ЮРІЙ КИРИЧЕНКО, лауреат Всеукраїнської літературної премії

 „МЕЧ І КАЛИНА“ імені Миколи Вінграновського (2015)

З книжки „ГОЛУБ І ФЛЕЙТА“

           ВІТЧИЗНА І МЕЧ

                                      Т. Шевченку

…У слова – вкраїнське чоло,

У слова – вкраїнська душа…

У слова – незгасне тепло:

Куди воно в ніч поспіша?

У слова – немало турбот,

У слова – немало потреб…

Напите з всечасних скорбот,

Воно – понад смутками треб…

У слова – вкраїнські степи,

У слова – вкраїнські річки…

Наругу його – не стерпи:

Слова – не пусті балачки…

У слова – і кріс, і шаблі,

У слова – гармати в ярах…

У слова – безсмертя в імлі,

У слова – вогні на вітрах…

При слові – жалі і журба,

При слові – Вітчизна і меч…

…Душа віщих слів не раба – 

Звитяга грядущих предтеч…

08.03.2014р.

               ВІТЧИЗНА

    КРАСИ І КРЕВНОСТІ

…Вітчизна дерев і квітів,

Вітчизна віршів, криниць…

В світлиці слів-дивоцвітів

Бійці не хиляться ниць…

Вітчизна мальви й любистку,

Кануперу й нагідок…

Роса на зеленолистку

Доповнить чуттів рядок…

Вітчизна орла й лелеки,

Ластівки й горобця…

Полив’яні сняться глеки,

Вчаровуючи серця…

Вітчизна бандур і болю,

І нені, в хрестик, шиття…

…Звеличу в небі тополю – 

Святу, як саме життя…

20.07.2014р.

                УКРАЇНЦІ

…Українці – народ щирий,

В добрих справах – доброкрилий…

Світ їх віри – не сконає:

Брат сестрицю упізнає…

Українці – народ вічний,

Зна про це і меч двосічний:

Не ганьбиться, не щербиться – 

На кордоні знадобиться…

Українці – народ славний,

В чесній літері – заглавний…

І поважний, і – відважний,

На весіллях – в міру бражний…

Я до нього – теж належу,

Чесне слово – не обмежу:

Хай бунтує, колоситься,

В лави – першим зголоситься…

Українці – правдочолі:

В добровиявах – не кволі…

…В світі твердять в повен голос:

Україна – братній колос!..

05.06.2014р.

                 ЗРАДА

                 З циклу

 „Світом правлять манкурти“

…Світ пильнують потвори,

Світ – в обіймах потвор…

Їхні фронди й фавори

Для бомжів і дітвόр…

Світ – для злих вовкулаків,

Світ – для ницих повій…

Хліб – із безтямних злаків,

Пліснява – з-попід вій…

Світом правлять манкурти

І яничари – теж…

Люди – худоби гýрти,

Звиродніння кортеж…

Світом вже не назвати

Те, що без ніг і рук…

…Скільки біді тривати,

Знає осклизлий брук…

18.03.2014р.

                     СЛІПЦІ

           ІДЕЙ ВЧОРАШНІХ

…Комуняки втрачають владу,

Але в школах – ще їх редути…

Вірші тут сприймають, як ваду,

А без Леніна – і не чхнути…

Комуняки дитячі душі 

Оскверняють на вибір власний…

В ресторані замовлять суші – 

З лоском так, на манір сучасний…

Комуняки – не часто в фраках,

Та наїдки панів – шанують…

Їхні вишкольні – перші в драках,

Крізь мавзери цей світ пильнують…

Світ хижацтва – чорний загреба,

В шкільних стінах мерці богують…

А на виборах, якщо треба,

Базарянки не згірш, торгують…

Комуняки Тараса мову

Зневажають не поза очі…

…Очевидно: формують змову,

Як не завтра, то сеї ночі…

02.06.2014р.

              ЧЕКІСТИ

…Огидні до нестями

Мені оці чекісти – 

Нащадки Фанні й Зями,

Навчéні з ночов їсти…

Непоказна робота,

Зате – грубезні гроші…

В очах – сліпа скорбота,

Лабаз, де правлять воші…

Огидні до знемоги

Мені оці потвори…

Їх шлях – до перемоги:

Вже клацають затвори…

Йдуть розстріли – у лісі, 

Йдуть розстріли – в підвалі…

Та є обрізи в стрісі,

Є – допити тривалі…

Огидні, мов потвори,

Бридкі, мов купа гною…

…Ростуть щури з дітвόри,

Наснажені війною…

22.04.2014р.

                      * * *

…Батьківщину зрадили герої,

А державу продали за бакси…

Так шляхетно їм при  геморої,

А при повідках в них милі такси…

Батьківщина стогне у руїнах,

Про державу вже, вважай, забуто…

…Так шляхетно блазням на колінах,

Карму яничарства не відбуто…

13.07.2014р.,

м. Січеслав.

