ЮРІЙ КИРИЧЕНКО, лауреат Міжнародної літературної премії

 імені Кароля Войтили (2015)

З книжки „ПРОЗРІННЯ ТАЛИХ ВОД“

                  * * *

...В зоні відчуження – груші,

В зоні відчуження – вірші...

Спогади – вірністю дужі,

Хоч доконечно й не вічні...

В зоні відчуження – тиша,

В зоні відчуження – змроки...

Шкрябає в застінок миша,

Кіт їй диктує уроки?

В зоні відчуження – вітер

В бовдурі зле порядкує...

...Слово, Всевишнього витвір,

В душах людських празникує...

...Люба, кохана, облишмо

Все наболіле сьогодні...

Мрійникам вічність залишмо:

Долі шляхи незворотні...

...Дні – перепілками в полі,

Дні – перепілками в житі...

Щастя і волі доволі

Всім, хто при нас в божій миті...

04.02.2015р.

                 * * *

…В Україні – повний звих:

Мертві дбають про живих…

А живі – що не живі,

Кузька в їхній голові…

20.04.2015р.

                       * * *

…Верни мені, мій краю, васильки,

Які сконали в полі…

По них пройшли дивізії, полки – 

Сини громів і волі…

Верни мені, мій краю, васильки,

Які в очах поникли…

Вони в ярах цих княжили віки,

А нині – в мревах зникли…

Верни мені, мій краю, васильки,

Повержені в безодні…

Нема нагоди а чи не з руки?

Чи проти земноводні?

Верни мені їх вроду, не барись,

Вона – для всіх потрібна…

…Проти краси – злобá, мов хижа рись,

Лише вбивати й здібна…

17.03.2015р.

                    * * *

                        Віславі Шимборській

...Високість імені Шимборської

Рівнялася б корони польської,

Та інші цінності на часі:

Душа в несхмареній окрасі...

03.03.2015р.

                            * * *

                                                                      Л. Томі

…Він славив Леніна як міг,

І через це був занеміг,

Та, не втаївши позу зверхню,

Все ж виборсався на поверхню…

Тепер йому – шістдесят п’ять,

Державник він од брів до п’ят…

…А що потворне у душі зосталось,

То з ним сумління творчо розквиталось…

21.05.2015р.

                 * * *

…Вкраїна не встане з колін,

Допоки в душіїї тлін,

Допоки сини та батьки

На гідність і честь щербатьки…

22.02.2015р.

              * * *

...Гуляю Києвом по бруках,

Спиняючись то тут, то там...

А небо – в збайдужілих круках,

І млосно серцю і вустам...

Довкола – люди, люди, люди,

Невідціловані жалі...

Душа, що вийшла на етюди,

Плекає наміри незлі...

...Гуляю Києвом, гуляю,

Каштани – вчора відцвіли...

Вірш спогадами забавляю,

Що вийшли звихрені з імли...

...Стоїть вечірня прохолода,

У Січеславі – не така...

Вона мені, як нагорода:

Така невтолено-струнка...

30.05.2015р.,

м. Київ, готель „Кооператор“.

                       * * *

…Держава з слів і плоті – на болоті,

Держава з яблук, болю, віслюків...

Стоїть лелека при чужому злоті,

Байдужий до журби і матюків...

Держава, мов повішеник на реї,

Який нічого більше не блага...

День, мудрий фахівець із ґонореї,

На його ліжку – курва всеблага...

Її я не соромлюсь, не боюся:

Чого боятись втрачених чуттів?..

...Піду до шинку і, мов шляк, нап’юся,

Відповідаючи за сто життів...

30.05.2015р.,

м. Київ. готель „Кооператор“

                 * * *

…Дерева хочуть ніжності,

А де її взять, де?

В дні болю і невтішності

І в них чоло бліде…

Дерева хочуть вирію,

Але його – катма…

Я в клятву крон їх вірую:

Не клично – крадькома…

Дерева хочуть спокою,

А ми з тобою – ні?

