СИЗОКРИЛІ ПІСНІ
Коли славні козаченьки
З піснями дружили,
Залишили нам на долю
Пісні сизокрилі.
Одну пісню лебедину –
Про вірне кохання.
Другу пісню журавлину –
Щастя й побажання.
Про любов до України
І нелегку долю,
Про омріяний той час,
Як здобуде волю.
Щоб ніколи наша ненька
Лишенька не знала,
Щоб ніколи для походу
Коней не сідлала.
І летять вони ярами,
Гуляють по волі,
Заночують у діброві
Чи в широкім полі.
І коханням проростає
Пісня лебедина.
З журавлями повернеться
Щастя в Україну.

НОСТАЛЬГІЯ КОХАННЯ
Мандрував я по світу багато,
Та завжди пам’ятав головне –
Де чекала мене моя мати –
Про те рідне, прекрасне Тальне.
Мов до зірки, до нього я лину,
Народилась тут доля моя,
Вперш тут слухали пісні журавлині,
В лісопарку – сонет солов’я.
Я зійду на тальнівськім пероні,
Свою стежку дитинства знайду.
Візьму радість життя у долоні,
По стежинці в минуле піду:
Понад берегом, де верболози,
Де сховалась самітня журба,
В сивий Тікич течуть її сльози,
В унісон з нею плаче верба.
Там, де мрія чекає світанку,
Коли сплять ще пісні голосні,
Зорі дивляться тихо в Тальянку,
А вона щось шепоче у сні.
Гірський Тікич її обнімає –
Це довічне кохання своє.
Місяць з заздрощів рога кусає,
Та з зірками всю ніч заграє.
Зупинюсь біля Скелі кохання –
Тут коханій колись присягав.
Де зростали юначі бажання –
Земне щастя любові пізнав.
Ми ходили удвох понад ставом,
Юні душі від щастя цвіли,
Любувались завжди водоспадом,
Лиш коханням обоє жили.
Не здійснилися ті наші мрії,
Вже на скронях моїх сивина,
В душі пам’ять коханій перлині,
Бо нелегка дорога земна.
Тільки спогади лісом блукають
Про кохання далеке моє.
Як забудеш, душа нагадає
Й серце скаже: „Поїдем в Тальне!”
***
ЗАКОХАНА ТАЛЬНІВЧАНКА
Слова В. Седеня
Музика С. Бічева

Там, де Тікича бистрії води,
Ти кохання зустріла своє.
Шепотіла чарівна природа:
– Як чудово, що ти в мене є.
Приспів:
Тальнівчанка, моя тальнівчанка,
Чарівні в тебе очі, хода.
Ти і доля моя, і співанка,
І бурхлива, як в річці вода.
Тальнівчанку Гірський обіймає,
Це дівоче кохання своє.
Мічсяць з заздрощів рога кусає
Та з зірками всю ніч заграє.
Приспів.
Без кохання все сіре, буденне,
Промайнуть всі літа у журбі.
Гірський Тікич хлюпоче, мов плаче,
Закохався старий і собі.
Приспів.
Ніч в Тальному така солов’їна,
Ніби в пісні спливають роки.
У закоханих мрія єдина,
Зберегти почуття на роки.
Приспів.

ПЕРЛИНА ДЛЯ ЩАСТЯ
У кожного є Батьківщина,
І місто є рідне своє.
До тебе душа моя лине,
Колиско дитинства, Тальне.
Не можна Тальне не любити
В квітучих чудових садах,
Людей працьовитих і щирих
І хліб золотий на ланах.
У райдужнім сяйві світанків
Краса навкруги заграє,
Загадка мисливського замку
Прекрасний сонет додає
Тут вабить краса лісопарку,
Де фея прекрасна живе.
Тут скеля кохання до ранку
Закоханим рай стереже.
В мисливському замку сховались
Минулих часів таїна,
Ми в нього давно закохались,
Єднає нас доля одна.
Дерева схилились над ставом,
Вмивають в нім руки свої,
Мелодії мчать водоспадом,
Мінорно звучать солов’ї.
Ген-ген з висоти косогору
Пагорб старий вигляда.
Ділиться Тікич з ним горем,
Мутна стала в ньому вода.
Століття минуло двадцяте,
А що ж нам готує нове?
Будуймо майбуття завзято,
Розквітне щастям Тальне!
Із святом тебе, рідне місто!
Любові і щастя тобі,
І щастя і помислів чистих,
І миру тобі назавжди!