Згаяне кохання. Валентина Лысич. Перевод с укр. Владимир Михайлов

І очей моїх дощ,
І надії зима,
І оголене болем страждання ...
Все було і пройшло,
Навіть сліду нема.
Це для мене останнє кохання ?

І тепло твоїх рук,
І душі заметіль,
І побачень нестримне бажання ...
Відійшло все кудись.
Ось і зник уже біль.
Це для мене останнє кохання ?

І натомість журба
І та згадка гірка,
Й остогидле до щему прощання...
Не поверне назад
сподівання ріка.
Це для мене останнє кохання !

Перевод с укр. Владимир Михайлов

И очей моих дождь, и надежды зима,
Обнажённое болью страданье...
Было всё и прошло. Не осталось следа,
А любить не проходит желанье?

И тепло твоих рук, и души тонкой боль.
Я желала с тобою свиданья...
Всё куда-то ушло, растворилось, как соль,
А любить не проходит желанье?

Охватила печаль. До чего же горька.
Утомили разлуки, прощанья...
Не воротится вспять и надежды река,
А любить не проходит желанье!
Информация
Посетители, находящиеся в группе Гости, не могут оставлять комментарии к данной публикации.