Любов 

Шемчук

ТЕРПКИЙ НЕКТАР

Люблю тепло я бабиного літа,
Його терпкий нектар із чаші п’ю…
Дощами вмита, сонечком зігріта,
Я проводжаю молодість свою.

Десь журавлі вже покидають літо,
Взяли з собою смуток і печаль…
Я ж, павутинням осені обвита,
Стою й дивлюся в синьооку даль.

І мрію я, не раз дощами вмита,
Коли почую жалібне «курли»,
Щоб павутиння бабиного літа
Взяли з собою в вирій журавлі.

ОСІННІЙ ДЕНЬ

Зриває вітер з дерева листочки,
Жбурля в обличчя квітів пелюстки…
А я іду омріяним садочком,
Де ми кохались наче голубки.

Висить в повітрі сиве павутиння
І листя вже стежину застеля…
Там осінь приморозила жоржини,
Де я колись чекала журавля.

ЕТЮД

Ти малюєш осінь аквареллю,
Я – зображу віршами її.
Де звучали солов’їні трелі –
Залишились спогади мої.

Червоніє ягода калини,
Десь на тин подрались паничі…
Дрібка ягід пізньої малини
Морозцем припалена вночі.

СПЕКТРАЛЬНА ГАМА КОЛЬОРІВ

Пожовкло листя в липи й клена,
Тремтить на озері вода…
Та лиш сосна стоїть зелена,
Немов травичка молода.

Їй байдуже: зима чи літо,
Чи осінь, а чи знов весна…
Завжди у неї пишні віти,
В одному кольорі вона.

А я люблю осінню гаму,
Спектральну гаму кольорів…
Колись Мудрець, як пишну даму,
Барвисто осінь наділив.

ЗАМІТАЄ СТЕЖКИ ЛИСТОПАД

Замітає стежки листопад,
бо вже осінь на часі.
І лягають листки наугад,
і кружляють у вальсі.
Все кружля і кружля листопад,
сипле листя на плечі…
Наді мною листочки летять,
наче крила лелечі.

Прийде нічка і землю вона
вдягне в темну обнову…
Ну, а місяць з-за хмар вигина
свою срібну підкову.
Замітає твій слід листопад,
кучугурами вершить…
Я шукаю стежки наугад,
хоч іду вже не вперше.

Листопад – передвісник зими –
віддаляє від тебе…
В пізню осінь зустрілися ми,
і похмуре вже небо.
Запроси ти мене, листопад,
покружляти у вальсі…
А листочки летять і летять,
бо вже осінь на часі.

Я ЛЮБЛЮ СВОЮ ОСІНЬ

Я люблю свою осінь – до болю красиву,
Ніжну неба в ній просинь й помірні дощі.
Вона дуже яскрава і трішечки сива…
А в тумани пливуть журавлині ключі.

Чую дзвін журавлів у просторі небеснім,
Закотилась душа в повну смутку траву…
Журавлі-журавлі, поверніть мене в весни,
Бо душа молода, я ще ніжно люблю.

Та мій крик із землі журавлі вже не чують,
Темні хмари вони розрізають крилом…
А душі моїй осінь знов холод віщує.
Тільки ніжна любов гріє серце теплом.

МОДНИЦА ОСЕНЬ

Примеряет осень охровый наряд,
Кружева из паутины одевает…
Дождик моросит который день подряд,
Бархатное платье ветер развевает.

Капельки росинок на ветру дрожат,
Как жемчужинки. Повисли паутинки…
На скамейке листья мокрые лежат,
И укрыты листопадом все тропинки.

Одевает осень жёлтое пальто,
В сонных лужах зеркала её вместились…
Дождик льёт из неба, как сквозь решето,
Будто в облаках вновь крыши прохудились.

Бусинки дождинок, как алмаз, блестят,
Пёстрые одежды носит бабье лето…
Лужи отражают яркий твой наряд,
Как красиво, осень, ты сейчас одета!

БАБЬЕ ЛЕТО

Наступило бабье лето,
В паутины всё одето,
Нарядилась осень в кружева…
Солнце лучиком ласкает,
Наши души согревает,
В серебре купается трава.

Ветер обрывает листья
И рябиновые кисти
Вновь омыты ласково дождём…
Наступило бабье лето,
В краски охры всё одето.
Мы с тобою поздней встречи ждём.

В поле бродит наша осень…
Неба озаряя просинь,
Греет солнце ласковым лучом…
И пускай в виски нам проседь
Подарила эта осень –
Ты сейчас не думай ни о чём.

Птичий клин взметнулся в небо…
Где бы ты, любимый, не был –
В свою осень снова позови…
Бабье лето, бабье лето,
Чувствами душа задета…
В бабье лето хочется любви.

ПАУТИНЫ ОСЕНИ

Спектром красок кончается лето,
В фиолетовой дымке закат…
Я люблю, когда осень с рассветом
Облачается в дивный наряд.

Серебром заблестят паутины,
Ярким золотом листья горят…
Поздней осени краски – седины
Мне на волосы лечь норовят.

Я до боли люблю тебя, осень,
И любуюсь нарядом твоим…
Но не крась мою голову в проседь,
Пусть пестрит она цветом своим.

* * *

Ещё не одним сентябрём
мы будем встречать свою осень,
ещё не одним ноябрём
мы будем её провожать…
И долго чарующей песней
красивое птиц стоголосье
под куполом выси небесной
аккордом нам будет звучать.

_________________

© Любов Шемчук