голубі…

Ми з тобою зналися на сіні,

Нащо це було мені й тобі?

Відлітають журавлі й лелеки,

Стороною – крижні і качки…

Впало біле пір’ячко на глеки,

Смутні лики в нені і дочки…

Втрачених жадань не повернути – 

Колупай стіну не колупай…

А без милого не продихнути,

Бо любов не ділиться на пай…

Жовте листя смутиться надворі,

Незворушні – світ і світлячки…

Є достаток в хаті і в коморі,

Тільки мерзне серденько в дочки…

Лебеді перелетіли хати

І в краї далекі подались…

…Я такόж умів колись кохати,

Та було це, горличко, колись…

25.09.2013р.

                       БАЛАДА 

          МІЛІТАРНОГО ДУХУ

…Куплю карабін і піду на війну…

Захищать? Нападать? Байдуже…

В дими сяйну вмочу сивину,

А мо’, в туманú, мій друже…

Куплю карабін… З чиїх рук? Не важно,

Патронів – зо три обойми…

Відчую себе напрочуд поважно,

Служитиму ж в пана сержанта Бойми…

Ох, цей сержант, жеребець в жінок,

Ох, цей сержант зі Львова…

Коли під сопілку іде в танок,

Ну, сущий вам Казанова…

Куплю карабін і піду в степи,

В степи? Ні, в Бескиди, в гори…

В підніжжі їх біда в’яже снопи,

Підпомага їй горе…

Піду на війну… Так, піду на війну!

А коли ж додому вернуся?

Як в ніжній блакиті крильми майну,

Як до мальви джмелем всміхнуся…

Куплю карабін і піду з очей,

А ти не зітхай, кохана…

Не треба смутків, палких речей,

Де ще та в біса рана?..

12.09.2013р.

           БАЛАДА

               ПРО 

ТАЛІСМАНИ ДОЛІ

                  І. Рибицькому

…Де мої ордени,

Де мої медалі?

Відцуравшись мани,

Покотились далі…

Де мої визнання,

Де мої червінці?

Вітер з гір доганя, – 

Де вівчар та вівці…

Де мої міражі,

Де мої тумани?

Чебреці на межі – 

Долі талісмани…

Де мої згаслі дні – 

Сріберні дракони?

Де Свят Юр на коні,

Де псалми й ікони…

Де друзяк імена,

Серцю милі й любі?

Де печаль край вікна

Шле привіти згубі…

09.11.2013р.

          ВИНО З ТЕРНОВИХ ЯГІД

…Вино з тернових ягід? Наливай,

Хто видумав цю дивну терпкість згуби?

Давай-но пригадаємо, давай,

Як під конвоєм цілувались губи…

Вино з тернових ягід? Може буть,

Ба, навіть, дуже може, дуже може…

А потім – все закреслить, все забуть,

І хай нам в цьому, люба, Бог поможе…

Вино з тернових ягід? Із ягíд,

Із галичанського святого краю,

Де я був твій небездоганний гід…

Ти – пий, а я тобі в дуду заграю…

Літа спливли… І вже їх не вернуть,

Літа – мов огири до водопою…

…Бодай би упівока зазирнуть

В те сяйво, де ти скажеш: „Я – не бою…“

24.11.2013р.

            ГОСПОДЬ

     ІДЕ ПІРЕНЕЯМИ…

…Господь іде Піренеями – 

На те Він і Вседержитель:

Славлений в днях Енеями,

Як український житель…

Солодко йому, боляче,

Стомлено і тривожно…

Ось він крило лелече

Возніс у блакить неложно…

Ось – Дніпро переходить,

Ось – прошкує Карпатами…

Чоло до Вкраїни зводить – 

Слався, нене, кирпатими

Донечками й синочками,

Братиками й сестричками:

Всі – з голубими очками,

Благородними звичками…

Господь іде Піренеями,

В Київ-град завертає…

Мову веде з Енеями,

Як їм в пісні – питає…

27.08.2013р.

                ІДИЛІЯ НА ДВОХ

…Дощ – накрапав, а юшка – закипала,

Дощ сіявся, а в курені – я й ти…

Вечірня зірка в очерет упала,

І спробуй її в сутінках знайти…

Ідилія на двох – свята в природі,

І ми її тоді спостерегли…

До третіх скрипок дякували вроді

За те, що неціловані були…

І ти мене тоді поцілувала,

І я тоді тим самим відповів…

А ніч до ранку губи чарувала,

І жоден з нас довіру не підвів…

Під ранок дощ ущух, угамувався,

Та не одбіг святої простоти…

Ліс більше нецілованим не звався,

І зорі не втрачали висоти…

Прости мене, кохана, за розлуку,

Пробач мені перейдені літа…

…За ту любов і ту священну муку

Хто нас з тобою нині розпита?..

21.09.2013р.

                    ЦІЛУНКИ І ЯБЛУКА

                                                                                          Галі

…Цілунки і яблука снились мені сьогодні,

Цілунки і яблука душу мені обпекли…

Були вони щирі, терпкі, великодні,

Спасенну подію до серця мойого несли…

Цілунки і яблука… Чуєш мене, кохана?

Цілунки і яблука… Їх перейми мотив…

В душі незглибимо клопочеться вічна рана,

Не варто подвоювать більше аперитив…

Цілунки і яблука, і ці ось, нічні, Дарданели,

Цілунки і яблука, вірш і знемога днів…

І танці, жагучої, ніби каштани з вогню, Марінели,

І серпень, який в недоречній сльозі відвогнів…

…Стою на містку, капітан пропонує сигару

І вірш мій розхвалює, і толерує мені…

…А я пригадав, як туман обіймав Ніагару,

І ти усміхалась, і слово ішло на вогні…

26.08.2013р.

                     ЯНГОЛ СЛУШНОСТІ.

                    ДОРОГА В ХРАМ ЯГІД

…Ружена й ружа – за вікном, за осокорами,

Блакить, розбавлена вином, цвіте над горами…

Ружена й ружа – світ без плям, без осоружності,

Вірш постає з безоднь дитям, янголом слушності…

Опісля грому, після хвищ він – юна ластівка,

Після хуртеч і сніговищ – відради витівка…

Його несу у храм ягíд, в долину леготу – 

Не волонтер світань, не гід – клондайкер клекоту

Дощів і вітру, і снігів, і розмаїтості – 

Усміхнений до всіх богів, до повноцвітності…

16.10.2013р.

                       ЧАС МАЛЬВ

               Балада осінніх дивацтв

…До мене клен приходив сеї ночі

І щось великосвітське говорив…

А я не міг розплющить змерзлі очі,

Лиш подумки візит боготворив…

До мене клен приходив… Був привітним,

Ласкавим був і ґраціозним був…

Літам і заморокам непідзвітним – 

Таким, який достоїнств-зваг набув

У днях і ночах, у літах неспитих,

В гараздах і невтішностях доби,

У хроніках чуттів несамовитих,

Де – ані протиріч, ані – ганьби…

До мене клен приходив… Брав за плечі

І щось мені святе розповідав,

А я, у відповідь на мудрі речі,

Пришельцю статус речника надав…

Клен це прийняв, як людяну довіру,

І чувсь розкутим у своїх речах…

Він теж стояв за християнську віру,

За неї ладен битись на мечах…

Він – графом був, а, може, навіть князем,

У благородній книзі запис є…

Дружив із ополчення гордим в’язом,

І цим втолив захоплення моє…

До мене клен приходив… Словом, звуком,

Баладою, посрібливши рядки…

…І тиша вістила стрілою й луком

Час мальв, що забрели в чужі грядки…

23.09.2013р.