Людмила
  НЕКРАСОВСКАЯ
 
* * *

Весна, как женщина, капризна.
То в настроенье, то в слезах,
В ней есть избыток оптимизма
И грусть вселенская в глазах.

В ней всё внезапно, всё с наскока,
С ней невозможно совладать.
То вдруг нагрянет раньше срока,
То заставляет ожидать.

И мечет громы, и в покое
Впадает в полузабытьё.
Но что-то есть в весне такое,
Что ты влюбляешься в неё.







  Алла
  ГОЛУБЄВА
 
* * *

Іще земля укрита снігом,
Іще не щезли холоди
Та товща снігу оберігом
Для квіточок була завжди.

Під снігом там життя вирує
І силу квіти наберуть.
По небу сонечко мандрує,
Розстане сніг, весні дасть путь.

І на галявині чудовій,
Де сонця промінець проліг,
З'явився крокус загадковий,
Крізь мерзлу землю взяв розбіг.

І шапка снігу зігріває
Оцю стеблиночку малу.
Краса весняна розквітає,
Весні співає похвалу!







  Игорь
  МАРКЕС
 
* * *

День светел, призрачен и тих,
Невозмутимы рамы окон,
Казалось, тронь одну из них,
И запоют все хором, скопом…

Зашевелятся на весну
Портьеры, шторы, занавески,
И стёкла, о своём взгрустнув,
На миг хрустальным вздрогнут блеском…

Качнутся липы после сна,
Отряхивая наземь зимость,
И мне откроется сполна
Грядущих дней непогрешимость…







  Виктория 
  АБРАМОВА
 
* * *
 
На облаке в небесной колыбели,
Баюкала рождённый месяц ночь.
Подыгрывал ей ветер на свирели,
Ему сочувственно внимали ели,
Дремоту скинуть будучи не прочь...
Был ветреным февраль, порою дерзким,
Как и ему вослед пришедший март.
Погодных много в феврале издержек,
Непредсказуемости и коварств...
У марта схожий с ним репертуар,
Но свой есть в нём неповторимый шарм:
Скворцов он первым славит возвращенье
И чаще красит небо в голубой,
Даря, тем самым, нотки вдохновенья,
Минуты радости от предвкушенья
Грядущих встреч с цветения порой...
 






  Сергей
  ДУНЕВ
 
ЦИКЛОН
 
Циклон всё ширился и рос.
Пространства мощь гудела.
И ветер, налегая, нёс
Его тугое тело.

Он был напористым весьма,
Всё принуждал к смещенью.
Врывался в души и дома,
Как бунт и очищенье.

Он вихри по проспектам гнал,
А в вихрях – хлам и мусор,
И площадной базарный гам,
И веянья, и вкусы.

Он бился яростью сквозной
О стены и навесы.
И пахло в городе весной.
Весной. Листвой. И – лесом.







  Ольга
  МУСІЄНКО

ВЕСНА
 
Протинаючи крилами товщу вітрів,
Повертається птаство до рідних країв.
Сонце в небі вибілює пір’ячко їм
І гаптує хмаринки на тлі золотім.

Ці пташки, як і ми, дочекались весни.
Вже земля укривається зелом рясним.
Лунко серденько б’ється і ніжно щемить,
І блакитним теплом кожна сповнена мить.

А повітря п’янке аж бринить у крові,
Розпадаються атоми й зріють нові.
І тебе огортають два дивних крила –
То надія на щастя в душі ожила.


 




  Наталія
  КУЗЬМІЧОВА
 
* * *

Обабіч стежки ще нема трави

Та вже в гаю' цвіте підсніжник білий.

Дрімає дуб, кремезний і старий,

А Березень ще юний і невмілий.

Бреде собі хлопчисько навмання,

Ні планів ще немає, ні амбіцій.

То сонце, то хмарину доганя,

То вітром грає на тонкій сопілці.

А холод все за комірець бере

І зимно так хлопчині в цьому світі...

Зима ще може взятись за старе,

Не встигла ще далеко відлетіти.

Ще морозець ночами підгляда,

Як Веснонька вкладає сина спати.

Весни дитя. Та зовсім не біда,

Що ще воно безвусе і кирпате.

А Березень росте, він мамин син,

В любові діти швидко виростають.

Хай буде він і теплим, і ясни'м,

Хай в мирнім небі лиш птахи літають.

___________________________________________________________________
© Международная поэтическая группа «Новый КОВЧЕГ»
https://www.facebook.com/groups/230612820680485/