Ольга Ивченко

Як погляну на народ,

На простий трудящий.

Чом живете ви так бідно?

Наче й роботящі.

А живемо ми так бідно,

Бо така в нас влада.

Із простого українця,

Й шкуру здерти ладна.

В нас зарплати мінімальні,

І пенсія скудна.

Тож приходить у голову,

Нам всім думка слушна.

Якби в наших можновладців,

Всі статки забрати.

Й посадити на народні,

Пенсії й зарплати.

Нехай вони поживуть,

Років п’ять і більше.

І відчують на собі,

Як живе з нас більшість.

А то вони зажиріли,

За народні кревні.

Й перед нами хизуються,

Тим, що із нас здерли.