Виктория
АБРАМОВА
 

* * *

Однообразие? Возможно...
В природе много повторений,
Но, несмотря на это, всё же
Нет одинаковых мгновений.

В привычной партитуре будней
Всегда слышны другие ноты...
А дни событиями скудны –
Земля погружена в дремоту.

Да будет свет! Смешаю краски,
Чтоб радуга в душе сияла
И было в жизни место сказке –
Вокруг меня чудес немало.
Одно из них – весны начало.

Нина
БЕЛАНОВА
 

Я – ВЕСНА
 
Я – Весна, пьянящая Весна!
Таю тучкой в небе синеоком,
Дерева живлю бодрящим соком,
Травы пробуждаю ото сна…

Я – Весна: живой воды родник,
Дирижёр пичуг разноголосья,
Охранитель ивы длинных кос я
И нарцисса лучезарный лик.

Я – Весна… Прильни к моей груди
В дождь и слякоть или в день погожий.
Не томи себя унынья ношей,
Счастья своего не упусти!

Олександр
ВРУБЛІВСЬКИЙ
 

* * *

Весною оживає сподівання
На добре і щасливе майбуття.
Тріпоче в серці пташкою кохання.
Зимі немає більше вороття...

Вже паводок дістався мого тину,
Водою напуває все живе.
Струмочки поспішають у долину,
Де тане покривало снігове.

А сонце підіймається високо
Над нами кожен день. Тепло іде.
Широку чую річку, бачу оком
Надію на зелене-молоде...

На повні груди дихати й летіти
Мені з тобою, люба, навесні.
За місяць зацвітуть у лузі квіти
І трави стануть в пояс запашні...

Дзюрчання здобуває лаври вічні,
Немов би без кінця одна весна
Була і є... Вдивляється у вічі
Пора зеленоока голосна.

Сергей
ВЫСЕКАНЦЕВ
 

ИГРАЕТ МАРТ

Играет март на звонком ксилофоне
сосулек, в ряд висящих за окном.
Ладонь подставив под капель, весёлый гном
их соберёт, и закупорит во флаконе
весь аромат весны… Соски набухших почек,
готовы взрывом выплеснуть вот-вот,
в наш дворик тихий, где тот гном живёт,
всю горечь невостребованных строчек.

Снег потемнел, осел и превратился в лужи,
в которых плещутся забавно воробьи.
Хорошая примета: быть любви,
и по всему – быть ранней ей к тому же.
Но небо, небо! – вот где глубина,
насыщенность и чистота индиго…
Листает март страницы новой книги.
Он хочет знать, чем кончится она.

Евгений
ГОЛУБЕНКО
 

ВЕСЕННЕЕ
 
Пусть солнце расплывается в улыбке,
Скользя по васильковым небесам.
И пусть подснежник, горсть капели выпив,
Возвысится, на цыпочки привстав.

Пусть возродятся птичьи новоселья,
Зимой без них сиротствовал пейзаж.
И пусть, проснувшись, аромат весенний
Округу всю возьмёт на абордаж.

В небытие пусть катятся морозы
Под крики птиц и первых почек взрыв.
И гроздью солнц порадует мимоза,
Своим теплом весну опередив.

Богдана
ГУСАК
 

* * *

Весна сьогодні зачепила нас.
Ви чуєте мотив меланхолійний?
Будь ласка, запросіть мене на вальс
за покликом душі – не офіційно.

Звільніться від набридливих образ.
Погляньте, нам весна дарує квіти!
Є тільки ви і я. Лунає вальс...
Рука в руці... Не треба говорити...

Чи так було у вас в житті хоч раз?
А втім, яка тепер уже різниця.
Минає все... Цей неповторний вальс
колись вам неодмінно ще насниться.

І цей майдан у пахощах весни,
нестримний шал граційного кружляння...
Я знаю, ви полюбите ці сни,
як наш танок уперше і востаннє.

Сергей
ДУНЕВ
 

* * *

Не оторваться от окна.
Весь устремлён наружу,
Слежу с восторгом, как весна
Перемогает стужу.

Сугробы тают на глазах,
Озвучен март капелью,
А только день тому назад
Исхлёстан был метелью.