                      * * *

…Вдарили дзвони у хмарах,

Вдарили дзвони…

Людство стражденне – в кошмарах,

Мертві амвони…

Вдарили дзвони в заметах,

У хуртовинах…

Совісність – при  кулеметах,

Зайди – при винах…

Вдарили дзвони… Ще й дуже…

Чутно – повсюду…

…Встаньте, кому не байдуже

Звільнення з бруду!..

05.05.2014р.

         ГОЛУБ І ФЛЕЙТА

                    Балада

    ранкового пробудження

                                                      Галі

…Голуб співав за рікою,

Голуб співав…

Мовою птахів дзвінкою

Тишу спивав…

Голуб співав у деревах,

Вранішність пив…

Бог йому в сонячних мревах

Флейту купив…

Голуб і флейта, і роси,

І голубина краса…

В трави, що звуть медоноси,

Просинь звиса…

Годі ясніш відшукати,

Годі ясніш віднайти…

Сонячні, з меду, цукати – 

В парі нести

Нам до холодного яру,

Де – чебреці…

…Янгол, присівши на хмару,

Перебира олівці…

Буде Господь малювати

А чи довірить мені?..

Знають про це дід і мати,

Дáрма, що плоть їх – в труні…

Голуб співа за рікою,

Річка – міня кольори…

Люба, душею й рукою

Ти загнуздала вітри…

Смертні – цього не помітять,

Я ж – прозираю блакить…

…Голуб з голубкою мітять

Щастя, що двом нам надпить…

26.07.2014р.,

м. Січеслав.

        ВІТЕР З ПІВДНЯ

…Вітер з півдня, вітер з півдня, вітер з півдня,

Вітер з півдня… А ви думали звідкіль?

Баба Катря зарубала в ночвах півня,

А дівча затамувало в серці біль…

Вітер з півдня, вітер з півдня, із Одеси,

Суховієнком діди його зовуть…

Впав неждано на чоло він стюардеси

Й на качатко, яке молиться: вуть-вуть…

Вітер з півдня розтріпав русяві коси,

Вітер з півдня задирає фартушок…

І зікристі, вже ціловані, матроси

Ладні тричі випить з ним „на посошок“…

Вітер з півдня – надсучасна одіссея,

Вітер з півдня – не така вже й дивина…

Із епохи Каліостро й Одіссея

Поміж віршем і чолом його – стіна…

Я намірився її був руйнувати, 

Та який із мене, вибачте, руйнак?..

…Вітер з півдня нам дано перетривати,

А це, певен я, кохана, добрий знак…

26.04.2014р.

                 * * *

…Дивні дива твої, Господи,

В слові – не в’яне цвіт…

Жодні мерзенні гаспиди

Не вжалять пташинку з віт…

Дивні дива твої, люба,

Все, що явила ти

В шатах тополі й дуба,

Серцю лиш зберегти…

Дивні дива твої, хато,

Білена в три квачі…

Щастя в днях так багато,

А вже дзвенять мечі…

Дивні дива твої, нене,

Жити б в красі та й жить…

Серце моє шалене

Вміє всім дорожить…

Дивні діла твої, доле,

Зболена і – свята…

Батькове й моє поле

В серці не відцвіта…

Дивні діла твої, люде,

Рідний на всі віки…

…Смерті нема й не буде – 

Лише – ось ці рядки…

22.03.2014р.,

на Сорок Святих.

                ВІРШ З ЕПІГРАФОМ

                                   У синьому небі я висіяв ліс…

                                                М. Вінграновському

…У синьому небі – орли й ластівки,

У синьому небі – лелеки, лелеки…

Кохана, торкаюсь твоєї руки,

А просинь тече крізь полив’яні глеки…

У синьому небі – смерековий ліс,

У синьому небі – смерекові зорі…

Далеко, як бачиш, сей вірш мій заліз,

Що там йому треба в черленім узорі?

У синьому небі – поета чоло,

У синьому небі – любисткова мати…

Літа повертають птахів на тепло,

Навстріч їм плуганять дні скіфо-сармати…

Кохана, побач і мене серед них,

Я, з книжкою віршів, – до тебе, до тебе…

Так хочеться спраг незникомо-земних,

Так хочеться ластівки побіля себе…

У синьому небі – баскі тарпани,

У синьому небі – у яблуках коні…

Кохана, не май в цій любові вини,

Вона, ніби яблуко, в снах на долоні…

29.05.2014р.,

м. Січеслав.

                БАЛАДА  

     БЕРЕЗОВОГО ГАЮ

…Не тебе, а сестру твою

Я в ту ніч цілував…

У вишневім, хмільнім, гаю

Птах нам пісню кував…

Не тебе, а сестру твою

Я повів під вінець…

Жити мав би, як в тім раю,

Коб не долі тернець…

Не тобі, а сестрі твоїй

Я балади писав:

В ста звіряннях – єдиній, їй – 

В строфи перевисав…

Не тебе, а сестру твою

Я прокляв у сльозі…

Зна про це зозуляк в гаю – 

Син лукавства в лозі…

Не тобі, а сестрі твоїй

Я поклявся творить…

В ім’я неї, єдино їй, 

Вірш пала ще й горить…

А тобі що ж в словах зберіг,

Який в казки зріз?..

