(Продовження циклу)
* * *
…Переборюючи скруху,
Я живу в державі Духу…
Вірші – воїнство моє –
Бережуть ім’я своє…
Підіперши небозводи,
Ходять в бойові походи…
В поміч їм не автомати –
Мужні скіфи і сармати…
Днів далеких родичі –
В битвах верховодичі…
Я їм вдячний, навіть дуже,
Отакі-то справи, друже…
…В час, де кожен за своє,
Творчість згинуть не дає…
21.08.2014р.,
м. Січеслав.
* * *
…Пам’ятаю наказ батьків –
Бережу ім’я роду…
По святині до жебраків
Не блукаю в ніч броду…
З ворогами – медів не п’ю,
Не гуртуюся в спілку…
Свою віру і честь свою
Не продам за сопілку,
Як би та не звучала в рань,
Як би та не звучала в сутінь…
Пам’ятаю: чумна таргань
Прагне виморить сутність…
Пам’ятаю наказ сивин –
За Державу стояти…
…В час хмільних коньяків і вин
Совість – не підім’яти…
І які б не мели сніги,
І які б – не хурделі,
Стачить в слова мого снаги
Обминути борделі…
На засадах оцих – стою,
А всі інші – навіщо?..
…Осяває душу мою
Стяг, що сяє провіщо…
21.08.2014р.
* * *
…Братовбивча гримить війна,
Розпадається суть взаємна…
Інспірована ким вона,
Річ – не надто й таємна…
За фасадами в упирів –
Смерть тонує етюди…
…З блазнів – жоден ще не прозрів:
На чолі – присмерк Юди…
Братовбивча гримить війна,
Не було ще такої…
…У покоях сам Сатана
Поливає левкої…
21.08.2014р.
ЛІТО ОТРУЙНИХ ГРИБІВ
Балада зрадженого кохання
…Літо кінчається, літо кінчається,
Літо тіка в холоди…
Вірш із журбою в долині вінчається,
Свідками – річка й сади…
Літо кінчається, літо кінчається,
Літо – із яблук і груш…
Казка в дівочих долонях пручається:
Ти мене, любий, не руш…
Літо кінчається, літо кінчається
В царстві степів і яруг…
…Ящірка в теплих долонях пручається,
Диво заходить за пруг…
Ми почуття в таїні нагромадили,
А віддавати – кому?
Губи цілункові щастям принадили,
Глядь, а вже стерні в диму…
Люба, кохана, жаго непозичена,
Літо скінчилось, і ось…
…В полі конає краса замузичена,
Мак дотліва край колось…
Я тебе в ніжності необережністю
Слів і мовчань не вколю…
…З щирою правдою, з беззастережністю
Видихну: іншу люблю…
Ти – не повіриш… І я не повірив би
В те, що жало – голубе…
…В серці ростуть і отруйні гриби,
Як убезпечить себе?..
22.08.2014р.
* * *
…Світло моє – у слові,
Світло моє – зі споду…
Пташечкою в діброві
Вірш форматує вроду…
Світло моє – буденне,
Світло моє – святкове…
Згасне життя злиденне,
Визріє – василькове…
Світло моє – невтримне,
Світло моє – всякчасне…
Навіть, як постріл гримне,
Розвидень не погасне…
Вірую в слово честі,
Вірую в дні святкові…
Згинуть дні безшелесні,
Визріють – барвінкові…
Люба моя, єдина,
Бог нам дарує вічне…
…Квітка й бджола – родина,
Літепло їх кармічне…
23.08.2014р.,
м. Січеслав.
* * *
…Державність – у чеснім слові,
В повсякденні, в роботі…
Зрю її в ремеслові,
В тихій і кличній ноті…
Княжить вона в баладі,
Яблуком достигає…
На марші і на параді
Стрій рівнять помагає…
Знають її в Європі
І на сільській околиці:
Щира, як хрущ в окропі,
Як голубка в шовковиці…
Всі порівняння – куці,
Надто вже синтетичні…
…А народилась – в муці,
Ми – до неї дотичні…
Знає її сторожа
І вороняччя в полі…
Суть її – неворожа,
З присмаком щастя й волі…
Вірю в її природу,
В совісність незглибиму…
…Нéстиму її вроду
В днину непоганьбиму…
23.08.2014р.
Посетители, находящиеся в группе Гости, не могут оставлять комментарии к данной публикации.