КОСТЕНКО ГЕННАДІЙ (ЮРІЙ ОШ) (1947-2021)



Душа болить… болить у серпні,
коли приходять знов жнива
і біль днедавній, біль нестерпний
у серці знову ожива…
Лани дарують людям щиро
землею зрощений врожай,
та дехто шаленіє з жиру,
а інші ледь живуть, на жаль.
І ця неправедная кривда
у нашім краї вже закон,
а правда, мабуть, десь закрита
під вседержавнішим замком.
Отож, коли святкуєм волю,
здобуту в серпні, до цих пір
я серце стискую, мов долю,
і з нього падають від болю
краплини крові на папір.
1998р

* * *

О, як ми радувались долі,
що незалежність нам дала…
І я радів, що нашій доні
не залишилося вже зла.
Здавалось, щиро привітали
нас друзі поруч і здаля,
і дарувала нам світанок
планета зоряна – Земля.
. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
Чого ж тепер голодні й босі
ми – наче в морі суєти
і ще й не визначились досі,
в якому напрямку гребти?
А ті, що нас вітали щиро, –
ото друзяки, що й казать:
вони гуртом «заради миру»
сьогодні Сербію бомблять.
Там ллється кров. А хто на черзі?
Скажіть, господарі земні…
Виходить, сили величезні
у сатани і в наші дні.
І, може, десь залізні птиці
вже й нам готують мудреці…
А сон щасливий доньці сниться –
сміється ямка на щоці.
Якщо ж ми ямку цю погасим –
хай мудреців побив би грець…
У нас не рвуться ще фугаси,
та рветься батьківський терпець.
1999р.

ПЕРЕДСВЯТКОВЕ

І смішно, й боляче мені,
коли святкують Незалежність:
диявол наче на коні
в цей день на мене точить клешні.
Аж руки чешуться на прю
гукнути вершника-іуду
і одірвать йому клешню,
щоб Незалежність не паскудив.
2011р.
.