…Щастям звати й понині гріх

В царстві хмільних беріз…

09.07.2014р.

                   БАЛАДА

  ЛЮБИСТКОВОГО БОЛЮ

Любисток сьогодні не пахне,

Любисток сьогодні болить…

Дощем ледве-ледь не бабахне

У небі, що обух сталить…

Любисток сьогодні не квіти,

А, схоже, звичайна трава…

Свої праземні заповіти

Господь в його суть не влива…

Любисток сьогодні не любить,

А лише судомить, болить…

Кохання два серця не шлюбить,

Ріку його – не переплить…

Вино, що любистковим звалось,

Не вип’ють вуста на зорі…

…А те, що в душі обізвалось,

Вколишуть в ярах упирі…

09.04.2014р.

                          БАЛАДА 

                             ПРО

        НЕРОЗВ’ЯЗАНИЙ ВУЗЛИК

…Де мої нагідки? Де – мої чебреці?

Де, гарячий аж, кетяг калини?

Ти – ліхтарик шипшини тримаєш в руці,

День – рахує останні хвилини…

Ніч, ґраційна і юна підходить до нас,

Ніч – обох обіймає за плечі…

Почуття, геть незвідані досі, без назв,

Входять в душу крізь місячну клечінь…

Де любисток мій, люба, де – дні-манівці,

Де твої, неціловані, губи?

Ти косинку, мов райдугу, бгаєш в руці,

Геть забувши, як мовити „любий“…

Я – і сам геть забув, а про що, – не питай,

Я і сам почорнів од знемоги…

Не тривож мою згубу, печаль – не вітай,

Краще тихо постій край дороги…

Де мої нагідки? Де – мої чебреці?

Де – обвуглений кетяг калини?

…А довкола сюркочуть в траві стрибунці,

Спить ромашка – сестра бадилини…

От і стали ми, люба, баладам чужі,

От і ніч нам, завваж, не цікава…

А любов, що ходила колись на ножі, –

Не моя, не твоя, хоч і пава…

Я до неї претензій не маю, проте, 

Кілька слів мав до тебе сказати…

…Як то славно, що доня у тебе росте,

Їй наш вузлик дано розв’язати…

20.06.2014р.

                     БАЛАДА 

    ПРОЩАЛЬНОГО ВАЛЬСУ

…Маю честь запевнити вас,

Зрадна пані, колись – кохана:

Це – останній наш білий вальс,

А чуття – заживуть, як рана…

Не турбуйтеся: все – мине,

Ми зустрілись в лиху годину…

Чарування душі земне – 

Жменька яблук побіля тину…

Їх збирати – не випада,

Зозулястій же курці – втіха…

Хай клює: то її біда,

Нам же – скрух мелодія тиха…

Маю честь запевнити вас:

Не зачепить мене ваш голос…

А цей вальс… Цей останній вальс – 

Післяжнив’я зчужілий колос…

Прощавайте… Ідіть собі…

Мої вірші – для вас покара?

…Ви так виквацяні в ганьбі,

Що яка з нас, даруйте, пара?..

30.04.2014р.

                     МЕРТВІ БЛАВАТИ

               Балада невтішного батька

…Маю три доні, геть не при совісті,

Бог не вділив їм в душі чудовості,

В серце не вклав ні любові, ні ласки,

Це – три мої, прикрим прикрі, поразки…

Маю три доні, гейби не маю,

Що з цього приводу, доле, думаáю?

Хтів – утопитись, хтів – застрелúтись,

Мав натщесерце з псом похмелитись,

Та – передумав: хмелю – задосить,

Кожна з трьох – злістю (за що?) плодоносить…

Годі прискіпливо кожну питати,

Годі на кожну тратить цитати,

Годі – журити їх, годі – журитись:

Зболеним прикрощам зайве коритись…

Духом і плоттю вони – яничари,

Діють на них ста перевертнів чари…

Три недолугості – суще безґлуздя,

Три жеребиці – в житі без уздя…

Маю три доні, зганьблениць духом,

Де взяти сил в зло поцілить обýхом?

Бракне і слова, щоб – таврувати,

В головах їхніх – мертві блавати…

23.07.2014р.

                 БЕЗЧЕСНИЦІ

…Буде, безчесниці, вам на горіхи,

В щасті відмовлять вам вшивані стріхи,

Квіти відвернуть від вас голівки,

Лик ваш ганебний зітреться з плівки…

Сад перестане для вас родити,

Чола безтямства чим остудити?..

…Ганеба – в центрі, біда – в околах,

Безтямні й ниці банкують в норах…

23.07.2014р.

                     МОЛИТВА 

          ЗА НЕБЕСНУ СОТНЮ

...Тиха молитва за обрій не йде,

Тиха молитва надію веде…

Тиха молитва – не кріс, не наган,

Але зникає при ній балаган…