Казалось, это – навсегда,
Застыло мирозданье.
А день прошёл – и ни следа,
Одно воспоминанье.

Ірина
ЖУРАВЕЛЬ

* * *

Я, подібно весні, хочу пісню в тобі запалити,
Розтопити печаль і торкнутися струн душі...
Проростати зерном... знаєш, просто я хочу любити,
Затулити плащем твої повені і дощі.

Я, подібно зорі, хочу стати єдиною музою
І твій шлях освітити у темряві вічних вагань.
Я в житті не була ні обманом комусь, ні байдужою,
Просто завжди ішла через стежку своїх сподівань.

Я, подібно жар-птиці, народжуюсь з попелу заново,
Хоч не раз я згорала від полум'я болю і сліз.
Я для тебе небесною буду... земною коханою...
Якій проліски ти, пам'ятаєш, у серце приніс...

Наталія
КУЗЬМІЧОВА
 

МОНОЛОГ ВЕСНИ
 
Зберу в долоні всі сніги,
Вітри холодні заховаю,
Вдягну у тра́ви я луги,
Кульбабок скрізь понасіваю.

Мороз тріскучий прожену
І розтоплю холодну кригу,
Розвію заметіль сумну,
Тихенько я присплю відлигу.

І привітаю журавлів,
Що прилетять з країв далеких,
Почую жайворонка спів,
Побачу, як летять лелеки.

Зігрію всіх своїм теплом,
Дерева в шати повдягаю,
Я наділю усіх добром
І посміхнусь, і заспіваю.

Вберу у білий цвіт сади,
Позаплітаю вербам коси,
Нап’юсь цілющої води,
Зібравши кришталеві ро́си.

Насію квітів запашних:
Фіалок, рясту і конвалій,
Тюльпанів, маків чарівних...
Хай все навколо розквітає!

Прийду я сонечком ясни́м
В поля́, в луги, в гаї й діброви.
І подарую всім-усім
Пухнасті котики вербові.

Впаду я лагідним дощем,
У небі зіркою засяю,
Зійду жасминовим кущем,
Бузком розкішним забуяю.

Вже скоро я до вас прийду,
В дорозі вже, ви лиш чекайте!
Мене в вишневому саду
Раненько-вранці зустрічайте.

Ольга
ЛЕБЕДИНСКАЯ
 

* * *

Распогодилось снежное утро.
Развеснилась кудрявая даль.
Мне не хочется действовать мудро.
Просто праздновать! Вышел февраль!

Улечу в недосказанность марта.
Уплыву в беспеределы души.
Новой жизни бескрайняя мантра,
Забери в золочёную ширь!

Михайло
ЛЄЦКІН
 

* * *

Краси-веснянки вашої розмаю
Співаю гімн таємно кожну мить.
Зізнатись вам – сміливості не маю.
Промовчати – душа перегорить.

Так і стою, мов Буриданів ослик,
В напрузі та розгубленості цій…
Невже я недостатньо ще дорослий?
Чи, навпаки, занадто вже старий?

А ви володарюєте, царице,
І ловите лиш погляди масні –
Й за вами невідступно слід іскриться
Від блискотіння шалу навесні.

Игорь
МАРКЕС
 

* * *

Такие, Господи, дела –
Весна, и я с ней вместе плачу,
Плачу́ за то, что жизнь дала,
И дни себе беру на сдачу…

Зову друзей, а имена
Уносит в небо шалый ветер,
Дождём дробится тишина
Весенним утром на рассвете…

Спешу к единственной своей,
В клубок свивая нить дороги,
И пригоршню дарёных дней
Несу к знакомому порогу…

И наше утро – на двоих –
Там наша боль и наша нежность,
Касанья трепетного миг,
И слов слепая безмятежность…

…Такие, Господи, дела –
Весна, и я с ней вместе плачу,
Плачу́ за то, что жизнь дала,
И дни себе беру на сдачу…

Галина
МАЙОРОВА
 

ПРОБЛЕМА
 
Март расстроен, хмур и мрачен.
От досады чуть не плачет,
Ведь дородная зима
Не сдаёт свой пост сама.

Проводов не испугалась,
Захотела и… осталась.
Зазывания весны
Ей и вовсе не слышны.

