ПЕРЛИНА ДЛЯ ЩАСТЯ

У кожного є Батьківщина,
І місто є рідне своє.
До тебе душа моя лине,
Колиско дитинства, Тальне.
*
Не можна Тальне не любити
В квітучих чудових садах,
Людей працьовитих і щирих
І хліб золотий на ланах.
*
У райдужнім сяйві світанків
Краса навкруги заграє,
Загадка мисливського замку
Прекрасний сонет додає
*
Тут вабить краса лісопарку,
Де фея прекрасна живе.
Тут скеля кохання до ранку
Закоханим рай стереже.
*
В мисливському замку сховались
Минулих часів таїна,
Ми в нього давно закохались,
Єднає нас доля одна.
*
Дерева схилились над ставом,
Вмивають в нім руки свої,
Мелодії мчать водоспадом,
Мінорно звучать солов’ї.
*
Ген-ген з висоти косогору
Пагорб старий вигляда.
Ділиться Тікич з ним горем,
Мутна стала в ньому вода.
*
Століття минуло двадцяте,
А що ж нам готує нове?
Будуймо майбуття завзято,
Розквітне щастям Тальне!
*
Із святом тебе, рідне місто!
Любові і щастя тобі,
І щастя і помислів чистих,
І миру тобі назавжди!

ПРИЛІТАЙТЕ, ЛЕЛЕКИ
Прилітайте лелеки, у наше село
І на крилах несіть нам пісні колискові.
Це його майбуття і надія життя,
І дарунки на щастя чудові.
*
Нехай квітне, росте материнська любов
І срібляться покоси духмяні,
А в дитячих очах проростає краса
І частіше звучить слово „мама”.
*
Прилітайте, лелеки, у наше село
Так мажорно звучать тут пісні солов’їні,
Тут повсюди живе незбагненна краса,
Пам’ять серця – дитинства перлина.
*
У зелених гаях, в золотистих хлібах
Слава пращурів наших гуляє,
Іще з давних-давен чудо-пісня лилась,
А тепер лиш журба виглядає.
*
Прилітайте, лелеки, у наше село –
Воно радісно вам посміхнеться.
Хай дзвенить і співа на покосах коса –
Разом з вами майбутнє вернеться.

ПОМИРАЄ ХАТА
Поселилася туга в старенькій хаті,
Її ляка руїна й пустота.
А тут жила чиясь старенька мати,
Її любов, турбота, доброта.
*
А на городі сирота – криниця,
Нема кому набрати тут води.
Дуплястим вербам тільки мабуть сниться
Стара бабуся у своїй журбі.
*
Вже похилилась ця убога хата
І стала тихо-тихо помирать.
Хатин таких померло так багато,
Яких уже ніколи не піднять.
*
Хати вмирають і ніхто не плаче –
Це помирає наше майбуття.
Хіба ніхто цього не бачить?
Село помре – то щезне і життя.
*
Не чуть пісень тут, не чути сміху,
Лиш по руїнах бродить німота.
Пішли з життя мов долі злій на втіху
Дитячий сміх, краса і доброта.

ЩАСТЯ НА ТРОН
Тяжко нам від душевної болі,
Мати Божа, грішних прости.
Щастя хочемо ми від долі,
Поки цілі між нами мости.
*
Ми не будем стоять на колінах,
Своє щастя сльозами благать.
Мати рідна, ти наша Вкраїно,
На колінах вже годі стоять.
*
Вставай, мати, розправ свої плечі,
Ми стомились від тяжкого сну.
Подивись ти в очі малечі,
Подаруй їм життя весну.
*
Так, щоб шастя в очах їх буяло,
Щоб омріяна радість жила,
А любов завжди чарувала,
До найкращого всіх вела.
*
Мій народ, вище будь над царями!
В душах хай пломеніє вогонь,
Ти багатий такими синами,
Що привели щастя на трон.
*
Щоб з тобою в духовнім єднанні
Свята прада навік ожила.
Вже не томила чеканням,
А до свята всіх повела.
*
Хай щастить тобі, ненько-Вкраїно,
Яка вибрала кращих синів,
Розквітай, як юна калина,
Даруя нам радісний спів.
В.СЕДЕНЬ