Мій біль тепер - у тенетах печалі,
а смуток - у холодній самоті.
Сміялись - плакали акорди-жалі,
як ти жбурляв мені слова пусті.

Десь зорі догорали, десь світало.
Але що ранок? Що нові світи?
Твого кохання так для мене мало,
і я ж не можу вік до тебе йти.

Сплетіння болю, гордості, наснаги...
Відійдуть почуття у небуття?
Прохатиму у долі я відваги
прожити без тебе гірке життя.