Обвінчані з морокою,

Мандруєм на вогні…

Дерева хочуть щирості,

Ясної простоти…

…В молитві незрадливості

Як Час перепливти?..

17.03.2015р.

                  * * *

                                        В. Коржу

...Доростав до самозречення,

А пропив останнє речення...

Так у засвіти й пішов:

Згубив те, що не знайшов...

25.02.2015р.

                 * * *

…Душа Уласа Самчука

Бідою оповита,

Зате з пером його рука

Натхненням смаковита…

Таких – не запродать, не вбить,

В ланці не закувати…

Душа покликана любить,

В сназі торжествувати…

…Душа Уласа Самчука – 

Не кволість підколінна…

Вона – розмай, вона – ріка,

Молитва українна…

05.01.2014р.

                * * *

…З Драча не вийшло орача,

Не та у класика моча?

Подейкують, що з діда й тата

У нього нетривка простата…

Така печаль, така біда,

Та в немочі нема встида…

…А як жить без сорому

Гультіпаці голому?..

01.04.2015р.

                      * * *

…З оточення виходимо поротно,

Вуста впечалені стискаючи скорботно:

Веде надія нас… Вона є командир,

Господь в цій боротьбі наш поводир…

Набої – злічені, та воля ще жива,

Вона – нескошена вогнем трава…

Ми босоніж перейдемо по ній,

Щоб очі нені витерти сумній…

16.01.2015р.,

м. Січеслав

                 * * *

…Душі жива фотокамера

Фіксує образ Транстремера:

Промовистий, правдоликий

І … неосяжно великий…

17.04.2015р.

                              * * *

                                                                     Р. Кухаруку

...З помий і баняків він вийшов літератом:

За покликом душі, даруйте, не за блатом...

Тепер цей, з кухні боса, літерат – 

То Робесп’єр, а то, вважай, Марат...

Книжок, щоправда, більш не видає:

В начальственних верхах, мов джміль, снує…

08.02.2015р.

               * * *

                       Пам’яті В. Дрозда

...За свободу, за народ

Бивсь король Дроздобород...

...Вже нема Дроздоборода,

А в Дрозда – інакша врода:

Він – і бився, та втомився,

Передчасно надломився...

Як ішов у небеса,

Залишив дружину* й пса...

Пані, плачучи, померла,

Псу б – усі коштовні перла,

Та сусіди, злі ханиги,

Розікрали... От лиш книги...

Є вони в бібліотеці:

Неподолані фортеці,

Неусміхнені бійці,

Промінь смутку на щоці...

18.02.2015р.

                 * * *

...Інтеліґенція і злидні – 

Здичавілі синоніми,

Помарнілі в чорні дні…

…Це з ними потопельні ми...

25.02.2015р.

                   * * *

…Клен бруньки розпускає, 

З нас очей не спускає...

Ну, а ми до клена байдужі:

Наші душі змертвілі в стужі…

Клен щось мовить приємне:

Про святе й потаємне?

Ну, а ми геть не чуєм,

В двоєдиність кочуєм?

Там для нас – хліб і хата,

І, з Господніх Дат, свята…

Там для нас – степ і річка:

Я – Іван, ти – Марічка…

…Клен вбачає в нас голуб’ят,

І дарма, що весь світ – вар’ят…

10.04.2015р.

               * * *

…Книги мої стоять

В шафі, протерті чемно…

Їх читачі прозрять

Чи змертвіють нікчемно?..

Бог один лише зна,

Бог один лише віда…

…А сьогодні весна

Вірності вчиться в діда…

Я його смаглий внук,

Я його колосочок…

…Щиро і без принук

Входжу в свій голосочок…

…Книги мої стоять

В шафі – як і годиться…

…Душам їх – розбуять,

В справжності відродиться…

10.04.2015р.