Две декады пролетели.
Март устал от канители.
Прилетевшие грачи
Ищут от весны ключи.

Всё смешалось: снег и лужи,
И подснежник не разбужен.
Что ж, природе не до сна –
Где красавица весна?

Ольга
МУСІЄНКО

ВЕСНА
 
Протинаючи крилами товщу вітрів,
Повертається птаство до рідних країв.
Сонце в небі вибілює пір’ячко їм
І гаптує хмаринки на тлі золотім.

Ці пташки, як і ми, дочекались весни.
Вже земля укривається зелом рясним.
Лунко серденько б’ється і ніжно щемить,
І блакитним теплом кожна сповнена мить.

А повітря п’янке аж бринить у крові,
Розпадаються атоми й зріють нові.
І тебе огортають два дивних крила –
То надія на щастя в душі ожила.

Людмила
НЕКРАСОВСКАЯ
 

* * *

Привет, весна! Мы зиму пережили
С войною, но без света и тепла.
Нас беды и напасти закалили,
И одолеть вражина не смогла.
И сколько бы враги по нам ни били,
Мы с окаянным справимся зверьём.
И старого фашиста победили
И непременно этого добьём.

Евгений
ПУГАЧЁВ
 

* * *

Земля под снегом задубела,
Но, долгой стуже вопреки,
сквозь обмороженное тело
уже проклюнулись ростки.

Который год одно и то же,
но – повторений новизна –
всё так же радостно тревожит
животворящая весна.

Рождений таинство безмерно
и бесконечна круговерть.
В природе всё неимоверно.
…и даже смерть.

Катерина
РИЗУК
 

* * *

Что создал Бог, не перечесть.
Хоть Он людским глазам не виден
И не видна Его обитель, –
Куда ни глянь, во всём Он есть.

Владимир
СПЕКТОР
 

* * *

Плетётся март,
                          ни шатко и ни валко.
То снег, то солнце,
                                 оттепель и грязь…
Аллеи оживающего парка
Вдыхают небо,
                          плача и смеясь.

И мы с тобой
                        сменить наряд готовы,
И пусть в душе
                           всё тот же неуют,
Надеждам нашим
                               выданы обновы,
Хоть их, конечно,
                               не в Париже шьют.

Виктория
ТИЩЕНКО
 

ГИАЦИНТЫ

В безликом переходном гвалте
благоуханием сильны.
О, гиацинты на асфальте -
фонтаны дружные весны.

Пусть пухлой путает пургою
февраль. Не верю больше льдам.
Иду за раннею весною
по гиацинтовым следам.

Надежда
ФУРЗЕНКО

НАЧАЛО МАРТА

Утро туманное. Облачно. Сыро.
Пасмурность марта, несущая сплин.
Скрыта до времени вешняя сила.
Сердце тревожит ещё февралин.

Прошлое рядышком – дышит и любит,
Входит в сегодняшний облачный день.
Словно вчерашние вздохи голубит,
Зная, что солнце приносит и тень.

Утро туманное ждёт перемены,
Пауза перед грядущей порой.
Тонкие чувства надежды и веры
Предвосхищают весенний настрой.

Светлана
ШАТАЛОВА

* * *

Пусть в жизни распускаются цветы
и расцветает буйно каждый атом.
Пусть каждое мгновение мечты
наполнится весенним ароматом.

Пусть с новым зарождением весны
у вас в душе родится вдохновенье,
и, лёгкостью свободы рождены,
польются соловьино песнопенья!

Любов
ШЕМЧУК

ВЕСНЯНІ ГАМИ
 
Голі дерева стоять при дорозі,
Зграя ворон у верхів’ях зависла…
Рання весна вже стоїть на порозі,
В струнах душі десь заплутались числа.

Радість у серці бринить – і рядками
Ладно у строфи влягаються рими,
І несподівано нотнії гами
Слово підхоплюють пружними кри́льми.

Те́пло в душі моїй навіть при згадці,
Що і до літа вже так недалеко.
Проліски знов голубіють на грядці…
І, наче справді, живу я у казці
В тій, що приносить весною лелека.

___________________________________________________________________
© Международная поэтическая группа «Новый КОВЧЕГ»
https://www.facebook.com/groups/230612820680485/