Костенко Геннадій (Юрій Ош)




Храми – мов пречистії озерця:
у Великдень тягнемось до них,
щоб зігріти свічечкою серце
біля Божих образів святих.

Ніби великоднєє яєчко,
завеснілась матінка-земля…
Хтось сказав мені просте словечко,
посміхнулась жіночка здаля…

Я маленький вогничок тримаю,
навкруги – обличчя не чужі,
і неначе знову оживаю –
запалала свічечка в душі.

СТРАСНА П’ЯТНИЦЯ

П’ятниця страсна у нас сьогодні –
і мене неначе мучить біль:
ніби хтось з небесної безодні
на болючу рану сипле сіль.

Серце рветься прямо на Голгофу,
до страждань Христових висоти,
помагати Богу хоч потроху
хрест важкий на гору донести.

* * *

Щодня ми розпинаємо Ісуса
на щаблях хитромудрої брехні…
Щодня Він воскресати мусить,
щоб відкривати істину мені…
і навіть тим, облудними очима
хто дивиться без тіні каяття
на Божий світ, байдуже блима,
занурившись у течію буття.

ХРЕСТ

Вкраїна створена Всевишнім,
а хрест важкий який несе
і море сліз на світі грішнім
неначе випила усе.

Люблю Украйну не потроху…
та, мабуть, мало для мети,
життєвий хрест через Голгофу
щоб разом з Нею пронести.

Коли ж не я, хто Їй поможе
свою важку здолати путь?
І хай ніякі сили, Боже,
дорогу нам не перетнуть.